Постанова

від 12.04.2007 по справі 10/91/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/91/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.04.07                                                                                       Справа №10/91/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача -   не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства „Аптека №20” Бердянської міської ради, м.Бердянськ Запорізької області

на рішення  господарського суду Запорізької області від 28.02.2007р.

у  справі  №10/91-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ЛЕК”, м.Харків

до відповідача Комунального підприємства „Аптека №20” Бердянської міської ради, м.Бердянськ Запорізької області

про  стягнення  заборгованості

                                                       Установив:

          29.01.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ФІТО-ЛЕК”, м.Харків  (далі - позивач), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства „Аптека №20” Бердянської міської ради, м.Бердянськ Запорізької області (далі-відповідач), про стягнення з останнього 59.228,22грн. основного боргу, 12.634,54грн. – штрафу, 3.344,16грн. – річних, 2.999,03грн. – втрат від інфляційних процесів, 782,06грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за договором №430, укладеному між сторонами 01.01.2006р.

          Розглянувши спір по суті, господарський суд Запорізької області рішенням від 28.02.2007р. (суддя Алейникова Т.Г.) позов задовольнив у повному обсязі.

          Рішення суду мотивовано наступним.

На підставі договору №430 від 01.01.2006р., укладеного між позивачем і відповідачем, останній зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар (медичні препарати) в асортименті та кількості відповідно з накладними.

Відповідно до умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на підставі витратних накладних: •№ РН-0047535/1 від 28.06.2006р. на суму 4539,44 грн. - товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю серія ЯМЖ №273109 від 29.06.2006р.; •№ РН-0045943/1 від 22.06.2006р. на суму 7002,76 грн.; •№РН-0049629/1 від 05.07.2006р. на суму 3019,33 грн.; •№ РН-0051777/1 від 12.07.2006р. на суму 3833,72 грн.; •№ РН-0053660/1 від 19.07.2006р. на суму 4819,82 грн.; •№ РН-0053660/2 від 19.07.2006р. на суму 134,45 грн.; •№ РН-0055623/1 від 26.07.2006р. на суму 5287,83 грн.; •№ РН-0057557/1 від 03.08.2006р. на суму 2010,0 5грн.; •№ РН-0059733/1 від 09.08.2006р. на суму 1513,67грн.; •№ РН-0061864/1 від 16.08.2006р. на суму 2997,34 грн.; •№ РН-0062472/1 від 19.08.2006р. на суму 39,94 грн.; •№ РН-0065660/1 від 30.08.2006р. на суму 1834,95 грн.; •№ РН-0065660/2 від 30.08.2006р. на суму 144,60 грн.; •№ РН-0069791/1 від 14.09.2006р. на суму 2494,37 грн.; •№ РН-0071943/1 від 21.09.2006р. на суму 1338,65 грн.; •№ РН-0074111/1 від 28.09.2006р. на суму 9987,27 грн.; •№ РН-0076180/1 від 05.10.2006р. на суму 10126,92 грн.; •№ РН-0078526/1 від 11.10.2006р. на суму 2005,00 грн.

          Товар отриманий відповідачем, що підтверджено підписами одержувача на   накладних, та які скріплені фірмовою печаткою відповідача.

Усього за зазначеними накладними відповідачеві поставлено товару на загальну суму 63.172,71 грн.

Але умови договору відповідачем виконані частково і розрахунки за поставлений товар проведені у неповному обсязі.

Згідно з умовами договору передбачена відповідальність сторін за невиконання і неналежне виконання зобов'язань у вигляді штрафу, збитків від інфляції. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за договором у натурі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та на підставі статей 193, 217 та 230 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 546, 548 та 629 Цивільного кодексу України, задовольнив їх.

          Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом в частині стягнення штрафу у розмірі 12.634,54грн., у поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення штрафу, в іншій частині рішення суду ним не оспорюється.

 Відповідач аргументує свої доводи і заперечення тим, що він знаходиться на межі банкрутства, кредиторська заборгованість складає 201тис.грн., яка виникла внаслідок рішення власника – Бердянської міської ради у 2000році, до відповідача були приєднані збиткові аптеки в соціальних районах міста з кредиторською заборгованістю більш як на 60 тис.грн. Власник не погасив заборгованість міської лікарні за відпущені ліки пільговим категоріям хворих на суму 64,8тис.грн. Власник – Бердянська міська рада змушувала відповідача перераховувати кошти різним муніципальним товариствам – інвалідів, ветеранів. На розрахунковому рахунку кошти відсутні, утворилась заборгованість по зарплаті за два місяці.

          Позивач відзиву не надав, його представник та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце його проведення повідомлені в установленому законом порядку.

          Колегія суддів, враховуючи обмеженість строками для розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами та відсутністю представників сторін, оскільки будь-які перешкоди для перегляду справи в апеляційному порядку відсутні.

          Згідно з розпорядженням  голови Запорізького апеляційного господарського суду №1177 від 12.04.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.

  Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          01.01.2006р. між сторонами укладено договір №430, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Згідно з умовами договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар (медичні препарати) в асортименті та кількості згідно з накладними.

          Відповідно до умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на підставі витратних накладних: •№ РН-0047535/1 від 28.06.2006р. на суму 4539,44 грн. - товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю серія ЯМЖ №273109 від 29.06.2006р.; •№ РН-0045943/1 від 22.06.2006р. на суму 7002,76 грн.; •№ РН-0049629/1 від 05.07.2006р. на суму 3019,33 грн.; •№ РН-0051777/1 від 12.07.2006р. на суму 3833,72 грн.; •№ РН-0053660/1 від 19.07.2006р. на суму 4819,82 грн.; •№ РН-0053660/2 від 19.07.2006р. на суму 134,45 грн.; •№ РН-0055623/1 від 26.07.2006р. на суму 5287,83 грн.; •№ РН-0057557/1 від 03.08.2006р. на суму 2010,0 5грн.; •№ РН-0059733/1 від 09.08.2006р. на суму 1513,67грн.; •№ РН-0061864/1 від 16.08.2006р. на суму 2997,34 грн.; •№ РН-0062472/1 від 19.08.2006р. на суму 39,94 грн.; •№ РН-0065660/1 від 30.08.2006р. на суму 1834,95 грн.; •№ РН-0065660/2 від 30.08.2006р. на суму 144,60 грн.; •№ РН-0069791/1 від 14.09.2006р. на суму 2494,37 грн.; •№ РН-0071943/1 від 21.09.2006р. на суму 1338,65 грн.; •№ РН-0074111/1 від 28.09.2006р. на суму 9987,27 грн.; •№ РН-0076180/1 від 05.10.2006р. на суму 10126,92 грн.; •№ РН-0078526/1 від 11.10.2006р. на суму 2005,00 грн.

          Товар отриманий відповідачем, що підтверджено підписами його представника на накладних, та які скріплені фірмовою печаткою відповідача.

Усього за зазначеними накладними відповідачеві поставлено товару на загальну суму 63.172,71 грн.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підставі пункту 3.5 згаданого вище Договору розрахунки за товар здійснюються по сумам, зазначеним у витратних накладних шляхом відстрочки платежу протягом 45  календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, а саме:

• за накладними № РН-0045943/1 і № РН-0045943/2 від 22.06.2006р. по 08 серпня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0047535/1 від 28.06.2006р. по 15 серпня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0049629/1 від 05.07.2006р. по 22 серпня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0051777/1 від 12.07.2006р. по 29 серпня 2006 року включно;

• за накладними № РН-0053660/1 і № РН-0053660/2 від 19.07.2006р. по 05 вересня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0055623/1 від 26.07.2006р. по 12 вересня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0057557/1 від 03.08.2006р. по 19 вересня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0059733/1 від 09.08.2006р. по 26 вересня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0061864/1 від 16.08.2006р. по 03 жовтня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0062472/1 від 19.08.2006р. по 04 жовтня 2006 року включно;

• за накладними № РН-0065660/1 і № РН-0065660/2 від 30.08.2006р. по 17.10.2006р. включно;

• за накладною № РН-0069791/1 від 14.09.2006р. по 31 жовтня 2006 року включно;

• за накладною № РН-0071943/1 від 21.09.2006р. по 07 листопада 2006 року включно;

• за накладною № РН-0074111/1 від 28.09.2006р. по 14 листопада 2006 року включно;

• за накладною № РН-0076180/1 від 05.10.2006р. по 21 листопада 2006 року включно;

• за накладною № РН-0078526/1 від 11.10.2006р. по 28 листопада 2006 року включно.                    

          Але на момент розгляду спору у суді першої інстанції відповідачем згадані вище умови договору виконані частково, розрахунки за отриманий товар проведені у неповному обсязі.

          Таким чином, заборгованість відповідача за основною сумою боргу складає 59.228,22грн.

          Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пункт 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно   до   частини   2   статті   217   Господарського   кодексу   України   у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 546 і 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою(штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що згідно з пунктом 7.2 договору за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого у пункті 3.5 договору (тобто, відстрочка платежу 45 календарних днів + 30 календарних днів), по вищезгаданих витратних накладних з відповідача (покупця) передбачено стягнення штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу. Позивачем нарахований штраф у сумі 12.634грн.54коп. відповідає вимогам закону і укладеному сторонами договору.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до пункту 3.5 договору за затримку оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 18% річних за користування чужими коштами за весь період прострочення, за розрахунком позивача, який здійснений правильно, ця сума становить 3.344,16грн. Сума інфляційних витрат становить 2.999,03грн.

          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

          Стосовно апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що заявник взагалі не зазначив у ній вимог, як це передбачено статтею 94 Господарського процесуального кодексу України, тобто скарга не відповідає формі  і змісту апеляційної скарги.

          Зокрема, заявник просить суд змінити рішення господарського суду Запорізької області про стягнення з нього на користь позивача 12.634,54грн. штрафу, при цьому не зазначено, яким чином повинно бути змінено судове рішення і яким повинно бути нове рішення.  

          Але із тексту самої скарги вбачається, що заявник заперечує проти стягнення штрафу.

          Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Але цьому повинні передувати в першу чергу дії відповідача, який повинен надати суду відповідні докази, які б свідчили про його тяжке фінансове становище, причини його виникнення тощо. Долучені до апеляційної скарги довідка з банківської установи та виписка з книги нарахування заробітної плати, що свідчать про відсутність коштів на рахунку відповідача та про наявність заборгованості із зарплати, не дають підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки з них не вбачаються причини виникнення тяжкого фінансового становища. Відсутність коштів та заборгованість із зарплати працівникам відповідача можуть свідчити і про невміле керівництво господарюючим суб'єктом, що не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій. Такі докази не були надані і суду першої інстанції. А відповідно до статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Крім того, господарюючі суб'єкти, яким є відповідач, здійснюють статутну діяльність на свій власний ризик.

          Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

 Керуючись ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

           Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Аптека №20” Бердянської міської ради, м.Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2007р. у  справі  №10/91-07 – без змін.