Рішення

від 10.11.2016 по справі 362/1611/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1611/15-ц

Провадження № 2/362/76/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області, Національного університету біоресурсів і природокористування України та Васильківської районної державної адміністрації Київської області, треті особи - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, Київське обласне та по м. Києву управління лісового і мисливського господарства, з участю Васильківського відділу Києво-Святошинскої місцевої прокуратури Київської області, що діє в інтересах держави в особі Національного університету біоресурсів і природокористування України, про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки фізичною особою,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, уточненими в процесі розгляду справи, про визнання незаконним та скасування рішення 18 сесії 4 скликання Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області від 24 березня 2006 року № 202 про надання Національному аграрному університету в постійне користування земельної ділянки площею 5,8638 га для ведення лісового господарства; скасування розпорядження № 936 Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16 квітня 2008 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному аграрному університету (відокремлений підрозділ Боярська лісова дослідна станція для ведення лісового господарства на території Дзвінківської сільської ради, за межами населеного пункту», Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8638 га, виданий Національному аграрному університету серії ЯЯ № 383907, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030832600006 від 05.09.2008 року та його реєстрацію; рішення 24 сесії 6 скликання Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області № 536 від 20 вересня 2013року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення йому земельної ділянки у власність площею 0,1617 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с.Дзвінкове по вул. Відродження, 1.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх тим, що у володінні його довірителя перебуває квартира АДРЕСА_1, а тому він має права на отримання відповідної земельної ділянки на який розташована нерухомість, у зв'язку з наведеним він вважає відповідні рішення органу місцевого самоврядування незаконними, оскільки під час їх прийняття не було враховано розташування на спірній земельній ділянці, що була виділена Аграрному університету, будинку позивача.

Представник відповідача - Національного університету біоресурсів і природокористування України, та діючий в його інтересах, як держави, представник Васильківського відділу Києво-Святошинскої місцевої прокуратури Київської області, що діє в інтересах держави, вимоги позову не визнав, вважаючи їх необґрунтованими. При цьому представник прокуратури зазначив, що будинок позивача перебуває на землях лісового господарства, а тому не можуть перебувати у власності фізичної особи, крім того, він є власником лише однієї квартири в двохквартирному будинку, тобто багатоквартирному, а в такому випадку, земельна ділянка може бути передана лише відповідному об'єднанню власників багатоквартирного будинку.

Представники Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, Київського обласного та по м. Києву управління лісового і мисливського господарства в судове засідання не з'явилися, установи про дату та місце розгляду справи судом повідомлялася належним чином. Від їх керівництва надійшли листи про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст. 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Відповідно до положень ст.ст. 13 і 16 Конституції України, землі та її природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

За положеннями ст.7 ЛК України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Як зазначено в положеннях ч.2 ст.3 ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з положеннями ст.8 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до положень ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п.«ґ» ч.4 ст.84 ЗК України).

Положеннями ст.56 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

У відповідності до положень ст.57 ЗК України та ч.1 ст.17 ЛК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що всі землі лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не підлягають передачі у приватну власність та можуть перебувати у користуванні лише спеціалізованих підприємств, установ та організацій. При цьому згідно із законодавством громадяни та юридичні особи набувають право власності виключно на замкнені ділянки лісового фонду, тобто такі земельні ділянки, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями тощо) розривами.

У відповідності до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України 1990 року до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Разом з цим, п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому-п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, за вимогами ч.1 ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного),будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). У той же час, передбачається, що у разі переходу права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить лише право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Таким чином, з аналізу наведених норм права вбачається, що при набутті у власність нерухомого майна (будівель, споруд) перехід права власності (права користування - у разі відсутності у відчужувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості) переходить до нового власника (набувача) на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землевласника (землекористувача), а якщо набувач не може мати у власності земельні ділянки, які були у попереднього землекористувача, то до набувача переходить право користування такою ділянкою.

У відповідності до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 передбачено, що при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК ( 2768-14). У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність.

Згідно з вимогами ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У відповідності до положень ст.ст.18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.

На даний час положеннями Земельного кодексу України розмежовано такі категорії земель, як землі лісогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Порядок використання земель з категорією житлової та громадської забудови, за положеннями ст.ст.38 і 39 ЗК України, Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності», відрізняється від порядку використання земель лісогосподарського призначення, які надані в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 ЗК України та ч.1 ст.17 ЛК України).

У відповідності до вимог ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна цільового призначення земель, надання земельних ділянок у власність чи користування здійснюється на підставі рішень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а порядок використання земель житлової та громадської забудови передбачений ст. 39 і ст. 42 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 1972 року із членами його родини( дружиною та сином) проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, побудований та належав підприємству - Боярська лісова дослідна станція, яка була ними приватизована на підставі рішення органу приватизації № 2919 від 18 червня 1996 року з набуттям права особистої спільної сумісної власності у розмірі по 1/3 частини квартири, за кожним.

Відповідно до інвентаризаційної справи № 221 та технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Відродження, 1, в с. Дзвінкове, у позивача та його сусіда, власника квартири № 1 ОСОБА_2, наявні по ? частки спірної нерухомості.

Згідно листу № 1016 від 24.07.2015 року Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» вбачається, що по вул. Відродження, 1 в с. Дзвінкове розташований 2-х квартирний житловий будинок з прибудинковими спорудами, квартал № 100, інв. № 200, 1974 року побудови.

За матеріалами справи також вбачається, що позивач у 2013 році звернувся до Дзвінківської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель, яка розташована в с.Дзвінкове по вул. Відродження, 1, на території Дзвінківської сільської ради, яка своїм рішенням 24 сесії 6-го скликання № 536 від 20 вересня 2013 року відмовила йому в цьому.

Рішенням 18 сесії 4 скликання від 24 березня 2006 року № 202 Дзвінківська сільська рада надала Національному аграрному університету в постійне користування для ведення лісового господарства земельну ділянку площею 5,8638га (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 383907 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030832600006 від 05.09.2008 року, кадастровий № 3221482200:03:001:0004).

Згідно висновку № 18041/18042/15-41 комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 7 квітня 2016 року, площа території, яку використовує позивач для розташування, експлуатації і обслуговування будівель і споруд по вул. Відродження, 1, в с. Дзвінкове, складає 0,3045 га, при цьому її частина розміром 0,1314 га знаходиться в межах земельної ділянки відповідача - Національного університету біоресурсів і природокористування України з кадастровим № 3221482200:03:001:0004, з лісогосподарським призначенням.

Під час винесення рішення суд також звертає увагу, що на підставі державного акту від 28 липня 2004 року серії ІІІ-КВ № 051326-22858, позивач отримав у власність земельну ділянку по вул. Лісна в с. Дзвінкове, площею 0,2662 га, для ведення особистого підсобного господарства, цільове призначення якої рішенням № 41 3 сесії 7 скликання Дзвінківської сільської ради було змінено «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Таким чином, з огляду на зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що на час звернення до суду з зазначеним позовом, заявник набув лише право спільної сумісної власності на частину квартири АДРЕСА_2, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, розташованому на землях лісогосподарського призначення, що не підлягають до передачі у власність громадянам, якій скористався своїм правом на отримання земельної ділянки відповідного цільового призначення, а тому, його вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що питання успадкування частини спірної нерухомості квартири № 2 після смерті дружини ОСОБА_3, заявником та його сином ОСОБА_4, іншим співвласником квартири, до теперішнього часу не вирішено, та участь останнього до справи з вимогами про визнання права власності на земельну ділянку під спірною нерухомістю, стороною позивача залишено поза увагою.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 81, 126, 152 і 155 ЗК України, ст.ст.10, 60, 158, 208, 209, 212, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.