Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/17289/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/17289/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна"

про стягнення заборгованості 76 663,75 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко Ю.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аполло" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вантажна" про стягнення 56 417,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 934/01 від 01.12.15р. оренди нежилих приміщень.

Ухвалою від 20.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.10.2016 р.

30.09.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 04.10.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засідання було призначено на 01.11.2016 р.

01.11.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі., заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 13 723,95 грн. основного боргу, 2 243,09 грн. пені, 2 058,59 грн. штрафу у розмірі 15%, 1 032,12 грн. 15% річних, 57 606,00 грн. неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

Вищеописана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається до розгляду та свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі (п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482).

Судове засідання 01.11.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засідання призначене на 15.11.16р.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.16 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.11.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна» (Орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №934/1, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове орендне користування нежилі приміщення за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, що належить Орендодавцю на праві свідоцтва про право власності від 20.02.2013 р., загальною площею 36 кв.м., для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.4 Договору передача і повернення Приміщення з орендного користування здійснюється на підставі даного Договору з обов'язковим підписанням Сторонами Акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата за користування приміщенням, обумовлених п.1.1 даного Договору, установлюється з розрахунку 38 кв.м. - 94,70 грн., разом з ПДВ за 1 кв.м. Орендна плата за користування приміщенням, обумовлених в п.1.1 даного Договору, за повний календарний місяць становить 2 998,83 та ПДВ 599,77 грн., загальна сума орендної плати становить 3 598,60 коп. разом з ПДВ. В загальну суму орендної плати, що має сплачувати Орендар за цим Договором, включена сума компенсації платежів за землю, пропорційно займаній площі.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Орендар оплачує компенсацію за комунальні послуги (витрати на опалення, витрати на постачання електроенергії, витрати на використання води, водовідведення) та експлуатаційні витрати згідно виставлених рахунків.

У п.3.3 Договору передбачено, що орендар самостійно протягом семи робочих днів, починаючі з 20-го (двадцятого) числа кожного місяця сплачує, на рахунок Орендодавця загальну суму орендної платні, що обумовлена даним Договором (включаючи Зміни до Договору. Додаткові Угоди. Доповнення до Договору і таке інше). При оплаті орендної платні Орендар зобов 'язаний в платіжному дорученні робити посилання на даний Договір, та

обов 'язково зазначати місяць та рік за який проводиться оплата.

Орендодавець зобов'язується виставляти Орендарю, не пізніше 30-го (тридцятого) числа кожного поточного місяця, (за виключенням лютого місяця коли рахунок виставляється 27 числа) рахунок на сплату компенсації за комунальні послуги, та експлуатаційні витрати.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Орендарем строку обумовленому в п.3.3. даного Договору Орендодавець має право вимагати у Орендаря сплати неустойки, починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати, та виставлених рахунків, або актів наданих послуг. А якщо дане порушення триває більше 10 календарних днів, то Орендар, на вимогу Орендодавця, також сплачує 15% річних, згідно ст. 625 ЦКУ, за користування чужими коштами.

Договір набирає сили з дати підписання Сторонами Акту прийому передачі приміщення і діє до 30.09.2018 року. Строк дії Договору припиняється, якщо Орендар та/або Орендодавець отримав будь - якого роду письмове повідомлення, до закінчення строку дії Договору про його припинення у зв'язку з закінченням строку дії даного Договору. Строк дії Договору вважається припиненим за умови - Сторонами підписано Акт прийому передачі приміщення (де Орендар передає - повертає, а Орендодавець приймає приміщення, що знаходилось в оренді) (п.6.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АПОЛЛО» як «Орендодавець» належним чином виконував свої зобов'язання по Дого вору оренди нежилих приміщень № 934/01 від 01.12.2015 року, надавав передбачені договором послуги. В свою чергу Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по Договору оренди нежилих приміщень №934/01 від 01.12.2015 року, щодо сплати орендних платежів та компенсації за спожиту електроенергію, опалення і експлуатаційні витрати отримані по Договору оренди в період з 01.03.2016р. по 30.04.2016р.

29.04.2016 з Рахунком № 2006 та Актами наданих послуг № 1915 та № 1761 було передано відповідачу Додаткову угоду №2 від 31.03.2016року (про часткове повернення, 17кв.м., з 30.04.2016, нежилих приміщень). Акт прийому - передачі нежилих приміщень ( по якому ТОВ « ВАНТАЖНА» повертає 17 кв.м.).

Як стверджує позивач, 17.05.2016року представник ТОВ «АПОЛЛО» прибув до приміщень які знаходились в орендному користуванні Відповідача та виявив, що орендоване приміщення Відповідачем звільнено. Відповідач порушив вимоги чинного законодавства та п. п. 2.5; 3.3.; 6.1. Договору оренди нежилих приміщень №934/01 від 01.12.2015 року. не передав ( не повернув) ТОВ «АПОЛЛО» по Акту прийому - передачі нежилі приміщення, та своєчасно не сплатив заборгованість за отримані послуги по договору оренди, а також не залишив жодної інформації стосовно його нового місця знаходження.

18.05.2016 року на юридичну адресу відповідача позивачем цінним листом була направлена претензія - вимога №64 від 17.05.16р. разом з додатками, про що свідчить фіскальний чек № 0765 від 18.05.2016 та опис вкладення в цінний лист 0421011464055 від 18.05.2016р.

23.05.2016р. представником «УКРПОШТА» цінний лист 0421011464055, який був направлений Відповідачу повернули в адресу позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Таки чином, станом на час прийняття рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.03.2016року по 30.04.2016 р. по орендній платі у розмірі 9601,70грн; заборгованість по сплаті компенсації за отримані послуги ( електроенергії, водопостачання, опалення, водовідведення) та експлуатаційні витрати у розмірі 4122,25грн.

В матеріалах справи докази повернення орендного приміщення та сплати існуючої заборгованість відсутні.

З урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 15% річних за період з 01.03.2016 р. по 30.04.2016 р. у розмірі 1032,12 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просив стягнути з Відповідача пеню за період з 01.05.2016 р. по 30.10.2016 р. у розмірі 2 243,09 грн.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Орендарем строку обумовленому в п.3.3 даного Договору Орендодавець має право вимагати у Орендаря сплати неустойки, починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати, та виставлених рахунків, або актів наданих послуг.

Відповідно до п. 4.11. договору, якщо орендар не передав орендавцю приприіщення в строк, обумовлений п.2.6. договору, більше ніж на 15 (календарних днів), то орендар сплачує орендодавцю, в подвійному розмірі, існуючу орендну плату, та в подвійному розмірі компенсацію за комунальні послуги за кожний календарний день такого порушення.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 15% від залишкової суми боргу на підставі п.4.6 Договору в розмірі 2 058,59 грн.

На підставі п. 4.11 договору, заявлено до стягнення 57 606,00 грн. подвійної орендної плати та в подвійному розмірі компенсацію за комунальні послуги за кожний календарний день такого порушення за період з 01.05.16р. по 30.10.16р.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 13 723,95 грн. основного боргу, 2 243,09 грн. пені, 2 058,59 грн. штрафу у розмірі 15%, 1 032,12 грн. 15% річних, 57 606,00 грн. неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна» (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд.7-Д, оф.705 код ЄДРПОУ 37387852) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, буд.17, код ЄДРПОУ 240992623) заборгованість 13 723 (тринадцять тисяч сімсот двадцять три) грн.. 95 коп. основного боргу, 2 243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 09 коп. пені, 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 59 коп. штрафу у розмірі 15%, 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн.. 12 коп. 15% річних, 57 606 (п'ятдесят сім тисяч шістсот шість) грн. 00 коп. неустойку у розмірі подвійної орендної плати та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.11.2016 р.

Суддя І.О. Домнічева