Рішення

від 24.11.2016 по справі 910/17830/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа № 910/17830/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (далі - Товариство) про стягнення 50 683,76 грн.,

за участі представників:

позивача: Яковіщук Я.М. за довіреністю від 26 вересня 2016 року № 62-Д,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 вересня 2008 року між комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києва ради (правонаступником якого є позивач) та Товариством було укладено договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги № 269, на підставі якого відповідачу були здійснені нарахування за надані послуги в загальному розмірі 42 773,52 грн. за період з жовтня 2010 року по липень 2014 року. Оскільки Товариство взяте на себе за даним договором зобов'язання щодо оплати вартості вказаних послуг виконало лише частково, заборгувавши таким чином Підприємству 12 576,90 грн., останнє, посилаючись на статті 11, 509, 525, 526, 530, 611 та 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 33 788,55 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 4 318,31 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2016 року порушено провадження у справі № 910/17830/16. Розгляд даної справи призначено судом на 27 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 24 листопада 2016 року.

Під час судового засідання 24 листопада 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 29 вересня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 27 жовтня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Підприємством документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 вересня 2008 року між Товариством та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (яке в подальшому було перейменоване на комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району») в особі директора комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києва ради (далі - КП ЖЕК «Ярославська») укладений договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги № 269, за умовами якого останнє зобов'язалося здійснити відповідні нарахування за спожиті Товариством комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо), а відповідач - оплатити їх.

Вказаний договір підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб. Пунктом 5.1 цієї угоди встановлено, що вона діє безстроково.

Відповідно до пункту 1.2 даного договору Товариство користується приміщенням загальною площею 61,40 м 2 , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Чапаєва, будинок 2/16 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 1 серпня 2008 року.

Пунктом 3.1.1 зазначеної угоди передбачено, що Товариство зобов'язалося в 3-денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3.1.3 у випадку встановлення окремих засобів обліку теплової енергії, холодного водопостачання тощо на комунальні послуги Товариство зобов'язано укласти договори прямих поставок із виробниками (постачальниками) таких послуг, про що в одноденний термін інформує Підприємство.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2003 року між Товариством та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320016 та 20 квітня 2005 року - з відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05618/2-10.

Наведене також відображено в додатку № 1 до договору від 1 вересня 2008 року № 269.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 905 Підприємство було зобов'язано укласти прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, а КП ЖЕК - передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень та скласти акт звіряння станом на 1 жовтня 2010 року.

На виконання умов вищевказаного окремого доручення КП «ЖЕК «Ярославська» було складено довідку про заборгованість орендарів по комунальним платежам, експлуатаційним витратам та платі податку на землю станом на 1 жовтня 2010 року. За даними зазначеної довідки заборгованість Товариства за комунальні послуги склала 3 674,39 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що Підприємство відповідно до вищевказаних умов договору в період з жовтня 2010 року по липень 2014 року здійснювало нарахування за спожиті Товариством комунальні послуги, зокрема, за холодне водопостачання на загальну суму 39 011,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату та обліковими картками.

Відповідач за вказаний період лише частково сплатив вартість цих спожитих послуг у розмірі 30 109,23 грн., заборгувавши таким чином Підприємству, за розрахунком останнього, 12 576,90 грн.

Водночас, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, суд вважає її арифметично вірною в розмірі 12 576,45 грн.

З метою позасудового врегулювання спору Підприємство звернулося до Товариства з претензією від 16 липня 2015 року, проте дана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення у справі Товариство не надало документи, які б могли свідчити про погашення перед позивачем заборгованості зі спожитих комунальних послуг у розмірі 12 576,45 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Підприємства про стягнення з відповідача вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в межах вказаної суми.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 4 318,31 грн. та 33 788,55 грн. інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий Підприємством розрахунок та встановив, що останній здійснено з арифметичними помилками, неточностями та без урахування всіх обставин справи.

Зокрема, позивачем не було враховано те, що у періоди з жовтня 2010 року по листопад 2011 року, з березня 2012 року по березень 2013 року, з травня 2013 року по грудень 2013 року та з березня 2014 року по червень 2014 року Товариство своєчасно здійснювало оплату спожитих послуг, а тому нарахування компенсаційних виплат на ці суми є неправомірним.

Відтак, здійснивши перерахунок вищевказаних компенсаційних виплат за визначений позивачем період з урахуванням здійснених Товариством часткових оплат, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають три проценти річних у розмірі 908,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 641,43 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Підприємства до відповідача. У той же час у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (01030, місто Київ, вулиця Чапаєва, будинок 2/16, ідентифікаційний код 24377548) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 12 576 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 45 коп. основного боргу, 908 (дев'ятсот вісім) грн. 86 коп. трьох процентів річних, 7 641 (сім тисяч шістсот сорок одну) грн. 43 коп. інфляційних втрат, а також 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 листопада 2016 року

Суддя Є.В. Павленко