Рішення

від 22.11.2016 по справі 925/1172/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа № 925/1172/16

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, с.Вереміївка, Семенівський район, Полтавська область

до Приватного підприємства «Агро-Пак 2000», м. Черкаси

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 52 008,00 грн. попередньої оплати, 11 753,81 грн. пені, 1 820,28 втрат внаслідок інфляції та 931,84 грн. 3% річних за невиконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу від 04.02.2016р. за №0000135.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив. Вимоги суду, викладені в ухвалах від 29.09.2016 та від 01.11.2016 відповідач не виконав.

З ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження відповідача: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 149, офіс 205.

Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами та ухвали суду від 29.09.2016 та від 01.11.2016 надсилалися відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 149, офіс 205.

Ухвалу суду від 29.09.2016 про порушення провадження у справі вручено уповноваженому представнику відповідача 30.09.2016, що підтверджується повідомленням ЧДППЗ «Укрпошта» про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 28).

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд приходить до висновку, що судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається в порядку визначеному ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом спору є стягнення попередньої оплати за непоставлений відповідачем позивачу товар, а саме: мішки поліпропіленові, верх підвернутий та прошитий в кількості 20 000 штук.

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2016 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №0000135 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність Покупця (позивача) мішки поліпропіленові 55*105 0,82 грм, верх підвернутий та прошитий в кількості 20 000 штук (далі - товар) на протязі 5 днів з моменту отримання оплати на розрахунковий рахунок. Граничний термін доставки зазначається у специфікації, яка є додатком до кожного рахунку-фактури (а.с.11).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар, вартість продажу всього товару зазначається у накладних на відпуск-отримання товару та рахунку-фактури і складає 94 560,00 гри., в т.ч. ІІДВ 15 760,00 грн.

Ст.664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- Договором купівлі-продажу від 04.02.2016 №0000135 (а.с. 11);

- рахунком-фактурою Відповідача від 04.02.2016 № СФ-0000392 (а.с. 12);

- видатковою накладною від 12.02.2016р. № РН-0000007 (а.с.13);

- платіжним дорученням Позивача від 04.02.2016 №1704 (а.с.14);

- претензією позивача про сплату заборгованості за непоставлений товар від 15.09.2016 №544-13 (а.с.15);

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору Позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0000392 від 04.02.2016 здійснив оплату за товар в розмірі 94 560,00 гри. в т.ч. ІІДВ 15760,00 гри., що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2016р. №1704, дослідженим в судовому засіданні.

Таким чином, Позивач виконав в повному обсязі умови Договору щодо оплати товару, а Відповідач в свою чергу не виконав свої зобов'язання в повному обсязі щодо поставки товару у встановлені терміни згідно п. 1.1 Договору.

Порядок розрахунків визначено у Розділі 2 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача товару від Відповідача до Позивача засвідчується накладними, а право власності на товар переходить до Покупця з моменту його отримання від перевізника та підписання всіх супровідних документів.

12.02.2016 Відповідач здійснив лише часткову поставку товару Позивачу, що підтверджується дослідженою у судовому засіданні видатковою накладною № РН-0000007 від 12.02.2016 в кількості 9000,00 шт. на суму 42552,00 грн., в тому числі ПДВ 7 092,00 грн.

Станом на 22.09.2016 Відповідач недопоставив Позивачу товар в кількості 11 000 шт. на суму 52 008,00 грн.

Крім того, станом на 22.09.2016 Відповідач не надав Позивачу до цього часу пакет оригіналів документів, зокрема Договору купівлі-продажу №0000135 від 04.02.2016, але пунктом 8.5 Договору передбачено, що факсимільні копії документів прирівнюються до оригіналів до моменту прийому-передачі оригіналів.

15.09.20016 Позивач направив на адресу Відповідача претензію №544-13 з вимогою протягом семиденного строку з моменту отримання претензії погасити заборгованість у сумі 52 008,00 грн. або допоставити товар в кількості 11000 шт.

Доказів виконання вимог по претензії суду не подано.

Станом на 22.09.2016 попередня оплата в сумі 52008,00 грн. не повернута, товар не допоставлено.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір купівлі-продажу №0000135 від 04.02.2016 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк та порядок розрахунків за товар, який визначений п. 1.1 Договору - Продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність Покупця (позивача) товар на протязі 5 днів з моменту отримання оплати на розрахунковий рахунок.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено попередню оплату за замовлений у Відповідача товар у розмірі 94 560,00 грн.

Проте, Відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару належним чином не виконав - поставив лише частину товару в кількості 9 000 штук.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець не передав товар у обумовлений строк, то покупець має право вимагати передачі йому вже оплаченого товару чи повернення передоплати. Причому саме у покупця є право вибору у випадку невиконання продавцем свого зобов'язання.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної оплати товару, недоплати за товар, відмови від одержання товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної поставки вже оплаченого товару належним чином не виконав на момент звернення з позовом.

Суд враховує відсутність доказів повернення відповідачем коштів як передоплати після звернення позивача до суду, чи постачання товару - мішки поліпропіленові 55*105 0,82 грм, верх підвернутий та прошитий в кількості 20 000 штук на обумовлену суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми передоплати за непоставлений товар у розмірі 52 008,00 грн., оскільки виконання відповідачем зобов'язання в натурі втратило для позивача інтерес і відповідно до вимог ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати повернення передоплати, якщо продавець в обумовлений строк не передав товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналізуючи вимоги та доводи Позивача щодо стягнення господарських санкцій з Відповідача за неналежне виконання зобов'язань, суд приходить до наступних висновків.

В п. 5.1 Договору сторони зафіксували, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно вимог діючого законодавства та умов даного договору.

Позивач з посиланням на положення ст. 549 Цивільного кодексу України та п 5.1 Договору нараховує відповідачу 11 753,81 грн. пені за період з 28.01.2016р. по 22.09.2016р. з посиланням на облікову ставку НацБанку України.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Суд бере до уваги, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Оскільки правова природа пені, згаданих нарахувань та процентів річних є різною то відповідно підстави для їх нарахування є різними і по-різному здійснюється нарахування цих сум.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зокрема, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Досліджений в судовому засіданні договір від 04.02.2016р. за №0000135 умов про стягнення пені не містить.

Доказів розірвання договору до суду не подано.

Відтак, вимоги про стягнення пені безпідставні і задоволенню не підлягають.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано Відповідачу за період з 11.02.2016 по 22.09.2016 931,84 грн. - 3% річних та 1820,28 грн. інфляційних за квітень 2016 (період з 01.04.2016 по 30.04.2016), які просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Стягненню підлягає 931,84 грн. 3% річних та 1820,28 грн. інфляційних.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що в частині стягнення 52 008,00 грн. позов підлягає задоволенню повністю. В частині стягнення пені слід відмовити. В частині стягнення 1 820,28 втрат внаслідок інфляції та 931,84 грн. 3% річних позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач частково довів свої позовні вимоги і позов підлягає до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 52 008,00 грн. основного боргу, 1 820,28 втрат внаслідок інфляції та 931,84 грн. 3% річних за невиконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу від 04.02.2016р. за №0000135.

Звертаючись із позовом, відповідно до його ціни, Позивач мав би сплатити мінімальний розмір судового збору - 1378 грн. За платіжним дорученням №2499 від 23.09.2016 Позивач сплатив 1450 грн. Проте, клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору Позивач до суду не подав. Відтак, підстав для повернення зайво сплаченої суми судового збору на разі у суду немає.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 52 008,00 грн. основного боргу, 1 820,28 втрат внаслідок інфляції та 931,84 грн. 3% річних та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору з Приватного підприємства «Агро-Пак 2000» (ідентифікаційний код 33978253, вул. Смілянська, буд. 149, офіс 205, м. Черкаси, 18008) на користь Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код 00497704, вул. Селекціонерів, буд. 1, с.Вереміївка, Семенівський район, Полтавська область, 38251).

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.

Рішення складено 28.11.2016 (понеділок).

Суддя В.В.Єфіменко