Рішення

від 24.11.2016 по справі 915/988/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 915/988/16

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 54052, АДРЕСА_1; фактична адреса:50103, АДРЕСА_2),

До відповідача: Державного підприємства "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (54010, м. Миколаїв, пр. Центральний (Леніна), 11 ),

про: стягнення 874 580 грн. 00 коп.

Суддя С.М.Коваль

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача: Корованенко С.А., довіреність № 01-26/243 від 17.02.2014 р., Романенко І.М. - керівник.

Суть спору: про стягнення 437290 грн. 00 коп.

Позов поданий про стягнення 437290 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2016 року) майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються завданням шкоди внаслідок розміщенням Державним підприємством "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" інформації щодо необхідності отримання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії для проведення робіт з перевірок та обстежень димових та вентиляцій каналів, яка спричинила до усунення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з ринку прочищення, обстеження димових вентиляційних каналів в газифікації приміщень, оскільки такого свідоцтва позивач не отримував.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, надавши для долучення до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження своєї правової позиції.

Через відділ документального забезпечення 12.10.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 915/988/16 колегіально.

Клопотанням від 11.11.2016 № 07.10/1927 вищенаведенне клопотання відкликане. Суд прийняв відмову від клопотання про розгляд справи колегіально.

05.10.16 року до господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що перебуває на санаторно-курортному лікуванні.

Клопотання відповідача від 05.10.2016 р. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Представник відповідача проти клопотання відповідача заперечує.

Відповідно до статті 28 ГПК України позивач має можливість направити в судове засідання свого представника, надавши йому відповідні повноваження.

Статтею 77 ГПК України така підстава для відкладення розгляду справи, як перебування на санаторно-курортному лікуванні, не передбачена.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 24 листопада 2016 року відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

Державним підприємством (ДП) "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - позивач) було розповсюджено інформацію про необхідність отримання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії для проведення робіт з перевірок та обстежень димових та вентиляцій каналів, крім передбачених законодавством відповідних дозвільних документів проведення таких робіт (а саме: ліцензії державного Департаменту та обстеження пожежної безпеки МНС України на мурування, ремонт, очищення (перевірка) печей, камінів, димоходів (димарів, димових каналів та дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної безпеки: обстеження, ремонт та чищення димарів повітропроводів).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись з неправомірними вимогами ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", звернулось до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2015 р. №18-ріш, визнано дії ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дій органу влади, що можуть призвести до обмеження конкуренції.

Таким чином, внаслідок дій ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" фізична особа - підприємець ОСОБА_1 призупинив та обмеживши свою діяльність на ринку надання послуг перевірки та обслуговування димових та вентиляційних каналів у газифікованих приміщеннях тим самим фактично був усунений з ринку надання зазначених послуг.

Отже, на підтвердження наявності вини та протиправної поведінки відповідача з розповсюдження інформації, позивач надав суду рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2015 р. №18-ріш

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, вказує, що у наслідок дій ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з розповсюдження інформації щодо необхідності отримання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії для проведення робіт з перевірок та обстежень димових та вентиляцій каналів, було завдано шкоду у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 437290 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2016 року): кількість абонентів - 349832 (за інформацією зазначеному на сайті ТОВ «Миколаївгаз збут»), вартість послуги -30,00грн.

30,00грн*349832 абонентів*1 послуга =10494960,00 грн.

Згідно довідки, наданої 01.07.2014р. відповідачем атестовано 11 лабораторій, тобто 11 суб'єктів надавали відповідні послуги.

Таким чином, при рівномірному розподіленні ринку послуг кожний з суб'єктів отримав би 874580,00 грн. за один календарний рік. За півроку - 437290,00грн.

Позивачем зазначено, що договори не були виконані субпідрядниками з причин, що були встановлені та підтверджені рішенням № 18-ріш від 29.05.2015р. Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі №26.215/01-2015, на загальну суму 316260 грн. що підтверджується договором субпідряду №01-01/14 на суму 90360 грн., договором субпідряду №02-01/14 на суму 105420 грн., договором субпідряду №03-01/14 на суму 120480 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 22 Цивільного Кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського суду України просить стягнути з Державного підприємства "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 437290 грн. 00 коп. суми втраченої вигоди.

Відповідач письмовий відзив надав, проти позову заперечує виходячи з наступного.

- рішення відділення АМКУ № 18 - ріш від 29.05.2016 року на яке посилається позивач як на доказ протиправної поведінки та вини ДП «Миколаївстандартметрологія», не має відношення до предмету спору , оскільки в ньому йдеться про інформацію, розміщену на сайті підприємства, а не про відмову відповідача приймати у ФОП ОСОБА_1 акти перевірки та обстеження димових та вентиляційних каналів (зазначені повноваження належать ПАТ «Миколаївгаз»);

- між розміщенням 13.08.2013 інформації у сфері метрології на сайті підприємства, наданням 17.07.2014 на запит ПАТ «Миколаївгаз» Переліку вимірювальних лабораторій, та зменшенням в зв'язку з цим в період з 01.07.2014 по 01.07.2015 обсягів робіт ФОП ОСОБА_1 не має жодного зв'язку;

- позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та сумою заподіяної шкоди.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників відповідача, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові на підставі нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки - збитки, їх розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що йому було завдано шкоду у вигляді упущеної вигоди.

За ст. 1166 Цивільного кодексу України - це відповідальність за шкоду, яка спричинена в результаті делікту, а не в результаті невиконання зобов'язання, оскільки саме на підставі вимог цієї статті заявлено позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення учасників процесу в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позивач не довів факту наявності цивільного правопорушення у діях відповідача, як того вимагає предмет даного позову.

Так, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити неправомірність дій або бездіяльність (протиправну поведінку) Державного підприємства "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" щодо розміщення інформації про необхідність отримання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії для проведення робіт з перевірок та обстежень димових та вентиляцій каналів, тому вина відповідача у вчиненні дій, що призвели при розміщення інформації, так само як і наявність причинного зв'язку між його поведінкою та завданням збитків, не є доведеною.

Отже, судом були з'ясовані обставини, що свідчать про відсутність неправомірних дій або бездіяльності відповідача в завданні позивачу шкоди, а отже встановлена відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та завданням шкоди позивачу.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход, що покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності порушення його прав. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Заявляючи до стягнення 437290 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2016 року), позивач зазначає, що ці кошти міг би отримати за надання послуг.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди ґрунтується на припущенні, що у разі наявності кількості споживачів протягом певного періоду, а саме з 01.07.2014 по 01.01.2015 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2016 року), він би отримав прибуток в сумі 437290 грн. 00 коп. за надання відповідного виду послуг.

Належних доказів на підтвердження факту реального отримання вказаного прибутку позивач не надав. Тобто, заявлена сума неотриманого доходу є лише припущенням позивача.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та поданих доказів у їх сукупності суд виходить з того, що позивачем не доведено факту завдання йому шкоди в розмірі 437290 грн. 00 коп., спричиненої розміщенням інформації щодо необхідності отримання свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії для проведення робіт з перевірок та обстежень димових та вентиляцій каналів, внаслідок неправомірної поведінки відповідача, тому у суду відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення вартості збитків (упущеної вигоди) та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2016 р.

Суддя С.М.Коваль