Рішення

від 24.11.2016 по справі 906/1017/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" листопада 2016 р. Справа № 906/1017/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 05.09.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 30.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Андрушівської районної ради (м. Андрушівка Житомирської області)

про стягнення 48313,72 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 48313,72 грн, що включає в себе: 40192, 57 грн - пеня; 2969, 67 грн - 3% річних; 5151, 48 грн - інфляційні втрати за неналежне виконання умов договору від 19.04.2016 № 11411316Е5ВВ016 на постачання природного газу для потреб не- побутових споживачів.

15.11.2016 відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що провадження у справі №906/1017/16 підлягає припиненню у відповідності до вимог ст. 80 ГПК України, оскільки раніше ТОВ "Житомиргаз збут" раніше зверталось до господарського суду з позовною заявою з урахуванням її назви про стягнення за договором від 19.04.2016 заборгованості, пені та 3% річних, внаслідок чого господарським судом було порушено провадження у справі №906/812/16.Ухвалою господарського суду від 16.09.2016 у справі №906/812/16 провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Крім того, представник відповідача надав свій розрахунок пені, зазначив невірно визначений позивачем розмір облікової ставки НБУ (а.с.43-51).

24.11.2016 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 38 757,24 грн пені,2 969,67 грн 3% річних, та 50151,48 грн інфляційних втрат.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.11.2016.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення на позовні вимоги, надані у відзиві на позовну заяву, та надав клопотання про зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій на 80%.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Комунальним закладом "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Андрушівської районної ради укладено договір № 11411316Е5ВВ016 на постачання газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у січні - грудні 2016 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору з річним плановим обсягом постачання газу - до 60 тис. куб.м

У розділі ІУ договору сторони визначили строк та порядок проведення розрахунків оплати за газ.

Відповідно до п.п.4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За умовами п.п.6.2.1 п.6.2. розділу УІ договору за порушення відповідачем (споживачем) строків оплати, передбачені розділом ІУ договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу, зокрема, протягом січня - квітня 2016 природний газ на загальну суму 409 963,63 грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу за січень 2016 на суму 152171,76 грн., за лютий 2016 на суму 144289,63 грн., за березень 2016 на суму 101343,78 грн. та за квітень 2016 на суму 12158,76 грн.

Враховуючи викладене та вказуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленого газу за січень - квітень 2016 року виконав невчасно, у зв'язку з чим у нього позивачем нараховані 38 757,24 пені та 2 969,67 грн 3 % річних, за період з 11.02.2016 по 29.08.2016 , та 5 151,48 грн інфляційних втрат, нараховані за період квітень та травень 2016, позивач звернувся з даним позовом до суду

Судом перевірено правильність розрахунку суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, що були здійснені позивачем та прийшов до висновку, що він цілком правомірно здійснив розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, які були уточнені з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення.

Згідно з ч.2 ст. 615 та ч.2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справи ї відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що на тяжке матеріальне становище та відсутністю заборгованості перед позивачем за постачання природного газу та навіть фінансування на ліки для онкохворих людей.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Разом з цим, суд враховує, що ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має також узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач є комунальним медичним закладом охорони здоров"я,що надає перинну медико - санітарну допомогу населенню Андрушівського району, здійснює господарську діяльність в інтересах територіальних громад сіл, селища, міста Андрушівського району попри відсутності повної укомплектованості закладу медичним обладнанням, устаткуванням та іншою медичною технікою (лише на 20%).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, враховує, що відповідач є комунальним підприємством, фінансове становище сторін, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни. Також, враховує те, що з відповідача стягуються інфляційні в сумі 50151,48 грн та 3% річних в сумі 2 969,67 грн, що вже є частковою компенсацією позивачу втрат від несвоєчасної сплати заборгованості відповідачем.

Вищевикладені обставини суд визнає винятковими та такими, що є підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшує його розмір до 60% і стягує з відповідача 23 254,34 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань суд зауважує наступне.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При вирішенні спору по суті судом взято до уваги, що боржник, є комунальним медичним закладом, здійснює господарську діяльність в інтересах територіальних громад сіл, селища, міста Андрушівського району попри відсутності належного фінансування та повної укомплектованості закладу медичним обладнанням, устаткуванням та іншою медичною технікою (лише на 20%).

Щодо ствердження відповідача на підстави припинення провадження у справі №906/1017/16, суд вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з позовної заяви ТОВ "Житомиргаз збут" від 15.08.2016 та ухвали господарського суду у справі №906/812/16 від 16.06.2016 про припинення провадження у даній справи предметом спору було лише стягнення з відповідача заборгованості за спожитий газ в сумі 115422,35 грн, без вимог стосовно стягнення з нього штрафних санкцій, що є предметом спору у справі №906/1017/16.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 38 757,24 грн пені, 2 969,67 грн 3% річних та 5 151,48 грн інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягали б задоволенню. Однак, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню, на 40% до 23 254,34 грн. Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 15 502,90 грн пені.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Андрушівської районної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", до 23 254,34 грн (60 %).

3. Стягнути з Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Андрушівської районної ради" (13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Тітова, 34, код 39042509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 39577504):

- 23 254,34 грн пені;

- 2 969,67 грн 3% річних;

- 5 151,48 грн інфляційних втрат;

- 1378,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.11.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: