Рішення

від 22.11.2016 по справі 915/1191/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 915/1191/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача представник не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1, директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» ,

01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720),

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Веселинівський комунальникВ» ,

57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Київська, 104 (ідентифікаційний код 37363386),

про стягнення грошових коштів у сумі 7 434,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Веселинівський комунальникВ» про стягнення грошових коштів у сумі 7 434,91 грн., з яких:

- 2 661,54 грн. - пеня,

- 4 365,41 грн. - інфляційні втрати,

- 407,96 - 3 % річних.

Ухвалою суду від 08.11.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.11.2016 року.

22.11.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 22.11.2016 року не забезпечив.

21.11.2016 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2016 року позов визнала, при цьому просила суд зменшити розмір пені, в обґрунтування чого зазначила, що отриманий від позивача природний газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, які, в свою чергу, вчасно не розраховуються за отриману теплову енергію, що призводить до затримки розрахунку відповідача з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Веселинівський комунальникВ» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1334/14-БО(Т)-22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (а.с. 14-19).

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторонами Договору підписано 4 додаткових угоди до Договору, якими неодноразово змінювались п. 5 В«Ціна газуВ» та інші умови Договору (а.с. 20-27).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на виконання умов договору у 2014 році був поставлений природний газ на загальну суму 271 831,21 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за 2014 рік (а.с. 28-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за отриманий природний газ у сумі 271 831,21 грн., що підтверджується довідкою по операціям Товариства з обмеженою відповідальністю В«Веселинівський комунальникВ» за період з 01.12.2013 року по 31.08.2016 року (а.с. 35-36).

Проте, оплата поставленого товару здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного п. 6.1 Договору, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Так, позивачем нараховано пеню в сумі 2 661,54 грн., 3 % річних у сумі 407,96 грн., інфляційні втрати в сумі 4 365,41 грн.

Детальний розрахунок сум, заявлених до стягнення, наявний у матеріалах справи (а.с. 10-13)

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 661,54 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 15.03.2014 року по 29.12.2014 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 2 661,54 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2 661,54 грн. є обґрунтованою.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що кінцевими споживачами теплової енерії являються бюджені установи, які несвоєчасно розраховувалися із відповідаечем за поставлену у 2014 році теплову енергію, що відбулося повне погашення відповідачем існуючої заборгованості, незначність прострочення виконання, наявність переплати в сумі 4 502,02 грн. станом на 31.12.2014 року з урахуванням авансового платежу в сумі 80 000,00 грн., суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 500,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 407,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 365,41 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування за період з 15.03.2014 року по 29.12.2014 року по кожному окремому зобов'язанню, розрахунок є арифметично правильним, отже в цій частині позов підлягає задоволенню.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснено по кожному окремому зобов'язанню, при цьому позивачем не враховані положення абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» здійснено перерахунок інфляційних втрат з урахуванням положень абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , та встановлено, що розмір інфляційних втрат склав 2 718,99 грн., тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Всі ці обставини у сукупності свідчать про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Веселинівський комунальникВ» (57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Київська, 104, ідентифікаційний код 37363386) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) - пені,

- 407,96 грн. (чотириста сім грн. 96 коп.) - 3 % річних,

- 2 718,99 грн. (дві тисячі сімсот вісімнадцять грн. 99 коп.) - інфляційних втрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 28.11.2016 року.

Суддя В.О. Корицька