Рішення

від 22.11.2016 по справі 922/3346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3346/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство "Прогресс, ЛТД", м. Харків про розірвання договору, виселення, стягнення 21406,43 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№229 від 12.01.2016 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство "Прогресс, ЛТД" 15249,98 гривень боргу з орендної плати, 6156,45 гривень пені, про розірвання договору оренди від 11.05.2010 р. №4149 та Додаткової угоди до нього від 01.01.2012р., про виселення відповідача з нерухомого майна, загальною площею 12,6 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, пр-т Московський,138-А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2016 р. було відкладено розгляд справи на 08.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2016 р. було відкладено розгляд справи на 22.11.2016 р.

17.11.2016 р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№39180), в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 7818,33 грн. боргу з орендної плати та 6079,38 грн. пені за спірним договором. Таким чином, позивач зменшив позовні вимоги на 10000,00 грн. сплачених відповідачем 01.04.2016 р. та просить стягнути заборгованість станом на 16.11.2016 р.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2016 р. позов підтримував, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 22.10.2016 р. свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Отже, суд, розглянувши уточнену заяву позивача, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши відповідну заяву про зменшення позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи, з урахуванням прийнятої заяви.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі а про відкладення розгляду справи направлені відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об’єднані постійним проживанням у межах селища, села, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

04.07.2007р. рішенням 14 сесії 5 скликання Харківської міської ради затверджено Статутут територіальної громади м.Харкова, в якому зазначено, що територіальна громада є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Відповідно до Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015р. №7/15, управління є виконавчим органом міської ради, підзвітне і підконтрольне Харківській міській раді, підпорядковане міському голові, виконавчому комітету і Департаменту економіки та ї комунального майна Харківської міської ради. Метою діяльності Управління є збереження та примноження власності територіальної громади м. Харкова, створення у в для ефективного її використання.

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11.05.2010р. №4149 (далі - Договір), Орендодавцем ХКП «Міськелектротранс» передано в користування відповідачу нежитлове приміщення, загальною площею 12,6 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 138-А.

Додатковою угодою від 12.12.2011р. до Договору оренди від 11.05.2010р. №4149 на виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.10.2011р. №750 «Про передачу майна в господарське відання Комунальному підприємству «Міськелектротранссервіс» за згодою сторін змінено Орендодавця на КП Міськелектротранссервіс».

Додатковою угодою від 01.01.2012р. Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11.05.2010р. № 4149 викладено в новій редакції.

На підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.26. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Харківська міська рада рішенням 11 сесії 6 скликання «Про затвердження Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова від 16.11.2011р. № 492/11 затверджено Порядок передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова (далі -Порядок).

Відповідно до п. 1.2. порядку орендодавцями комунального майна є:

1.2.1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) щодо:

а) цілісних майнових комплексів комунальних підприємств та їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць);

б) нерухомого майна (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що відображається на обліку Управління;

в) нерухомого майна, яке знаходиться в господарському віданні КП «Жилкомсервіс» та не передане підприємству для використання під власні потреби;

г) нерухомого майна, яке знаходиться в господарському віданні оперативному управлінні комунальних підприємств (крім «Жилкомсервіс»), установ, організацій або яке закріплене за КП «Жилкомсервіс» під власні потреби, та загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне комунальне підприємство, установу, організацію;

д) майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

1.2.2 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» - відносно індивідуально визначеного майна, що передане підприємству у господарське відання, а також нерухомого майна, що передане підприємству для використання під власні потреби, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на підприємство з дозволу Управління після попереднього узгодження з органом управління

1.2.3. Комунальні підприємства (крім КП В«ЖилкомсервісВ» ), установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке тимчасово ними не використовується для здійснення основної діяльності, з дозволу Управління після попереднього узгодження з органом управління.

3.1. Управління укладає договори оренди нерухомого майна, яке знаходиться в господарському віданні та оперативному управлінні комунальних підприємств (крім КП В«ЖилкомсервісВ» ), установ, організацій або закріплене за КП В«ЖилкомсервісВ» під власні потреби, та загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне комунальне підприємство, установу, організацію за попереднім узгодженням з органом управління комунального підприємства, установи, організації.

3.2. Комунальні підприємства (крім КП В«ЖилкомсервісВ» ), установи та організації складають договори оренди нерухомого майна, загальна площа кого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна з дозволу Управління за попереднім погодженням з органом управління.

Керуючись законом України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011р. №492/11, та Методики між Управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Прогрес, ЛТД» була укладена додаткова угода від 01.01.2012р. до Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11.05.2010р. № 4149 та підписано акт приймання передачі.

Згідно з Додатковою угодою від 01.01.2012р. до Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11.05.2010р. №4149 Орендодавцем є Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відповідно до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова.

Додатковою угодою від 01.01.2012р. встановлена орендна плата яка перераховується в співвідношенні:

- 30% на поточний рахунок Балансоутримувача, КП «Міськелектротранссервіс»;

- 70% до міського бюджету м. Харкова.

Обов'язки, які передбачені договором, орендодавець виконував в повному обсязі.

Проте, орендарем порушені вимоги ст.ст. 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закону.)

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна є істотними умовами договору.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.5 Додаткової угоди від 01.01.2012р. орендаря зобов’язано щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця сплачувати орендну плату за орендовані приміщення.

Пунктом 3.10 Додаткової угоди від 01.01.2012р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Пунктом 3.11 Додаткової угоди від 01.01.2012р. передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов’язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов’язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7818,33 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт господарювання (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язків.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вищевказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов’язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведених норм та обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 7818,33 гривень та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення 6079,38 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9.4 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Пунктом 7.3 Додаткової угоди від 01.01.2012р. передбачено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково. нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 порядку незалежно від строку на момент, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені ст.611 ЦК України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 6079,38грн. пені, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим, підлягають задоволенню.

Щодо розірвання договору суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розі рвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст.783 ЦК України передбачено право орендодавця вимагати розірвання договору оренди, якщо орендар користується приміщенням всупереч договору.

Частиною 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 7.1 Додаткової угоди від 01.01.2012р. передбачено, що орендар має право відмовитись від цього Договору і вимагати повернення Майна, що передана в оренду, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

ПП.6 п.7.2 Додаткової угоди від 01.01.2012 передбачено, що Орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, якщо Орендар не виконує, зокрема, п.п. 4.4.

Відповідно до ч.2 п.13 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/ 237 від 25.05.2000р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (зі змінами) підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ст.785 ЦК України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Відповідно до п.4.13 Додаткової угоди від 01.01.2012р. - у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов’язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на адресу Відповідача в порядку ст.188 ГК України направлено лист від 12.04.2016р. № 4557, з повідомленням про намір розірвання Договору, стягнення заборгованості з орендної плати та примусового виселення, у зв'язку з невиконанням орендарем суттєвих умов договору оренди.

Враховуючи вищевикладене та суттєві порушення умов спірного договору відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди та виселення є обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, керуючись ст.526, 530, 612, 625 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.22, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11.05.2010 року №4149 та Додаткову угоду до нього від 01.01.2012 року.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю мале підприємство "Прогресс, ЛТД" з нерухомого майна, загальною площею 12,6 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, пр-т Московський,138-А.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство "Прогресс, ЛТД" (61037, м.Харків, пр-т Московський,138-Б, код ЄДРПОУ 21180928) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412, р/р 37325007002208, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО: 851011) 7818,33 гривень заборгованості з орендної плати, 6079,38 гривень пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство "Прогресс, ЛТД" (61037, м.Харків, пр-т Московський,138-Б, код ЄДРПОУ 21180928) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412, р/р 35410002033770, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО: 851011) 4134,00 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2