Постанова

від 12.04.2007 по справі 8/82/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/82/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.04.07                                                                                       Справа №8/82/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача - Дудника І.Г., дов. від 27.02.2007р.

відповідача -  не з'явився

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альфа-Плюс”, м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області  від 28.02.2007р.

у справі №8/82/07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альфа-плюс”, м.Запоріжжя

до  Приватного виробничо-комерційного підприємства „Фем”, м.Запоріжжя

про стягнення 14.994грн.

                                                                   Установив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альфа-плюс”, м.Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства „Фем”, м. Запоріжжя, 14.994грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2007р. у справі №8/82/07 (суддя І.А. Попова) у задоволенні позовних вимог відмовлено.  

 Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 14.994грн. боргу, а також 118грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу та 74,97грн. державного мита.

Відповідач вважає, що господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при винесені рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заявник акцентує увагу на тому, що у рішенні суд вказав, що у позові про стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, йому відмовляється, але ж позивач не звертався до суду з вимогою стягнути кошти, як безпідставно отримані відповідачем.

В поданій апеляційній скарзі позивач вказує й на те, що ним до відповідача була направлена претензія, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача поставити товар протягом 7 днів з дати отримання претензії. На думку позивача вказана претензія встановлює обов'язок відповідача поставити позивачеві оплачений           товар.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу  від відповідача до суду не надійшло, у судове засідання його представник не з'явився, хоча сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Колегія судів вважає, що матеріалів справи достатньо для перегляду рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 ГПК України.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем досягнуто усної домовленості щодо придбання позивачем плитки «Мозаїка - 45» на загальну суму 14994грн. На виконання цієї домовленості відповідачем позивачеві виставлений рахунок-фактура №СФ-0000095, де вказана кількість, вартість та найменування товару щодо якого сторони домовились.

Платіжним дорученням за №447 позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру у повному обсязі, але відповідачем товар переданий не був, стягнення суми за який стало предметом спору у суді першої інстанції.

В обгрунтуванння вимог по стягненню суми попередньої оплати позивач посилається на те, що відповідачем порушені умови договору щодо поставки плитки в обумовлені договором строки на його адресу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)   договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)  інші юридичні факти.

Під правочином згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 цього ж кодексу встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Так, як вже зазначалось, відповідачем на підставі попередньої домовленості позивачеві виставлений рахунок-фактура, який був оплачений останнім у повному обсязі.

З цих письмових документів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо товару, його кількості та вартості, порядку оплати, що в свою чергу вказує на те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно до загальних положень про купівлю-продаж, які закріплені у главі 54 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупця.

Але з тих письмових документів, які підтверджують укладення сторонами договору купівлі-продажу не визначено зобов'язань відповідача, тобто продавця, доставити товар покупцеві.

Істотними умовами договору-купівлі продажу є умови про предмет і ціну, які у даному випадку сторонами погоджені.

Матеріали справи містять копію претензії за №234/11-06 від 20.11.2006р., відповідно до якої позивач вимагає від відповідача протягом семи днів після отримання цієї претензії  поставити товар. Також до матеріалів долучена вимога-повідомлення за №234/09-05 від 22.09.2005р., де позивач просить протягом семи днів з моменту отримання цього документу перерахувати на рахунок покупця кошти у сумі 11523,12грн. за недопоставлену плитку, яка оплачена покупцем на підставі рахунку-фактури №СФ-0000095 від 06.04.2005р.

Представник позивача пояснив, що надсилання вищевказаних вимог відповідачеві було викликано невиконанням обов'язку відповідача поставити покупцеві (позивачу) оплачений товар.

Невиконання відповідачем вимог позивача, викладених як у претензії, так і у вимозі-повідомленні, не є порушенням відповідачем зобов'язань по поставці товару, оскільки, як вже зазначалось, таких зобов'язань відповідно до документів, які підтверджують укладення правочину, у відповідача не виникає.

Таким чином, посилання позивача у позовній заяві на те, що він у зв'язку з невиконанням відповідачем в строк зобов'язання за договором втратив інтерес до виконання та відмовився від договору, є безпідставним.

Також колегією суддів з'ясовано, що у позовній заяві позивач посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України, як на підставу своїх вимог. Господарський суд Запорізької області звернув увагу на це посилання та правомірно відмовив у задоволенні позову з цих підстав, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.  

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, яких дійшов суд першої інстанції, порушення норм матеріального і процесуального права не вбачається, а відтак, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -  

                                                               Постановив:

                Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Альфа-Плюс”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від  28.02.2007р. у справі №8/82/07 – без змін.