Рішення

від 23.11.2016 по справі 911/3403/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа № 911/3403/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Шибенський масло переробний заводВ» , Київська обл., с. Шибене

до приватного акціонерного товариства В«Агрофірма Березанська ПтахофабрикаВ» , Київська обл., с. Садове

про стягнення 212824,10 гривень

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №4 від 07.09.2016;

Від відповідача: не з'явилися.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю В«Шибенський масло переробний заводВ» , звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства В«Агрофірма Березанська ПтахофабрикаВ» про стягнення 212824,10 гривень, з яких 193792,00 гривень основного боргу, 3937,56 гривень інфляційних втрат, 1529,10 гривень 3% річних, 13565,44 гривень пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки від 01.07.2016 №0107-СВК товару.

23.11.2016 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 218358,47 гривень, з яких 193792,00 гривень основного боргу, 8914,43 гривень інфляційних втрат, 2086,60 гривень 3% річних, 13565,44 гривень пені.

Заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом та в подальшому розгляд справи здійснюватиметься щодо вимог про стягнення 218358,47 гривень, з яких 193792,00 гривень основного боргу, 8914,43 гривень інфляційних втрат, 2086,60 гривень 3% річних, 13565,44 гривень пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 21.10.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Шибенський масло переробний завод» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (покупець) був укладений договір поставки №0107-СВК.

В порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів (п. 1.1. договору).

Асортимент та кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємними частинами договору від дати їх підписання сторонами. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати ДСТУ (ГОСТ) та підтверджуватися сертифікатом якості виробника, якщо інше не вказане в специфікація (п. 2.1., 2.2. договору).

Поставка здійснюється на умовах «DAP» правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до місця поставки згідно умов договору. Строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях. Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними. Видаткові накладні виписуються датою розвантаження в місці постави при поставці товару на умовах DAP. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з дати підписання видаткової накладної покупцем. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці поставки, що визначається сторонами у специфікаціях (п.п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 3.6 договору).

Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість товару, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Розрахунки за поставлений товар та прийнятий покупцем товар згідно договору здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в даному договорі протягом 14 банківський днів з дати поставки товару постачальником в місці поставки (згідно п. 3.6. даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1. договору).

Договір є чинним лише у разі, якщо його укладено у письмовій формі та підписано повноважними представниками сторін. Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань, передбачених даним договором (п. 12.1., 12.2. договору).

Відповідно до специфікації від 01.07.2016 №1 до договору поставки №0107-СВК сторони узгодили поставку соєвої олії, кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару. Відповідно до п. 2 специфікації постачальник зобов'язується поставити на користь покупця загальну кількість товару відповідно до умов основного договору в термін до 01.07.2016. Покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника в термін до 14 банківських днів після поставки товару (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору від 01.07.2016 №0107-СВК позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 513792,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1 від 01.07.2016, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній кількості, вартості поставленого позивачем товару.

У вересні 2016 позивач звернувся до відповідача з претензією №1-09-16 від 16.09.2016, у якій просив погасити заборгованість у розмірі 193792,00 гривень.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 193792,00 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 193792,00 гривень, 8914,43 гривень інфляційних втрат, 2086,60 гривень 3% річних та 13565,44 гривень пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором у розмірі 193792,00 гривень.

За таких обставин суд вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 01.07.2016 №0107-СВК у розмірі 193792,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2086,60 гривень за період з 16.07.2016 по 23.11.2016 та інфляційних втрат у розмірі 8914,43 гривень за період з 01.09.2016 по 31.10.2016.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 8914,43 гривень інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено наступне.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних з 16.07.2016 по 23.11.2016, що є неправомірним оскільки початок заборгованості по оплаті за поставлений товар починається з 21.07.2016 (14 банківських днів після поставки товару).

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення відсотків річних підлягає задоволенню частково в розмірі 2006,94 гривень, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або часткового неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 7% від суми простроченого зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нарахована пеня у розмірі 13565,44 гривень (7% від суми простроченого зобов'язання) відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та договору.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 13565,44 гривень, яка нарахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 193792,00 гривень основного боргу, 2006,94 гривень 3% річних, 8914,43 гривень інфляційних втрат та 13565,44 гривень пені.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (07534, Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове, вул. Комсомольська, 15, код 30698067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шибенський масло переробний завод» (07812, Київська обл., Бородянський р-н, с. Шибене, вул. Заводська, буд. 1, код 40504570) 193792,00 гривень основного боргу, 8914,43 гривень інфляційних втрат, 2006,94 гривень 3% річних, 13656,44 гривень пені та 3248,45 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.11.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник