Рішення
від 21.11.2016 по справі 910/17456/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/17456/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс"

до Приватного підприємства "Резонанс Києва"

про стягнення 39592,47 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Тупікін І.Е. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" до Приватного підприємства "Резонанс Києва" про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 39123,00 грн., 3% річних в сумі 469,47 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він поставив відповідачеві товар, який останній оплатив не у повному обсязі, в зв'язку з чим сума основного боргу склала 39123,00 грн. В зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних у розмірі 469,47 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17456/16, розгляд останньої призначено на 19.10.2016.

Позивачем подано клопотання про долучення документів з додатками, зокрема довідкою про надходження коштів.

Відповідач в судове засідання 19.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 27.09.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016.

Відповідач в судове засідання 19.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 27.09.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (вибули)", "За закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До матеріалів справи надано видаткові накладні підписані та скріплені печатками ТОВ "НВП Поліграфсервіс" та ПП "Резонанс Києва": № 10-0407 від 02.07.2015 на суму 19561,50 грн.; № 10-0386 від 18.06.2015 на суму 19561,50 грн.; № 10-0424 від 09.07.2015 на суму 19561,50 грн.; № 10-0397 від 25.06.2015 на суму 19561,50 грн.; № 10-0346 від 04.06.2015 на суму 19561,26 грн.; № 10-0374 від 11.06.2015 на суму 19561,50 грн.; № 10-0329 від 28.05.2015 на суму 19561,26 грн. Загальна вартість поставленого товару становить 136930,02 грн.

Для здійснення оплати отриманого товару, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 136930,02 грн. (додані до матеріалів справи). Строк оплати у рахунках не встановлений.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за видатковими накладними свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 265 ГК України, істотними умовами договору про надання послуг є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору у видаткових накладних та рахунках-фактурах.

До матеріалів справи надано копії платіжних доручень та довідка про надходження коштів, які підтверджують часткову оплату відповідачем вартості товару у сумі 97807,02 грн.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що товар, поставлений за наданими до матеріалів справи видатковими накладними, був оплачений відповідачем частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 39123,00 грн. Відповідач суму заборгованості не оплатив.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було обумовлено строк оплати отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) щодо сплати боргу за отриманий товар № 10-2016 від 16.04.2016 у розмірі 39123,00 грн. Вимога була направлена відповідачу 20.04.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Отже відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу на підставі ст. 530 ЦК України у строк по 27.04.2016. З 28.04.2016 відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання, позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 39123,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 469,47 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення досягнутих домовленостей, у визначені ст.. 530 ЦК України строки оплату за отриманий товар у повному обсязі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.

Суд перевірив розрахунок позивача за період з 28.04.2016 по 20.09.2016 та вважає його вірним та обґрунтованим, а суму 3% річних у розмірі 469,47 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Судом встановлено не належне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки, а тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо надміру сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач вказав ціну позову у розмірі 39592,47 грн., з якої мав сплатити суму судового збору у розмірі 1378,00 грн. До матеріалів справи надано платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1450,00 грн. Отже сума надміру сплаченого судового збору становить 72,00 грн.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Резонанс Києва" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 35523586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" (04053, місто Київ, вулиця Ю. Коцюбинського, будинок 4, кв. 25, код ЄДРПОУ 31212121) суму боргу в розмірі 39123 (тридцять дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 00 коп., суму 3% річних у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн.. 47 коп. та судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.11.2016

Суддя І.В. Усатенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.11.2016
Оприлюднено02.12.2016
Номер документу63023524
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/17456/16

Рішення від 21.11.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 19.10.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 27.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні