Рішення

від 14.11.2016 по справі 910/14349/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016№910/14349/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«РАТІО ІНВЕСТ»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфіко-Холдінг»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»

2. Публічне акціонерне товариство «АРТЕМ-БАНК»

про стягнення 66 760,80 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Пономаренко І.С. - керівник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Костюк К.О. за довіреністю № 419/16 від 07.07.2016 р.;

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 84 841,91 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14349/16, її розгляд призначено на 31.08.2016.

31.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016 на підставі статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.09.2016.

20.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки у зв'язку з укладанням Додаткової угоди до Договору оренди, орендоване майно було повернуто орендодавцю - ТОВ «Інфіко-Холдінг» на підставі Акту приймання-передачі № 3 від 31.05.2016, у зв'язку з чим вважає, що 31.05.2016 відносини сторін, передбачені Договором оренди припинились внаслідок спливу строку його дії, а оскільки предметом застави були майнові права, що випливали з Договору оренди, строк дії якого скінчився, то заставу слід вважати припиненою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14349/16 на 15 днів, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфіко-Холдінг» (далі - Третя особа-1), згідно зі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

10.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

10.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також додаткові пояснення у справі, які фактично за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, відповідно до яких Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 24.06.2016 по 17.07.2016 включно в сумі 66 760,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

11.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку ст. 38 ГПК України.

19.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких Позивач просив суд розглянути питання щодо застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а також розглянути питання щодо винесення окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України щодо відповідача з підстав порушення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2016, на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Третя особа-2) та Публічне акціонерне товариство «АРТЕМ-БАНК» (далі - Третя особа-3), відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.11.2016.

02.11.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.11.2016 представником Третьої особи-1 надано письмові пояснення у справі, відповідно до змісту яких Третя особа-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки 05.06.2015 між ним та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, згідно з умов якої термін оренди за згодою сторін встановлюється тривалістю 24 місяці з дати початку, відповідно до п. 3.1. цього Договору оренди, у зв'язку з чим термін дії Договору оренди було встановлено до 01.06.2016, і 31.05.2016. Відповідачем повернуто орендоване майно на підставі Акту приймання-передачі № 3. Таким чином, Третя особа-1 вважає, що правовідносини сторін за Договором оренди припинились 31.05.2016, а оскільки предметом застави є майнові права за цим Договором, то заставу слід вважати припиненою в силу ст. 28 Закону України «Про заставу».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2016, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.11.2016.

14.11.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Третьої особи-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.11.2016 судом прийнято до розгляду заяву Позивача № 06/10-2016-1 від 06.10.2016 про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 14.11.2016 судом було розглянуто подане Позивачем клопотання щодо застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також щодо винесення окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України відносно відповідача, і вирішено відмовити в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 14.11.2016 надав пояснення по суті спору.

Представники Відповідача, Третьої особи-1 та Третьої особи-3 в судове засідання 14.11.2016 не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Як на тому наголошено в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Зважаючи на те, що неявка представників Відповідача, Третьої особи-1 та Третьої особи-3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14.11.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 між Третьою особою-1 (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 2.1. якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає в строкове платне користування на термін оренди приміщення у Будинку згідно умов Договору оренди.

Під будинком сторони Договору оренди розуміють торговий центр, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (літера А), і є цілісним Торговельним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє Орендареві використовувати Об'єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного Договору.

Приміщення, на підставі Додатку №1 до цього Договору оренди описується наступним чином: частина Будинку, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами; розташована на другову поверсі, загальною площею 1 141,4 кв.м., що включає в себе площу конструктивних елементів та систем забезпечення будівлі, в якій розміщено приміщення.

За своєю правовою природою укладений між Третьої особою-1 та відповідачем Договір є договором оренди.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з п. 3.1. Договору дата підписання Акту № 2 прийому-передачі приміщення в орендне користування є датою початку оренди приміщення, згідно умов цього Договору оренди.

Термін оренди за згодою сторін встановлюється тривалістю 12 місяців з дати початку оренди, відповідно до п. 3.1. цього Договору оренди. При умові повного дотримання Орендарем всіх умов Договору оренди, Орендарю надається переважне право на укладання нового Договору оренди (п. 3.2. Договору).

Згідно з приписами статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення закріплені також в частині 4 статті 284 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (частина 2 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.1. Договору орендна плата за користування приміщенням складає 50 000,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ. Сторони домовились, що починаючи з шостого фактичного місяця оренди, орендна плата за оренду індексується один раз протягом кожних 6 (шести) календарних місяців оренди шляхом помноження орендної плати на добуток офіційних індексів інфляції, встановлених Державним комітетом статистики України за попередні 6 (шість) місяців. Проіндексована орендна плата є чинною протягом 6 (шести) календарних місяців (до дати наступної індексації) і може бути змінена (зменшена або збільшена) сторонами лише у випадках, встановлених цим Договором. Орендна плата не підлягає індексації, окрім як згідно з порядком, зазначеним у цій статті.

Відповідно до п. 6.1. Договору сторони погодили, що Орендар буде сплачувати Орендодавцю орендну плату у безготівковій формі щомісяця, не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, якщо 5-те число місяця припадає на суботу, неділю, або святковий день, то датою здійснення платежу вважається наступний робочий день.

Платежі Орендарем Орендодавцю, визначені пунктом 5.1. цього Договору оренди, здійснюється банківським переказом по його банківських реквізитах, зазначених у цьому Договорі оренди, у строк, встановлений пунктом 6.1. цього Договору оренди, на підставі рахунків орендодавця. Кожен наданий Орендодавцем Орендарю рахунок повинен містити розгорнуту вказівку найменування платежу, з урахуванням всіх необхідних реквізитів для цього виду документу, і відповідну йому суму, яка підлягає сплаті за певний період часу, із зазначенням у рахунку розміру податку на додану вартість (п. 6.4. Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору оренди Третя особа-1 передала, а Відповідач прийняв частину нежитлового приміщення в будівлі Торгівельного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (Літера А), другий поверх, загальною площею 1 141,4 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передачі № 2 від 01.06.2014.

26.09.2012 між Третьою особою-1 (Новий боржник), Третьою особою-2 (Кредитор), ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА» (Первісний боржник), було укладено Договір про переведення боргу №11/56-4/708, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник за згодою Кредитора переводить частину боргових зобов'язань за Кредитним договором № 010/05-02/016-06 від 19.01.2007, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, на Нового боржника, а Новий боржник приймає такі зобов'язання.

Загальна сума заборгованості Первісного боржника за основним зобов'язанням Кредитного договору перед Кредитором станом на день укладення цього Договору складає 6 948 486,55 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом 6 396 250,00 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 975 699,00 доларів США, заборгованість по процентах 600 998,59 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по процентах 552 236,55 доларів США (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору з моменту набуття чинності цим Договором Первісний боржник вважається таким, що передав, а Новий боржник таким, що прийняв на себе частину зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту в розмірі 4 396 250,00 доларів США та набув інших прав та обов'язків Первісного боржника стосовно переведеної частини зобов'язань за Кредитним договором. Кредитор та Новий боржник з метою врегулювання порядку виконання зобов'язань Нового боржника зобов'язуються в день укладання цього Договору укласти Договір про виконання боргових зобов'язань (далі - Договір про виконання зобов'язань).

26.09.2012 між Третьою особою-1 (Позичальник) та Третьою особою-2 (Банк/Кредитор) було укладено Договір про виконання зобов'язань №010/56-4/710, відповідно до п. 1.1. якого на виконання Договору про переведення боргу Позичальник зобов'язується здійснити погашення боргу за Кредитним договором в сумі 4 396 250,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.3. Договору, підписанням цього договору Позичальник зобов'язується здійснити погашення Кредиту в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 01.04.2019.

Згідно з п. 3.1.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №010/56/4/710/4 від 09.03.2016, виконання зобов'язань Позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за Договором, забезпечуються, в тому числі, майновими правами за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, укладеним між ТОВ «Інфіко-Холдінг» та ФОП ОСОБА_1 (заставодавець - ТОВ «Інфіко-Холдінг»).

Пунктом 7.4. Договору, в редакції Додаткової угоди №010/56/4/710/4 від 09.03.2016, Позичальник зобов'язаний повідомляти Кредитора про внесені зміни до договорів оренди, в тому числі Договору оренди, укладеного з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, у випадку, якщо вони погіршують умови для вигодонабувача, в строк не пізніше 5 календарних днів після внесення таких змін.

23.03.2015 між Третьою особою-1 (Заставодавець) та Третьою особою-2 (Заставодержатель) було укладено Договір застави майнових прав № 12/56-4/1381, за умовами п. 1.1. якого застава за цим Договором забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають з Договору про виконання зобов'язань № 010/56-4/710 від 26.09.2012 (далі - Кредитний договір), укладеного між заставодержателем та Заставодавцем на виконання Договору про переведення боргу №11/56-4/708 від 26.09.2012, укладеного між Заставодержателем, Заставодавцем та ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА», за умовами якого Заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути суму кредиту у розмірі 4 396 250,00 доларів США в строк до 01.04.2019, сплатити проценти за користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок виконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. цього договору Заставодавець на умовах, передбачених цим Договором, передає в заставу майнові права, в т.ч. що виникнуть в майбутньому, за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, укладеного між Заставодавцем та ФОП ОСОБА_1, в якому Заставодавець виступає Кредитором. Об'єкт оренди: частина будівлі торгового центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (літера А) і є цілісним Торговельним комплексом, другий поверх, загальною площею 1 141,4 кв.м., що включає в себе площу конструктивних елементів систем забезпечення будівлі, в якій розміщений Об'єкт оренди. Боржником по відношенню до Заставодавця є: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (п. 1.2. Договору).

05.05.2016 між Третьою особою-2 (Клієнт) та Третьою особою-3 (Фактор) було укладено Договір факторингу, за умовами якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за Кредитним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Під Кредитним договором сторони розуміють, зокрема, Договір про виконання зобов'язань № 010/56-4/710 від 26.09.2012, укладений між Клієнтом та ТОІ «Інфіко-Холдінг», яким врегульовано порядок і додаткові умови виконання Позичальником боргових зобов'язань за Кредитним договором № 010/05-02/016-06 від 19.01.2007 та який укладено на виконання Договору про переведення боргу № 11/56-4/708 від 26.09.2012, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Відступлення прав вимоги за Договорами забезпечення здійснюється Сторонами на підставі окремо укладених договорів відступлення прав за Договором іпотеки, Договорами застави майнових прав, які укладаються сторонам впродовж 5 робочих днів з дати відступлення прав вимоги.

Під Договорами застави майнових прав сторони розуміють, зокрема, Договір застави майнових прав №12/56-4/1381 від 23.03.2015, що укладений між Клієнтом та Заставодавцем, предметом якого є передання у заставу майнових прав за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, який в свою чергу, укладений між Заставодавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

05.05.2016 між Третьою особою-2 (Цедент) та Третьою особою-2 (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав за договорами застави відповідно до п. 1 якого у зв'язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм Договору факторингу від 05.05.2016, за яким Цесіонарій (Фактор) передав (сплатив) Цеденту (Клієнту) суму фінансування, а Цедент (Клієнт) відступив Цесіонарію (Факторові) права вимоги за Договором про переведення боргу №11/56-4/708 від 26.09.2012, укладеним між Цедентом, ТОВ «Інфіко-Холдінг» та ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА», з усіма змінами та доповненнями до нього; Договором про виконання зобов'язань №010/56-4/710 від 26.09.2012, укладеним між Цедентом і Боржником з усіма змінами та доповненнями до нього, Договором про виконання зобов'язань № 010/56-4/710 від 26.09.2012, укладеним між Цедентом та Боржником, з усіма змінами та доповненнями до нього.

П. 1.1. Договору передбачено, що Цедент передає, а Цесіонарій приймає права за Догвоором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015, що укладений між Цедентом та Заставодавцем, предметом якого є застава майнових прав за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, який в свою чергу укладений між Заставодавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

05.05.2016 між Третьою особою-3 (Клієнт) та Позивачем (Фактор) було укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за Кредитним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

З дати відступлення прав вимоги Клієнт перестає бути стороною Кредитного договору, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним договором та набуває усіх прав за ним (п. 2.3. Договору).

Кредитний договір означає, зокрема, Договір про переведення боргу №11/56-4/708 від 26.09.2012, який укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль», Позичальником та ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА» та за ким ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА» переведено частину боргових зобов'язань за Кредитним договором № 010/05-02/016-06 від 19.01.2007 та який укладено на виконання Договору про переведення боргу № 11/56-4/708 від 26.09.2012, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Під Договорами застави майнових прав сторони Договору розуміють, зокрема, Договір застави майнових прав №12/56-4/1381 від 23.03.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Заставодавцем, предметом якого є передання в заставу майнових прав за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, який в свою чергу укладено між Заставодавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

05.05.2016 між Позивачем (Цесіонарій) та Третьою особою-3 (Цедент) було укладено Договір відступлення прав за Договорами застави, пунктом 1 якого передбачено, що у зв»язку з укладанням між Цедентом та Цесіонарієм Договору факторингу від 05.05.2016, за яким Цесіонарій (Фактор) передав (сплатив) Цеденту (Клієнту) суму фінансування, а Цедент (Клієнт) відступив Цесіонарію (Факторові) права вимоги, зокрема, за Договором про переведення боргу №11/56-4/708 від 26.09.2012, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Інфіко-Холдінг» (Боржник) та ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА», з усіма змінами та доповненнями до нього, за Договором про виконання зобов'язань № 010/56-4/710 від 26.09.2012, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Боржником з усіма змінами та доповненнями до нього.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Цедент передає, а Цесіонарій приймає права за Договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Заставодавцем, предметом якого є застава майнових прав за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, який в свою чергу укладений між Заставодавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Відступлення прав за Договорами здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи всі права Цедента як заставодержателя, що передбачені умовами Договорів застави та чинним законодавством України; право звернення стягнення на предмет застави у відповідності до Договорів застави.

Згідно з п. 2.1. Договору права за Договорами застави вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання цього Договору, але не раніше ніж з визначеного Договором факторингу моменту переходу від Цедента до Цесіонарія прав вимоги, що є предметом Договору факторингу.

Відповідно до п. 2.2. Договору з моменту передання (відступлення) права за Договорами застави Цесіонарій замінює Цедента у правовідносинах, які склалися між ним і Заставодавцем за Договорами застави.

На виконання умов вищевказаного Договору між Третьою особою та Позивачем було складено Акт прийому-передачі документів (Додаток до Договору).

На підставі Договору відступлення прав за договорами застави та на виконання вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» 05.05.2016 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені зміни, а саме Третю особу-3 як обтяжувала замінено на Позивача.

05.05.2016 в порядку, встановленому статтями 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет застави за реєстраційним номером 15313221.

06.05.2016 Позивач направив на адресу Третьої особи-1 повідомлення про відступлення прав вимоги № 322 від 05.05.2016, в якому повідомив Третю особу-1 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Факт направлення вищевказаного повідомлення підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком №0879 від 06.05.2016 зі штрихкодовим ідентифікатором 0100137341918.

06.05.2016 Позивач у зв'язку з простроченням Третьою особою-1 виконання своїх зобов'язань направило останньому повідомлення-вимогу № 2/05/05, в якій повідомив, що у випадку невиконання Третьою особою-1 зобов'язань у строки, визначені ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Позивач зверне стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015, а саме на майнові права за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, укладеним між ТОВ «Інфіко-Холдінг» та Відповідачем.

Факт направлення вищевказаного повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та фіскальним чеком №0882 зі штрихкодовим ідентифікатором 0100137341942.

Статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого

забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

В матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження виконання Третьою особою-1 своїх грошових зобов'язань перед Позивачем.

Статтею 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження. Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28

цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: 1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги; 2) посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; 3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження; 4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; 5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; 6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги. З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна Позивач є єдиним обтяжувачем за Договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015 .

З огляду на вищевикладене, Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення від 24.06.2016, в якому зазначив, що в силу вимог ст. ст. 23, 24, 26, 28, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з дня відправлення зазначеного повідомлення Позивач набуває усіх прав та обов'язків кредитора за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014 до моменту повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги.

Факт направлення означеного повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та фіскальним чеком №2675 від 24.06.2016 зі штрихкодовим ідентифікатором 0100140473698.

Таким чином, Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором оренди від 16.05.2014 внаслідок звернення стягнення на предмет застави, а саме на майнові права за відповідним Договором оренди.

Як зазначалось вище, згідно з п.5.1. Договору оренди, орендна плата за користуванням приміщення складає 50 000,00 грн. на місяць з ПДВ. Сторони домовились, що починаючи з шостого фактичного місяця оренди, орендна плата за оренду індексується один раз протягом кожних 6 (шести) календарних місяців оренди шляхом помноження орендної плати на добуток офіційних індексів інфляції, встановлених Державним комітетом статистики України за попередні 6 (шість) місяців. Проіндексована орендна плата є чинною протягом 6 (шести) календарних місяців (до дати наступної індексації) і може бути змінена (зменшена або збільшена) сторонами лише у випадках, встановлених цим Договором. Орендна плата не підлягає індексації, окрім як згідно з порядком, зазначеним у цій статті.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком Позивача, який перевірено судом та не спростовано Відповідачем, заборгованість по орендній платі за період з 24.06.2016 по 17.07.2016 складає 66 760,80 грн.

За таких обставин, суд вважає заявлені Позивачем позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання Відповідача та Третьої особи-1 на те, що внаслідок припинення строку дії Договору оренди від 16.05.2014, припинилась і застава за Договором на підставі ст. 28 Закону України «Про заставу», суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Так, в силу п. 3.1. Договору застави, Заставодавець (Третя особа-1) зобов'язана не вносити будь-яких змін до договору, зазначеному в п. 1.2. цього Договору, без письмової згоди Заставодержателя (Третьої особи-2).

Докази в підтвердження того, що Третя особа-2 надавала згоду на внесення змін до Договору оренди, в матеріалах справи відсутні.

У письмових поясненнях від 02.11.2016 Третя особа-1 зазначає, що про факт укладання вищевказаної Додаткової угоди було повідомлено Третю особу-2, як Заставодержателя, в загальному порядку шляхом надання копії відповідної угоди. Заперечень з боку Третьої особи-2 не надходило, письмової згоди від Третьої особи-2 на укладання угоди в наявності не має.

Разом з цим, жодних доказів в підтвердження того, що Третя особа-1 повідомляла Заставодержателя - Третю особу-2 про укладення Додаткової угоди від 05.06.2015 про внесення змін до Договору оренди, матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки згідно з п. 3.1. Договору застави надання Третьою особою-2 як Заставодержателем згоди на внесення змін до Договору оренди є визначальним для можливості укладення Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди, суд дійшов висновку, що укладення Додаткової угоди від 05.06.2015 до Договору оренди від 16.05.2014 щодо зміни строку дії Договору оренди від 16.05.2014 та подальше повернення майна за актом № 3 від 31.05.2016 р. є неправомірним без відповідної згоди Третьої особи-2 як Заставодержателя.

Одночасно, суд зазначає, що оригіналу вищевказаної Додаткової угоди відповідачем суду надано не було, незважаючи на те, що ухвалами від 21.09.2016, 10.10.2016, 19.10.2016, 02.11.2016 суд витребовував оригінали цих документів.

Крім того, суд зазначає, що надана відповідачем фотокопія Додаткової угоди взагалі не завірена, а фотокопія, надана Третьою особою-1, завірена з порушенням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

При цьому, зі змісту наданого Позивачем акту обстеження торгово-розважального комплексу літ. А АДРЕСА_2 та благоустрою прилеглої території від 14.07.2016, вбачається, що на другому поверсі розташований магазин непродовольчих товарів під назвою «BREND». Договір оренди приміщення площею 1 141,4 м.кв. від 16.05.2014. Проводиться торгівельна діяльність. Присутні відвідувачі.

Надаючи правову оцінку наданим відповідачем та Третьою особою-1 фотокопіям акту приймання-передачі орендованого майна № 3 від 31.05.2016, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як на тому наголошено у п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Ухвалами від 21.09.2016, 10.10.2016, 19.10.2016, 02.11.2016 суд неодноразово витребував у Відповідача оригінал Акту № 3 від 31.05.2016 р., проте таких документів суду надано не було.

При цьому, суд зазначає, що надана відповідачем фотокопія Акту приймання-передачі орендованого майна № 3 від 31.05.2016 взагалі не завірена, а фотокопія, надана Третьою особою-1 завірена з порушенням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади , особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії .

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК (п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у п.п. 2.3., 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1 та 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, надана Відповідачем та Третьою особою-1 фотокопія Акту приймання-передачі орендованого майна № 3 від 31.05.2016, за відсутності його оригіналу та наявності заперечень з боку позивача щодо дійсності означеного акту, не може бути прийнята судом як належний доказ повернення відповідачем орендованого майна в розумінні ст. ст. 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02166, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 13; код ЄДРПОУ 39812933) 66 760 (шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 80 коп. основного боргу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016

Суддя М.Є. Літвінова