Рішення

від 28.11.2016 по справі 910/20429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016Справа №910/20429/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Дружба»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова торгівельна компанія «СЛАСА»

про стягнення 30 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Обриський А.В. за довіреністю б/н від 28.10.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Дружба» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова торгівельна компанія «СЛАСА» (відповідач) про стягнення 30 000,00 грн., які були сплачені як попередня оплата згідно Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату № 323 від 08.06.2016 здійснив передоплату за товар (металопрокат) на загальну суму 49 780,89 грн. (з ПДВ), тоді як відповідач, в порушення умов Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу, не здійснив поставку товару на вказану суму згідно умов зазначеного Договору. Оскільки відповідач не поставив товар та не повернув позивачу суму попередньої оплати, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар згідно Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20429/16 та призначено розгляд справи на 28.11.2016 о 10:50 год.

23.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.11.2016 з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.11.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/20429/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/20429/16 було направлено відповідачу за адресою 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-А, вказаною позивачем у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Аграрно-промислова торгівельна компанія «СЛАСА» станом на 10.11.2016.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВК Дружба» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна-промислова торгівельна компанія «СЛАСА» (постачальник, відповідач) було укладено Договір № 69/06 купівлі-продажу (далі - Договір).

Згідно п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, постачальник зобов'язується поставити покупцеві металопрокат (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачальник поставляє товар покупцю в строк та за цінами, визначеними в додатках до даного договору (специфікаціях), що є його невід'ємною частиною.

Загальна сума договору 49 780,89 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8 296,82 грн. (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили наступні умови оплати: попередня оплата в розмірі 30 000,00 грн. на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а залишок суми - по факту отримання товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору встановлено строк поставки. Товар поставляється на протязі 5-ти робочих днів. Датою поставки товару являється день підписання документів про прийом-передачу (видаткової накладеної, товарно-транспортної накладної).

Додатком № 1 від 08.06.2016 до Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу (далі-Специфікація) визначено, що покупець (позивача) має намір оплатити та прийняти, а постачальник (відповідач) готовий поставити, при умові виконання покупцем умов Договору, металопрокат (товар).

Згідно пункту 3 Специфікації, оплата товару мала відбуватися наступним чином: 30 000,00 грн. - попередня оплата вартості товару згідно рахунку-фактури № 323 від 08.06.2016, 19 780,89 грн. - по факту доставки товару.

При цьому пунктом 4 Специфікації сторони узгодили, що товар має бути доставлений протягом 5-ти днів з моменту оплати 30 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № 323 від 08.06.2016.

Відповідно до п. 10.1. Договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 10.1.1. Договору).

Згідно з п. 13.1. Договору встановлено, що він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін з обов'язковим проставленням відтисків печаток. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2016 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним Договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що 08.06.2016 відповідач виставив йому рахунок № 323 на оплату товару (металопрокату) на суму 49 962,89 грн.

Позивач вказав, що здійснив передоплату товару на підставі виставленого відповідачем рахунка № 323 від 08.06.2016 на оплату, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 200 від 08.06.2016 на суму 30 000,00 грн.

Оскільки п. 4.2. Договору та п. 4 Специфікації було передбачено здійснення поставки товару протягом 5-ти днів з моменту оплати 30 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № 323 від 08.06.2016, тобто, не пізніше 13.06.2016 товар мав бути поставлений у пункт відвантаження, передбачений п. 5.1. Договору.

Оскільки у визначений Договором строк позивач не отримав оплачений ним товар, 08.08.2016 позивач направив відповідачу претензію про невиконання зобов'язання згідно Договору купівлі продажу № 69/06 від 08.06.2016 та повернення суми попередньої оплати в розмірі 30 000,00 грн. Відповідно до зазначеної претензії, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., які були сплачені згідно Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу, як попередня оплата, та з вимогою задовольнити останню протягом 7(семи) календарних днів, від дня її отримання. Крім того зазначеною претензією позивач повідомив відповідача про те, що він відмовляється від Договору купівлі продажу № 69/06 від 08.06.2016, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, а саме, безпідставною відмовою останнього передати товар у власність позивача згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Направлення відповідачу 08.08.2016 вищенаведеної претензії позивач підтверджує описом вкладення у цінний лист від 08.08.2016 та фіскальним чеком № 4903 від 08.08.2016, при цьому 12.10.2016 поштове відправлення з претензією було повернуте позивачу на підставі його невручення за зареєстрованим місцем знаходження відповідача.

Станом на 08.11.2016 відповідач не здійснив поставку спірного товару та не повернув позивачу сплачені за цей товар кошти у розмірі 30 000,00 грн., чим, на думку позивача, порушив його права та власні зобов'язання, передбачені умовами Договору.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в судовому порядку 30 000,00 грн. попередньої оплати за товар згідно Договору № 69/06 від 08.06.2016.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 200 від 08.06.2016, підтверджується здійснення позивачем оплати за металопрокат згідно рахунку на оплату № 323 від 08.06.2016 на суму 30 000,00 грн.

При цьому матеріали справи містять вищенаведений рахунок на оплату № 323 від 08.06.2016, виставлений відповідачем позивачу на оплату товару - металопрокату на суму 49 780,89 грн.

Вищенаведені рахунок та платіжне доручення суд приймає в якості належних і допустимих доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату товару та оплати позивачем товару згідно вказаного рахунку саме на підставі укладеного між сторонами Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу. При цьому судом враховано, що докази протилежного в матеріалах справи відсутні, зокрема, відповідачем не спростовано факт складання рахунку на оплату товару на підставі іншого, ніж спірний договір, укладеного між сторонами правочину.

Згідно п. 4.2. Договору та п. 4 Специфікації поставка товару мала бути здійснена відповідачем поставка товару мала бути здійснена відповідачем протягом 5-ти днів з моменту оплати 30 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № 323 від 08.06.2016 .

Враховуючи зазначене, відповідач мав поставити спірний товар не пізніше 13.06.2016.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк поставки позивачу товару згідно Додатку № 1 від 08.06.2016 до Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу (Специфікації), попередня оплата якого в сумі 30 000,00 грн. була здійснена позивачем 08.06.2016 згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату № 323 від 08.06.2016.

Матеріалами справи також підтверджується, що з огляду на неотриманням позивачем спірного товару у визначений Договором строк, позивач направив відповідачу претензію з вимогою до останнього повернути грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., які були сплачені згідно Договору № 69/06 від 08.06.2016 купівлі-продажу, як попередня оплата, та з вимогою задовольнити зазначену претензію протягом 7(семи) календарних днів, від дня її отримання.

Направлення відповідачу 08.08.2016 вищенаведеної претензії позивач підтверджує описом вкладення у цінний лист від 08.08.2016 та фіскальним чеком № 4903 від 08.08.2016. Водночас, 12.10.2016 поштове відправлення з претензією було повернуте позивачу на підставі його невручення за зареєстрованим місцем знаходження відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповіді на претензію позивача відповідач не надав, а оплачений позивачем товар не поставив позивачу ані у визначений у Договорі строк, ані станом на час розгляду справи по суті.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення справи по суті відповідач повернув позивачу здійснену останнім згідно рахунку на оплату № 323 від 08.06.2016 передоплату спірного товару в сумі 30 000,00 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені правові норми та встановлені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару на підставі заявки позивача (п. 3.4 Договору).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу за оплачений позивачем, але непоставлений відповідачем товар, визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова торгівельна компанія «СЛАСА» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-А; ідентифікаційний код 38698640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Дружба» (17034, Чернігівська область, Козелецький район, с. Хрещате, вул. Леніна, 9-А; ідентифікаційний код 03799239) 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати, 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016.

Суддя Гумега О.В.