Рішення

від 23.11.2016 по справі 303/4172/16-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/4172/16-ц

2/303/2031/16

ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23 листопада 2016 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Пак М.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства В«Банк ФорумВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«Банк ФорумВ» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в:

Позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«Банк ФорумВ» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Крім цього просить стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 2 825,17 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що 16 квітня 2008 року між Акціонерним - комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0224/08/26-CL, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків 13 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 15 квітня 2015 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 22 квітня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є власниками будинку, укладено договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідачі по справі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею 165,9 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м., який розташований за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району, та земельну ділянку, загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за цією ж адресою. Відповідач у порушення вимог кредитного договору, свої зобов’язання не виконує, у зв’язку з чим станом на 15 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 188 344,95 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів, шляхом звернення стягнення на будинок який розташований за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району, та земельну ділянку, загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі у розмірі 2 825,17 грн..

Позивач - представник ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задоволити.

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи судовою повісткою в порядку статті 74 Цивільно - процесуального кодексу України , причину неявки суд не повідомили. Суд знаходить за можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, згідно до вимог частини 4 статті 169 Цивільно - процесуального кодексу України , на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 224 цього Кодексу.

Представник відповідачів - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про час і місце розгляду справи, причину неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

-2-

Відповідно до статті 60 Цивільно - процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини 1 статті 11 Цивільно - процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 10 Цивільно - процесуального кодексу України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено , що 16 квітня 2008 року між Акціонерним - комерційним банком В«ФорумВ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0224/08/26-CL, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків 13 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 15 квітня 2015 року (а.с.5-6).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 22 квітня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є співвласниками будинку, на підставі Свідоцтва про право власності на ? частину нерухомого майна, виданого виконавчим комітетом Івановецької сільської ради 24 березня 1999 року на підставі рішення Івановецької сільської ради за №84 від 22 березня 2008 року та зареєстровано в Мукачівському міжрегіональному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 24 березня 1999 року в реєстровій книзі №1 за номером 34 , реєстраційний номер 22827266, укладено договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідачі по справі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею 165,9 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м. який розташований за адресою : с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району, та земельну ділянку, загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району (а.с.12-14).

Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №0224/08/26-CL від 16 квітня 2008 року, станом на 15 червня 2016 року у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка складає 4243,94 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 105737,53 грн. та 77553,35 грн. - сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та проценти, 5000 грн. - штраф за порушення умов п.3.3.7 Кредитного договору (а.с.30-32).

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Згідно з статтею 1049 Цивільного кодексу України , позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з статті 1050 Цивільного кодексу України , якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності частини 1 статті 33 та статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на

-3-

предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» та пункту 5.4 Договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (застереженням в іпотечному договорі). Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

Згідно з статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов’язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена в Постанові від 27.05.2015 року (справа № 6-61цс15) про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

-4-

Так відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набув чинності ОСОБА_6 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п. 1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно та загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав споживчий кредит в іноземній валюті, для забезпечення його виконання в іпотеку передав будинок загальною площею 165,9 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м. який розташований за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району, та земельну ділянку, загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району. Також спірний будинок використовується як постійне місце проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, іншого нерухомого житлового майна судом не встановлено.

У зв’язку з цим слід зазначити, що за своїм змістом ОСОБА_6 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. ОСОБА_6 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети, забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України ), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений вищевказаним законодавчим актом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пункту 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_6 вказаний ОСОБА_6 не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Однак, як зазначалося вище, встановлені судом обставини щодо поширення на спірні правовідносини по справі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є перешкодою для задоволення вимоги про звернення стягнення на іпотечне майна, а є підставою для неможливості виконання рішення суду у цій частині

-5-

протягом дії мораторію.

З урахуванням наведенного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення, однак до правовідносин сторін необхідно застосувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та в порядку ст.217 ЦПК України, виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити на період дії Закону України №1304-V11 "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". .

Вирішуючи позовну вимогу про виселення відповідачів з житлового будинку, суд приходить до наступного.

Так за змістом частин 1, 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу УРСР , у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини 3 статті 109 Житлового кодексу УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком випадків, зазначених у відповідному житловому законодавстві.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням ч. 2 ст. 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 09.09.2015 року в справі № 6-455цс15).

За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини 2 статті 109 Житлового кодексу УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 109 Житлового кодексу УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених вище норм особам, які виселяються із жилого приміщення - предмета іпотеки у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Як вже було згадано, що предмет іпотеки належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі Свідоцтва про право власності на ? частину нерухомого майна, виданого виконавчим комітетом Івановецької сільської ради 24 березня 1999 року на підставі рішення Івановецької сільської ради за №84

-6-

від 22 березня 2008 року та зареєстровано в Мукачівському міжрегіональному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 24 березня 1999 року в реєстровій книзі №1 за номером 34, реєстраційний номер 22827266 та земельна ділянка, загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с.Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 Мукачівського району, що однозначно свідчить про те, що будинок придбаний не за рахунок коштів, наданих в кредит.

Таким чином судом встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому суд приходить до висновків про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів з квартири без надання їм іншого постійного житла.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постановах від 18.03.2015 року (справа № 6-39цс15), від 07.10.2015 року (справа № 6-1468цс15), від 30.09.2015 року (справа № 6-1892цс15), від 11.11.2015 року (справа № 6-1630цс15), від 01.07.2015 року (справа № 6-875цс15).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, а також враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів з будинку без надання їм іншого постійного житла у зв’язку з чим в задоволенні позовної вимоги про виселення - необхідно відмовити.

Згідно статті 88 Цивільно - процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169 ч.4, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 589, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Банк ФорумВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ В«Банк ФорумВ» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за кредитним договором №0224/08/26-CL від 16 квітня 2008 року у розмірі 4243,94 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 105 737 (сто п’ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 53 копійки та 82 553 (вісімдесят дві тисячі п’ятсот п’ятдесят три) гривні 35 копійок штрафних санкцій, з яких : 77 553,35 грн. - сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та проценти, 5000 грн. - штраф за порушення умов п.3.3.7 Кредитного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки , - будинок загальною площею 165,9 квадратних метрів, житловою площею 79,5 квадратних метрів та земельну ділянку загальною площею 0,1228 га., кадастровий номер 2122783203:00:003:0046 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, які розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район с. Старе Давидково, вул. Миру, буд. №46 та належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 (1/2 частка), шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Виконання даного рішення в частині звернення на предмет іпотеки, відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ПАТ В«Банк ФорумВ» (02100, м. Київ, бульвар Верховнї Ради,7 код ЄДРПОУ -21574573) - 1 412 (одну тисячу чотириста дванадцять) гривень 59 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в користь ПАТ В«Банк ФорумВ» (02100, м. Київ, бульвар Верховнї Ради,7 код ЄДРПОУ -21574573) - 1 412 (одну тисячу чотириста дванадцять) гривень 59 копійок судового збору.

-7-

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, через суд першої інстанції, який виніс оскаржуване судове рішення.

Головуючий М.М.Пак