Рішення

від 02.11.2016 по справі 910/17074/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016Справа №910/17074/16

За позовом Державного підприємства Український державний Науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю. М. Білоконя

до Українського головного орендного підприємства по інженерним та екологічним розвідуванням для будівництва "Укрбудрозвідування"

про стягнення 24 019,59 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Уманський С.О. - за довіреністю №Д-2441 від 20.10.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Український державний Науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю. М. Білоконя звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Українського головного орендного підприємства по інженерним та екологічним розвідуванням для будівництва "Укрбудрозвідування" про стягнення 24 019,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача згідно умов Договору про надання послуг від 03.01.2012 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 20 640,00 грн. - заборгованості за договором, 1 586,45 грн. - пені, 1 486,08 грн. - інфляційних втрат, 307,06 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року розгляд справи відкладено на 25.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 року розгляд справи відкладено на 02.11.2016 року.

У судове засідання 02.11.2016 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено.

Провадження у справі порушено ухвалою від 16.09.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 12.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між Державним підприємством Український державний Науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю. М. Білоконя (далі по тексту - позивач, ДП УДНДІПМ "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя) та Українським головним орендним підприємством по інженерним та екологічним розвідуванням для будівництва "Укрбудрозвідування" (далі по тексту - відповідач, УГОП "Укрбудрозвідування") укладено Договір про надання послуг (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1. Договору) УГОП «Укрбудрозвідування» передає, а ДП УДНДІПМ «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя приймає під контроль вхід УГОП «Укрбудрозвідування». Контроль здійснюється без матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. 2. Договору, оплата за послуги здійснюється УГОП «Укрбудрозвідування» на основі рахунків ДП УДНДІПМ «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя до 5 числа наступного місяця в сумі 2150 гривень, крім цього 20 % ПДВ - 430грн. Всього 2580 гривень.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором вартістю 20 640,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт/послуг за договором, а саме:

- №32 від 31.03.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №41 від 30.04.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №68 від 31.05.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №80 від 30.06.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №94 від 31.07.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №109 від 31.08.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №123 від 30.09.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

- №137 від 31.10.2013 року на суму 2 580,00 грн.;

Суд зазначає, що підписання між сторонами акту (актів) здачі-приймання робіт/послуг є підтвердження факту надання та прийняття послуг.

Листом від 08.04.2016 року вих. №Д-817 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором в розмірі 20 640,00 грн.

Листом від 13.04.2016 року вих. №К-9-49 відповідач повідомив позивача, що немає змоги сплатити заборгованість в зв'язку з скрутним фінансовим станом.

Суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу 20 640,00 грн., в якості оплати вартості отриманих послуг за Договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг від позивача, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх сплати в розмірі 20 640,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 20 640,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 640,00 грн. - заборгованості за договором, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 586,45 грн. (пені) не підлягають задоволенню, в зв'язку з тим, що така міра відповідальності не передбачена умовами договору.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 1 486,08 грн. - інфляційних втрат, 307,06 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача: 1 486,08 грн. - інфляційних втрат, 307,06 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського головного орендного підприємства по інженерним та екологічним розвідуванням для будівництва "Укрбудрозвідування" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; код ЄДРПОУ 02497737) на користь Державного підприємства Український державний Науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя (01133, м. Київ, БУЛЬВ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; код ЄДРПОУ 02497720) 20 640 (двадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. - заборгованості за договором, 1 486 (одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 307 (триста сім) грн. 06 коп. - 3% річних, 1 286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 99 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.11.2016 року.