ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.11.2016 Справа № 904/9605/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Підгородне Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у розмірі 489217,91 грн.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 08.09.2016 року, представник
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" заборгованість у розмірі 350131,08 грн., пеню у розмірі 56891,07 грн., 3% річних у розмірі 4933,13 грн. та штраф у розмірі 77262,63 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1/2016 від 12.01.2016 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Відповідач, згідно відзиву на позов проти задоволення позову заперечує посилаючись на порушення позивачем умов договору щодо надання разом з поставкою товару документів, а саме посвідчення про якість. Відповідач вказує, що не відмовився від прийняття товару без посвідчення про якість, бо керувався звичаями ділового обороту та повірив позивачу на усну обіцянку надати дане посвідчення. Однак, у зв'язку із ненаданням такого посвідчення в подальшому, відповідач зупинив виконання свого обов'язку з оплати поставленого товару.
Позивачем подані заперечення на відзив відповідача, у яких зазначає про його необґрунтованість, оскільки підставою для оплати отриманого товару є первинні документи такі як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, які підписані відповідачем без заперечень, а тому ненадання разом з товаром посвідчення про його якість не може бути підставою для звільнення від оплати, тим більше що відповідач жодного разу не відмовився від прийняття товару та продовжував здійснювати часткові оплати. Також позивач вказує про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності одночасного нарахування позивачем пені, 3% річних та штрафу, оскільки дані види відповідальності є окремими та самостійними.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом про отримання копії ухвали суду від 16.11.2016 року нарочно.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою позивача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розгляд справи був відкладений з 03.11.2016 року на 16.11.2016 року, з 16.11.2016 на 23.11.2016 року.
В судовому засіданні 23.11.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
12 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Інвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/2016, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором передати покупцю, а покупець
зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за товар вказаний у специфікації.
Асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару та кількість визначається у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Згідно з п.1.3 договору продавець гарантує, що товар належить йому на правах власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, яке є предметом застави іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження передбаченого діючим в Україні законодавством.
Відповідно до п.2.1 договору кількість та якість товару, що поставляється має відповідати вимогам, що погоджені між сторонами на час постачання товару та вказаних у специфікаціях. Товар, що поставляється за даним договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (п.2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціна на товар визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає загальну суму по специфікаціям. Оплата за товар здійснюється покупцем згідно з умовами оплати передбаченими відповідною специфікацією на підставі рахунку - фактури, виставленого продавцем (п.п.3.2, 3.3 договору).
Згідно з п.п.4.1-4.4 договору умови та строки постачання товару зазначені в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця згідно умов достачання за даним договором. При передачі товару продавець зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. На кожну партію товару продавець зобов'язується надати наступний шкет документів: рахунок-фактуру; товаротранспортну накладну; видаткову накладну; податкову накладну складену в електронній формі, з дотриманням умов відносно її реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з електронним підписом уповноваженої особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних; посвідчення про якість.
Умови та строки постачання товару зазначаються у специфікації. Передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті постачання, вказаному у специфікації до договору (п.п.5.1, 5.2 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами, з поставленням печаток сторін та діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (6.2 договору).
Сторонами підписані до договору купівлі-продажу Специфікації.
Згідно Специфікації № 1/2016 від 12.01.2016 року було визначено поставку товару - шроту соєвого у кількості 35,00 тон (+/-15%), загальною вартістю 371 700,00 грн..
Фактично відповідачу було відвантажено товар у кількості 37,88 тон загальною вартістю 402285,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 15.01.2016 року на суму 402258,60 грн., довіреністю №1305 від 15.01.2016 року та товарно-транспортною накладною №02 від 15.01.2016 року.
Позивачем надано на оплату відповідачу рахунок №2 від 15.01.2016 року на суму 402285,60 грн.
Пунктом 6 даної Специфікації визначено, 100% вартості товару оплачується по факту вивантаження на складі покупця, але не пізніше 20.01.2016 року.
Позивач зазначає, що відповідач даний товар оплачувався наступними платежами:
- 14.01.2016 року - 56000,00 грн. та 44000,00 грн.;
- 01.02.2016 року, 12.02.2016 року та 24.02.2016 року по 50 000,00 грн.;
- 04.03.2016 року - 152285,60 грн.
Тобто, дана поставка оплачена у повному обсязі, однак із допущенням прострочки.
Згідно Специфікації № 2/2016 від 07.04.2016 року було визначено поставку товару - шроту соєвого у кількості 35,00 тон (+/-10%), загальною вартістю 378 000,00 грн..
Фактично відповідачу було відвантажено товар у кількості 40,00 тон загальною вартістю 432000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 07.04.2016 року на суму 432000,00 грн., довіреністю №1450 від 07.04.2016 року та товарно-транспортною накладною №03 від 07.04.2016 року.
Позивачем надано на оплату відповідачу рахунок №12 від 07.04.2016 року на суму 432000,00 грн.
Пунктом 6 даної Специфікації визначено, 100% вартості товару оплачується по факту вивантаження на складі покупця, але не пізніше 14.04.2016 року.
Позивач зазначає, що відповідач даний товар оплачувався наступними платежами:
- 22.04.2016 року - 66000,00 грн., 300000,00 грн., 66000,00 грн.
Тобто, дана поставка оплачена у повному обсязі, однак із допущенням прострочки.
Згідно Специфікації № 3/2016 від 12.05.2016 року було визначено поставку товару - шроту соєвого у кількості 35,00 тон (+/-10%), загальною вартістю 388500,00 грн.
Фактично відповідачу було відвантажено товар у кількості 34,76 тон загальною вартістю 385836,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №14 від 13.05.2016 року на суму 385836,00 грн., довіреністю №1492 від 12.05.2016 року та товарно-транспортною накладною №01 від 13.05.2016 року.
Позивачем надано на оплату відповідачу рахунок №18 від 16.05.2016 року на суму 385836,00 грн.
Пунктом 6 даної Специфікації визначено, 100% вартості товару оплачується по факту вивантаження на складі покупця, але не пізніше 20.05.2016 року.
Позивач зазначає, що відповідач даний товар оплачувався наступними платежами:
- 24.05.2016 року - 211000,00 грн. та 174836,00 грн.
Тобто, дана поставка оплачена у повному обсязі, однак із допущенням прострочки.
Згідно Специфікації № 4/2016 від 14.06.2016 року було визначено поставку товару - шроту соєвого у кількості 30,00 тон (+/-10%), загальною вартістю 432630,00 грн.
Фактично відповідачу було відвантажено товар у кількості 29,48 тон загальною вартістю 425131,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 15.06.2016 року на суму 425131,08 грн., довіреністю №1564 від 14.06.2016 року та товарно-транспортною накладною №02 від 15.06.2016 року.
Позивачем надано на оплату відповідачу рахунок №32 від 15.06.2016 року на суму 425131,08 грн.
Пунктом 6 даної Специфікації визначено, 100% вартості товару оплачується по факту вивантаження на складі покупця, але не пізніше 22.06.2016 року.
Позивач зазначає, що відповідач даний товар оплачувався наступними платежами:
- 14.09.2016 року - 15000,00 грн.;
- 20.09.2016 року - 10000,00 грн.;
- 07.10.2016 року - 50000,00грн.
Відтак, заборгованість за даною поставкою складає 350131,08 грн., а часткові платежі здійснені із допущенням прострочки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за кожною поставкою складені податкові накладні, які зареєстровані в ДФС України, про що надані відповідні квитанції.
Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за придбаний товар у повному обсязі неоплачена, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 350131,08 грн., що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення умов договору, терміни визначені у специфікаціях, строк оплати поставленого товару у сумі 350131,08 грн. є таким, що настав.
Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 350131,08 грн.
Доказів оплати поставленого товару в сумі 350131,08 грн. відповідач не надав.
Заперечення відповідача стосовно зупинення здійснення оплати оскільки позивачем не надано посвідчення про якість товару, а отже не дотримано умов п.4.4 не приймаються судом, оскільки відсутність цього документу не спростовує наявності у покупця обов'язку з оплати отриманого товару.
Статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідач, в свою чергу не скористався наданим йому правом відмовитися від прийняття товару, навпаки прийняв його та частково оплатив.
Крім того, із товарно-транспортних накладних, на яких міститься підпис та печатка відповідача, вбачається, що разом із вантажем передавалося посвідчення якості.
Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної , яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10.
Матеріалами справи підтверджується, що всі спірні накладні підписані зі сторони покупця без зауважень. Товар поставлявся за товано-транспортними накладними на яких у графі "прийняв" міститься підпис та печатка відповідача. Поставлений товар отримувався представником відповідача на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей. Позивачем складені та зареєстровані у органах ДФС України податкові накладні.
У той же час, проаналізувавши умови договору, суд звертає увагу, що ненадання посвідчення про якість товару не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи.
Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405 .
Крім того, в матеріалах справи наявне посвідчення про якість №11011611009 на шрот від 15.01.2016 року.
За таких обставин, заперечення відповідача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 350131,08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, штраф та 3% річних.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.7.5 договору за прострочення грошового зобов'язання згідно п.3.3 договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5,0% від суми поставленого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання з оплати.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 21.01.2016 року по 10.10.2016 року (по кожній видатковій накладній окремо) у загальному розмірі 56891,07 грн., а також штраф у розмірі 77262,63 грн.
Відповідач у відзиві на позов зазначає про неправомірність застосування потрійної відповідальності, а саме штрафу, пені та 3% річних.
З цього приводу суд зазначає наступне.
По-перше, 3% річних не є штрафною санкцією, а є окремим видом відповідальності у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України .
По-друге, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року по справі № 06/5026/1052/2011).
При перевірці правильності нарахування пені, судом виявлено допущення позивачем помилки, пов'язаної із тим, що у 2016 році 366 днів, а не 365, як у формулі зазначає позивач, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 54447,15 грн.
При перевірці розрахунку штрафу судом помилок не виявлено.
Разом з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд звертає увагу, що відповідачем залишився частково неоплаченим товар, поставлений лише за одною видатковою накладною, однак через те, що всі оплати відбувалися із порушенням строку, позивачем здійснювалися нарахування пені, 3% річних та штрафу за всіма поставками, оплаченими навіть із незначними простроченнями.
При цьому, пеня нараховувалася на реальний розмір заборгованості на кожен день прострочення, а штраф нараховано (правомірно) у перший день прострочення зобов'язання, тобто на найбільший розмір заборгованості. І при цьому, у подальшому відбувалися часткові оплати заборгованості. Тобто штраф у даному випадку нарахований хоча і правомірно, однак не повністю відображає дійсне правове призначення штрафної санкції як розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.
У відповідності з п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню та штраф.
Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом та не заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу лише на 30%, задля дотримання балансу інтересів сторін. Пеню, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає такою, що зменшенню не підлягає.
Таким чином, вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме пеня у розмірі 54447,15 грн., штраф у розмірі 54083,84 грн. (77262,63 грн.-30%).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4933,13 грн. за загальний період з 21.01.2016 року по 10.10.2016 року (по кожній видатковій накладній окремо).
При перевірці правильності нарахування 3% річних судом виявлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені, а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4919,69 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги 463581,76 грн., з яких 350131,08 грн. - основний борг, 54447,15 грн. - пеня, 4919,69 грн. - 3% річних та 54083,84 грн. - штраф.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7338,28 грн., у той час, як 1,5 % ціни позову складає 7338,27 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі ( на 0,01 грн.), ніж підлягав сплаті.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.
Судовий збір у розмірі 7338,28 грн. підлягає розподілу між сторонами.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7301,41 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Ульянова, буд. 127, ідентифікаційний код 34622143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інвест" (65045, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 30, офіс №201, ідентифікаційний код 33506470) заборгованість у розмірі 350 131,08 грн., пеню у розмірі 54447,15 грн., 3% річних у розмірі 4919,69 грн., штраф у розмірі 54083,84 грн. та 7301,41 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 28.11.2016 року.
Суддя О.М. Крижний
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2016 |
Оприлюднено | 02.12.2016 |
Номер документу | 63022409 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Коваль Любов Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Крижний Олександр Миколайович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Крижний Олександр Миколайович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Крижний Олександр Миколайович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Крижний Олександр Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні