Постанова

від 26.03.2007 по справі 32/188-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/188-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 26.03.07 р.          № 32/188-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Яковлєва С.А. (за довір.)

 від відповідача 1 - Писанка А.М. (за довір.),

від відповідача 2 -Дмитрієва Н.В. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 08.12.2006  

 у справі № 32/188-А  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс"

 до                                                   Бориспільська митниця

                                                  Головне управління Державного казначейства України у Київській області

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  скасування рішення від 24.03.2006 № 837 та стягнення 29853,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. у справі №32/188-А в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану постанову від 08.12.2006 р. скасувати, вважаючи, що господарським  судом не  було  досліджено в повному обсязі обставини справи, що мають значення,  постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, у справі прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на здійснені порушення відповідачем-1 під час митного оформлення ввозимого позивачем товару (пластикових розрахункових карток), зокрема, неправомірне встановлення відповідачем-1 митної вартості задекларованого товару шляхом застосування „резервного” методу оцінки, що призвело до значного завищення реальної вартості товару і переплату позивачем з цих підстав ввізного мита.

У відзиві відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує повністю, стверджує, що у зв'язку із виявленою під час митного оформлення  значною невідповідністю між задекларованою позивачем митною вартістю ввозимого товару та середньою контрактною вартістю ідентичних/подібних товарів, ввозимих на територію України, та даними інформаційно-аналітичної бази Державної митної служби України, ним було обґрунтовано здійснено самовільне коригування митної вартості товару, використавши дані за оформленою раніше позивачем товару за ВМД №122000105/5/19679 від 07.11.05 р. за іншим контрактом, подібного на його думку згідно опису, коду товару і кількості партії. За таких обставин вважає позовні вимоги заявленими необґрунтовано, постанову суду вважає законною, просить залишити її без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги,  заперечення відповідача на апеляційну скаргу, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін,  судова колегія встановила наступне.

У відповідності до умов укладеного між DZ card (Thailand) Ltd. (продавцем) і позивачем (покупцем) контракту №1 від 28.11.2005 р. про купівлю-продаж пластикових локальних карток для банкоматів-35037, 23.03.2006 р. та 06.04.2006 р. позивачем було отримано два вантажі по 300000 карток на умовах CIP-Київ, аеропорт Бориспіль (згідно авіа вантажних накладних №870-00372190 від 21.03.2006 р., №870-00397003 від 05.04.2006 р.). Вартість кожного вантажу склала 19200 доларів США, що еквівалентно 96960 грн.

На отримані вантажі позивачем були подані відповідачу-1 у відповідності до вимог ст.262 Митного кодексу України (далі – МК України), митні декларації - ВМД № 122000105/6/005821 від 24.03.2006 р, ВМД №122000105/6/007362 від 12.04.2006 р., із відображенням реальної вартості товару згідно укладеного контракту №1, в сумі 193 920 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 з підстав виникнення сумнівів під час здійснення митного контролю щодо достовірності відомостей, наданих позивачем для митного оформлення, виявив значну різницю між задекларованою позивачем митною вартістю ввозимого товару та даними довідкової системи відповідача-1 щодо середньої контрактної вартості ідентичних/подібних товарів, ввозимих на територію України, у зв'язку з чим останній відмовився проводити митне оформлення товару у відповідності до заявленої позивачем митної вартості.

Оскільки, як зазначає відповідач-1, позивач документально не підтвердив задекларовану ним митну вартість ввозимого товару, у відповідності до п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. №1375 „ Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” це стало підставою для самостійного коригування відповідачем-1 митної вартості товару.

Зокрема, згідно рішень №837 від 24.03.2006 р. та №1064 від 12.04.2006 р. відповідачем була встановлена митна вартість товару, шляхом застосування „резервного” методу митної оцінки товару,  в розмірі 190253,40 грн. по кожному рішенню у відповідності до цінової бази даних Державної митної служби України щодо вартості ідентичних/подібних товарів.

Не погоджуючись із визначеною митною вартістю товару, позивач на підставі ст.264 МК України, звернувся до суду із позовом  про скасування рішень відповідача-1 (митна оцінка) №837 від 24.03.2006 р. та №1064 від 12.04.2006 р. та стягнення з державного бюджету надмірно сплачених коштів у розмірі 59 707,78 гри.  із яких : 18 658,68 гри.  - ввізне мито, 41 049,10 грн.  - ПДВ (згідно з заявами про уточнення позовних вимог).

Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані докази, судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо правомірності здійсненого відповідачем-1 коригування митної вартості задекларованого позивачем товару шляхом застосування резервного методу оцінки, вважає його помилковим, а позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних рішень відповідача та повернення надмірно сплачених у зв'язку з цим коштів – правомірними, та такими що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Якщо основний метод 1 не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів.

Відповідно до п. 14, 15, 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 №1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон" (в редакції чинній на момент митного оформлення), у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження задекларованої митної вартості товару позивачем було надано відповідачу у відповідності до вимог чинного законодавства зовнішньоекономічний контракт №1, на підставі якого була здійснена поставка товару, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспортні документи (копії яких наявні в матеріалах справи), у відповідності до яких вартість зазначеного виду карток становить 0,049 доларів США за одиницю.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується, зокрема, наданими в судовому засідання поясненнями представника позивача, згідно зовнішньоекономічного контракту №1 купівлі-продажу пластикових локальних карток для банкоматів, предметом продажу були саме пластикові картки PVC виробництва_DZ card (Thailand) Ltd., без вмонтованої мікросхеми, з магнітною доріжкою, без запису, з логотипом – Приват Банк Ощадна книжка електронна, тип Local ATM, за ціною _0,049 доларів США за одиницю, які враховуючи якість виробництва та походження зазначеного типу пластикових карток є значно дешевшими в порівнянні з іншими типами пластикових карток.

Відповідно до письмових пояснень  відповідача-1, з метою визначення  митної вартості пластикових карток ввозимих позивачем, для порівняння була прийнята вартість раніше ввозимих позивачем пластикових карток іншого типу з кодом 100718 та 100719 за іншим договором позивача, укладеним з Thames Card Technology Ltd. (Великобританія) від 03.06.2005 р., взятої з митної декларації позивача ВМД №122000105/5/19679 від 07.11.2005 р. по ціні 0,103 доларів США за одиницю.

Дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що помилковими в даному випадку є висновки суду першої інстанції та доводи представника відповідача-1 щодо застосування для визначення митної вартості пластикових карток позивача  за іншим раніше укладеним договором з Thames Card Technology Ltd. (Великобританія) від 03.06.2005 р. по ціни 0,103 доларів США за одиницю (згідно наданого витягу з цінової бази Державної митної служби України), що  необґрунтовано збільшує вартість пластикової картки майже вдвічі.  

Колегія вважає, що відповідачем-1 неправомірно було прийнято для визначення митної вартості товару дані митної декларації ВМД №122000105/5/19679 від 07.11.2005 р. по ціні 0,103 доларів США за одиницю, оскільки пластикові картки, що раніше ввозилися позивачем за цією декларацією не є ідентичними чи аналогічними для порівняння вартості з картками, що в даному випадку ввозяться позивачем за контрактом №1 від 28.11.2005 р. Зокрема, різними є комерційні умови ввозу карток різних типів, країни-виробники, розмір партій та умови поставки, різна собівартість карток різного типу.

Крім того, застосувавши вартість карток, виготовлених в Великобританії – 0,103 США за одиницю, митницею не було враховано  різного розміру партій карток, виготовлених у Таїланді і Великобританії.

Як вбачається з документів, які подані позивачем, відповідно до укладеної ним угоди він замовив партію кількістю 2 000 000 штук з врахуванням такого  розміру  визначалась вартість однієї картки.  В той же час у витязі з цінової бази даних взяті данні щодо вартості карток 0,103 доларів США  за одиницю, вироблених у Великобританії,  із значно меншою партією товару  300 000 одиниць.

Крім того, відповідачем-1 під час визначення митної вартості товару не було враховано, що за умовами контракту спірні пластикові картки  в кількості 600000 поставлялися на умовах CIP-Київ, аеропорт Бориспіль із загальною сумою поставки в 38400 доларів США, до вартості яких увійшла вартість  поставки та страхування вантажу в сумі 9000 доларів США (згідно додатку №14 до договору від 28.11.2005 р.)

Натомість партія карток, виготовлених в Великобританії, і взята необґрунтовано відповідачем-1 для порівняння, поставлялася партією в 200000 на умовах EXW-Rayleigh за умовами VISA Internetional, як цінних вантаж, під наглядом із доставкою в аеропорт броньованим авто з охороною, що передбачає додаткові витрати.

          Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на висновок №3893/3894 спеціалістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про дослідження пластикових карт від 03.05.2006 р., яким зокрема підтверджуються викладені обставини. За результатами проведеного дослідження встановлено, що ринкова вартість карток, виготовлених в Великобританії PVC 100718 та 100719 становить 0,11092 та 0,10399 доларів США за одиницю, а вартість  карток PVC 35037, виготовлених в Таїланді – 0,049 доларів США за одиницю, що відповідає контрактній ціні, та залишається не змінною.

Враховуючи вищевикладене, а також  вимоги чинного законодавства, що ставляться до порядку та умов декларування митної вартості товару, порядку її визначення, колегія приходить до висновку, що у відповідача-1 були відсутні підстави застосовувати за даних обставин  для визначення митної вартості товару ціни,  у розмірі 0,103 доларів США, встановлені за іншим контрактом для іншого виду пластикових карток. Задекларована позивачем вартість товару відповідає цінам, вказаним сторонами в зовнішньоекономічному контракті, на підставі якого товар й придбавався позивачем. Натомість самовільне безпідставне коригування відповідачем-1 митної вартості товару, призвело до необґрунтованої переплати позивачем ввізного мита.

Згідно з ч. 5 ст. 264 Митного кодексу України у випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надмірно сплачених податків і зборів.

Сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Відповідно до Порядку перерахування до Державного бюджету України митних платежів та інших податків і зборів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної митної служби України від 31.07.2002 № 149/416, митні платежі та інші податки і збори, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, не пізніше наступного робочого дня після дати повного митного оформлення вантажної митної декларації зараховуються митними органами на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі в розрізі відповідних митних органів.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Держмитслужби, Мінфіну від 30.06.2000 № 368/149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 року за № 429/4650), сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Суми надмірно стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення. Повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до Державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до Державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення. Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до Державного бюджету.

Згідно Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за №1000/7288), розробленого на виконання ст..50 Бюджетного кодексу України та Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. №590, повернення платникам помилково чи надмірно сплачених податків, зборів здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, інших обов'язкових платежів, інших надходжень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги заявлено правомірно, а тому вони підлягають задоволенню. Оскаржувана постанова Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. у справі  №32/188-А прийнята з порушенням норм матеріального права,  а тому підлягає скасуванню.

Керуючись п. п. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 184, 195, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207,  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс" задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. у справі  №32/188-А скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Бориспільської митниці (митна оцінка) №837 від 24.03.2006 р. та №1064 від 12.04.2006 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс" (01014 м. Київ, вул.. А. Мацкевича, 8, код ЄДРПОУ 31867981, р/р 2600908361 в АКБ „Ажіо”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 14351016) 59 707,78 гри. – надмірно сплачених коштів, з яких 18 658,68 гри. становить  ввізне мито, 41 049,10 грн. – податок на додану вартість. Видати виконавчий лист.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс" (01014 м. Київ, вул.. А. Мацкевича, 8, код ЄДРПОУ 31867981, р/р 2600908361 в АКБ „Ажіо”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 14351016) 597,07 грн. та 3,40 грн. – судового збору за подання адміністративного позову, 118 грн. – на інформаційно-технічні послуги. Видати виконавчий лист.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс" (01014 м. Київ, вул.. А. Мацкевича, 8, код ЄДРПОУ 31867981, р/р 2600908361 в АКБ „Ажіо”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 14351016) 298,53 грн. та 1,70 грн. – за подання апеляційної скарги. Видати виконавчий лист.

Видачу виконавчих листів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали адміністративної справи №32/188-А повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя          

 Судді