Рішення

від 23.11.2016 по справі 908/2784/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 Справа № 908/2784/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 14.09.16); від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2784/16,

за позовом: Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70452, Запорізька область, с. Григорівка, вул. Леніна, 44)

до відповідача: Приватного підприємства В«БлісенергоВ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 10)

про стягнення суми та розірвання договору

Сутність спору:

Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП В«БлісенергоВ» про: - розірвання договору № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтового покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області; - стягнення 16361,21 грн., з яких: 7902,03 грн. - аванс, 8459,18 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2016р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2784/16, присвоєно номер провадження 34/128/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.11.2016р.

Ухвалою суду від 09.11.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.11.2016р.

23.11.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

04.11.2016р. та 14.11.2016р. від позивача до суду надійшли заяви про уточнення позовних вимог.

Даними заявами позивач уточнює зміст позовної заяви в мотивувальній частині, не зачіпаючи при цьому прохальну частину позову. Заяви не суперечать приписам ст. 22 ГПК України та прийняті судом до розгляду.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві зазначивши про наступне. 06.08.2015р. між сторонами у справі укладено договір № 05//07 на виконання поточного ремонту асфальтного покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області. Строк виконання робіт сторонами погоджено з 20.08.2015р. по 20.09.2015р. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 7902,03 грн. для придбання матеріальних ресурсів. Відповідач, в свою чергу, документи, що підтверджують придбання матеріальних ресурсів позивачу не надав, роботи з поточного ремонту так і не розпочав. З метою урегулювання спору, 18.09.2015р. позивач направив відповідачу претензію, на яку відповіді від відповідача не надходило. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 526, 610, 883 ЦК України, позивач просить розірвати договір № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтового покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області, а також стягнути з відповідача суму 7902,03 грн. авансу та суму 8459,18 грн. пені.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 10.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2015р. між Григорівською сільською радою (амовник, позивач у справі) та ПП В«БлісенергоВ» (підрядник, відповідач) укладено договір № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтного покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами роботи з поточного ремонту дороги по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області, що передбачено проектно-кошторисною документацією на виконання в обумовленим цим договором термін та з належною якістю в межах проектно-кошторисної документації, будівельним нормам та правилам, прийнятим строкам виконання робіт, по оформленню необхідних документів та актів та узгодженої договірної ціни робіт, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці.

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт, що доручена для виконання підряднику складає 26340,11 грн. без ПДВ.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено термін виконання робіт, а саме: початок робіт - 20.08.2015р., закінчення робіт - 20.09.2015р.

За умовами п. 3.3. договору, у разі виникнення обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у строки зазначені цим договором, Підрядник може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформлюється додатковою угодою до цього договору з обґрунтуванням обставин.

Умови оплати робіт сторони погодили п. 4.1 договору. Так, підпунктом 4.1.1 договору визначено, що замовник з дня підписання договору надає підряднику попередню оплату на строк не більше одного місяця для придбання матеріальних ресурсів у розмірі 30% від суми договору, що становить 7902,03 грн. без ПДВ.

Протягом трьох робочих днів, після завершення поставки матеріалів, підрядник зобов'язаний надати замовнику документи, що підтверджують отримання таких матеріалів (п. 4.1.2). По закінченню місячного терміну невикористані суми авансу повертаються підрядником замовнику (п. 4.1.3).

Відповідно ж до підпункту 4.1.4 договору 70 % від суми договору, що становить 18438,08 грн. без ПДВ згідно актів виконаних робіт, сплачується замовником після підписання актів виконаних робіт.

За умовами п. 7.2 договору підрядник при закінченні виконання робіт надає комісії письмове повідомлення про закінчення робіт.

Згідно з п. 7.3 договору здача-приймання робіт здійснюється після підписання акту виконаних робіт (форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін (відповідною комісією).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання пункту 4.1.1 договору, 13.08.2015р. здійснив попередню оплату в розмірі 7902,03 грн. для придбання відповідачем матеріальних ресурсів, що підтверджується копією платіжного доручення № 13 від 06.06.2015р. на суму 7902,03 грн. (платіж проведено банком 13.08.2015р.).

Відповідач, в свою чергу, документи, що підтверджують придбання таких матеріалів, позивачу не надав. Взяті на себе зобов'язання щодо поточного ремонту дороги по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області, у строк визначений договором, не виконав.

25.09.2015р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 01-24/165 від 18.09.2015р., якою вимагав терміново повернути невикористаний аванс в сумі 7902,03 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач залишив претензію без відповіді, суму авансу позивачеві не повернув. У зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін врегульовано договором № 05/07 на виконання поточного асфальтного покриття від 06.08.2015р., який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За приписами ч. 1 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У частині 4 ст. 879 ЦК України зазначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, зокрема, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту даних норм вбачається, що саме на підрядника покладається обов'язок щодо передачі виконаних робіт замовнику та складання актів виконаних робіт для підписання сторонами.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Умовами п. 4.12 договору передбачено, що протягом трьох робочих днів, після завершення поставки матеріалів, підрядник зобов'язаний надати замовнику документи, що підтверджують отримання таких матеріалів.

Пунктом же 4.13 договору сторони узгодили, що по закінченню місячного терміну невикористані суми авансу повертаються підрядником замовнику.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано в установлений договором строк взяті на себе зобов'язання щодо поточного ремонту дороги за договором № 05/07 від 06.08.2015р. Документів, які б свідчили надання відповідачем позивачу для підписання акту форми КБ-2в та довідки КБ-3 за наслідками виконаних робіт матеріали справи не містять. Доказів використання суми авансу для придбання матеріальних ресурсів по договору договором № 05/07 від 06.08.2015р. відповідачем не надано, невикористана сума авансу позивачу не повернута.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 7902,03 грн. невикористаного авансу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання відповідачем своїх зобов'язань з договором № 05/07 від 08.08.2015р. позивачем нарахована пеня в розмірі 8459,18 грн. за період з 21.09.2015р. по 08.08.2016р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Згідно ж ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що відповідач у разі порушення терміну виконання робіт, вказаного у пункті 4.1, 4.2 договору сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день порушення зобов'язання, але не більше подвійної ставки НБУ.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із змісту ж п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань») слідує, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на ті обставини, що позивач є органом місцевого самоврядування, фінансування робіт розглядається як частина коштів Державного бюджету України.

Отже, нарахування позивачем пені за порушення відповідачем терміну виконання робіт є законним.

Частиною ж 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приписів п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 слідує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, суд вважає за необхідне скорегувати його в частині визначення періоду обмеживши нарахування пені шістьома місяцями.

Так, пеня у розмірі 0,1% нараховується за період з 21.09.2015р. по 21.03.2016р., сума пені, при цьому, становить 4820,24 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 4820,24 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про розірвання договору № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтного покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області від 06.08.2015р.

Як свідчить зміст претензії за вих. від 18.09.15 № 01-24/165, позивач у зв'язку із грубим порушенням умов договору та строків виконання робіт вимагає від відповідача після виконання п. 4.1.3 договору з'явитись до Григорівської сільської ради з метою розірвання вказаного договору.

Тобто за своїм змістом дана претензія є пропозицією розірвати вказаний договір.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Всі спори, що виникають між сторонами з приводу даного договору вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України (п. 8.3).

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 651 ЦК України визначено загальні підстави для зміни або розірвання договору. Так, частинами 1, 2 цієї статті визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач до виконання свого зобов'язання за договором так і не приступив (документи, що підтверджують придбання матеріальних ресурсів для поточного ремонту дороги відсутні, роботи з поточного ремонту не виконано) у зв'язку з чим, позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладанні спірного договору, що є істотним порушенням договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині розірвання договору № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтного покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області від 06.08.2015р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства В«БлісенергоВ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 35889197) на користь Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70452, Запорізька область, с. Григорівка, вул. Леніна, 44; ідентифікаційний код юридичної особи: 25218533) суму 7902 (сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 03 коп. невикористаного авансу, суму 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 24 коп. пені, суму 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 52 коп. судового збору.

Розірвати договір № 05/07 на виконання поточного ремонту асфальтного покриття по вул. Зарічна до вул. Будівельників (з'їзд) с. Веселянка Запорізького району Запорізької області від 06.08.2015р., укладений між Григорівською сільською радою Запорізького району Запорізької області (70452, Запорізька область, с. Григорівка, вул. Леніна, 44; ідентифікаційний код юридичної особи: 25218533) та Приватним підприємством В«БлісенергоВ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 35889197).

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя А.О. Науменко