Рішення

від 24.11.2016 по справі 914/2740/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016р. Справа№ 914/2740/16

За позовною заявою: Державного підприємства В«Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30В» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Гармата ЛТДВ» , м.Львів

про: стягнення 34 849,23грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №50 від 09.06.2016р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовною заявою Державного підприємства В«Підприємтво Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30В» , до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Гармата ЛТДВ» , про стягнення 34 849,23грн.

Ухвалою суду від 28.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.11.2016р.

04.11.2016р. від позивача через канцелярію суду поступила Заява, в якій представником позивача зазначено про відсутність підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 62 ГПК України. Окрім того, на виконання вимог ухвали суду в заяві надано пояснення, щодо розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 08.11.2016р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 28.10.2016р. не виконав.

Ухвалою суду від 08.11.2016р. розгляд справи відкладено на 24.11.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2016р. підтримав позовні вимоги, подав заяву про долучення до матеріалів справи розрахунку суми пені за 6 місяців, яку усно просив вважати заявою про зменшення позовних вимог, а також надав для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви.

У судове засідання 24.11.2016р. відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом.

Станом на час проведення судового засідання докази вручення відповідачу ухвал суду від 28.10.2016р. та від 08.11.2016р. на адресу суду не надходили. Згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГО від 09.11.2016р. за № НОМЕР_1 відповідач зареєстрований за адресою: 79041, АДРЕСА_1. Зазначена у витязі адреса відповідача співпадає з адресою вказаною позивачем у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

04.12.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу № Г-78, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач зобов'язався прийняти товар і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим договором.

Загальна сума договору - 45000,00грн. (п. 3.1 договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100% перерахування коштів на поточний рахунок позивача згідно рахунків-фактур (п.3.3 договору).

У п. 4.1 договору сторони узгодили, що відповідач отримує товар на складі позивача згідно накладних та товарно-транспортних документів.

На виконання умов договору позивач передав товар відповідачу на загальну суму 45000,00грн., що підтверджується копією видаткової накладної №231 від 23.12.2015р. підписаною представниками сторін та скріпленою печатками підприємств (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 20000,00грн., в результаті утворилась заборгованість в розмірі 25000,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за отриманий товар. Відтак, Державне підприємство В«Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30В» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу № Г-78 від 04.12.2015р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором купівлі продажу № Г-78 від 04.12.2015р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 25000,00грн.

Доказів повної оплати заборгованості відповідачем не надано.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі в сумі 25000,00грн.

Перевіривши подану позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 1788,89грн. інфляційних втрат та 649,00грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5193,15грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 8.4. договору сторони узгодили, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 8.4 договору купівлі - продажу № Г-78 від 04.12.2015р. та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 5193,15грн. пені за період з 24.12.2015р. по 23.06.2016р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Гармата ЛТДВ» (79015, м. Львів, вул. Городоцька, 134/17, ідентифікаційний код 39740944) на користь Державного підприємства В«Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30В» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, ідентифікаційний код 08680448) 25000,00грн. основного боргу, 1788,89грн. інфляційних втрат, 649,00грн. 3% річних, 5193,15грн. грн. пені та 1378,00грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 29.11.2016р.

Суддя Ділай У.І.