Постанова

від 29.11.2016 по справі 826/25410/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2016 року № 826/25410/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перемога ХХ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога ХХ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми від 29 липня 2015 року №0014811501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем з 20.07.2015 року по 22.07.2015 року проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року та за травень 2015 року, за результатами якої виявлено завищення Позивачем суми податкового кредиту, заявленої у податкових деклараціях за березень та травень 2015 року та, як наслідок, на 188881,20 грн. заниження ним суми податку на додану вартість за зазначений період, про що Відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 22.07.2015 року №3102/26-56-15-01-18/39470224. На підставі зазначеного Акта, Відповідачем прийнято оскаржуване Позивачем податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року №0014811501. Проте, на думку Позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивачем усунуто помилки в Податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та травень 2015 року шляхом подачі 24 вересня 2015 року до контролюючого органу Уточнюючих декларацій та спростовано висновки Акта, а тому Відповідач згідно з вимогами ст. 50 Податкового кодексу України має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період з урахуванням такого розрахунку при винесенні рішення за результатами перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надавши суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом та не заперечується Сторонами, Позивачем до контролюючого органу 17 квітня 2015 року та 19 червня 2015 року подано Податкові декларації з податку на додану вартість №№9072573142, 9128868258 за березень та травень 2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 50-53, 55-58), про що свідчать Квитанції №2 (а.с. 54, 59).

З Податкової декларації з податку на додану вартість №9072573142 вбачається, що Позивачем за березень 2015 року включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 84774,00 грн.

Також з податкової декларації з податку на додану вартість №9128868258 вбачається, що Позивачем за травень 2015 року включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 614239,00 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено відповідний Акт від 22 липня 2015 року №3102/26-56-15-01-18/39470224 (надалі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено суму податкового кредиту, заявленої у податковій декларації за березень та травень 2015 року; пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, в результаті чого ним на 188881,20 грн. занижено суми податку на додану вартість за березень та травень 2015 року.

Як зазначено в Акті (а.с. 37), згідно поданої декларації ПДВ за березень 2015 року та за травень 2015 року Позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму ПДВ 84774,00 грн. (за березень 2015 р.) та на суму ПДВ 614239,00 грн. (за травень 2015 р.). З них: податкові накладні з періодом виписки «квітень 2015 року» на загальну суму ПДВ 142208,47 грн., які не зареєстровані в ЄРПН (ІПН контрагента 306929415521); податкова накладна з періодом виписки «лютий 2015 року» на загальну суму ПДВ 45672,73 грн. (ІПН контрагента 349677526593).

На підставі зазначених порушень Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року №0014811501, яким збільшено на 236101,50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем на 188881,20 грн. та на 47220,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що 25 вересня 2015 року Позивачем до контролюючого органу подано Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий, березень, квітень, травень 2015 року №№9197762264, 9197762268, 9197762270, 9197762272, та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), відповідно, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 60-91).

Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, ним було усунуто помилки в податковій звітності за перевіряємий Відповідачем період шляхом подання відповідних Уточнюючих розрахунків, чим спростовано висновки Відповідача, викладені в Акті.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Відповідача із Запитом "Про надання інформації" від 30 вересня 2015 року №30/09, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 92), в якому просив надати йому інформацію, чи рахується за ним сума податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року №0014811501 (прийнятого на підставі Акта від 29.07.2015 року №3102/26-56-15-01-18/39470224 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість), враховуючи подані 25.09.2015 року ним уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий, березень , квітень та травень 2015 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Листом Відповідача "Про надання відповіді" від 16 жовтня 2015 року №13230/10/26-56-15-01-23, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 93), повідомлено Позивачу, що станом на 15.10.2015 року сума грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0014811501 від 29.07.2015 року є неузгодженою у зв'язку з оскарженням його в адміністративному порядку.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття Відповідачем оскаржуваного Позивачем податкового повідомлення-рішення стали висновки в Акті про те, що в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних Позивача та ТОВ «Ед Хок Ком'юнікейшнз» та ТОВ «Бліц Торг» містяться розбіжності, оскільки Позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірні Податкові накладні від 28 лютого 2015 року №14 на загальну суму 274036,37 грн., у тому числі ПДВ - 45627,73 грн.; від 26 березня 2016 року №168 на загальну суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13333, 33 грн.; від 26 березня 2015 року №170 на загальну суму 230000,00 грн., у тому числі ПДВ - 38333,33 грн.; від 26 березня 2015 року №181 на загальну суму 327000,00 грн., у тому числі ПДВ - 54500, 00 грн.; від 26 березня 2016 року №189 на загальну суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн. зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 14 березня 2015 року, 10 квітня 2015 року, 10 квітня 2015 року, 10 квітня 2015 року, 14 квітня 2015 року, відповідно, що підтверджується Квитанціями №1, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 41, 43, 45, 47, 49), що спростовує висновки Відповідача в Акті.

Крім того, відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України, зокрема платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що платник податків може уточнити дані податкової звітності в разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Судом встановлено, що факт заниження платником податків податкового зобов'язання минулих податкових періодів виявлено контролюючим органом під час проведення контрольного заходу, а не самостійно Позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилань Позивача на уточнення даних податкової звітності після складення Відповідачем Акта перевірки та винесення оскаржуваного ним податкового повідомлення-рішення, як обставини, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу.

Разом з тим, відповідно до частин другої та третьої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною четвертою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом п. 3 частини першої ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Зазначені вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Так, відповідно до п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, контролюючий орган має право реалізувати свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки заявлених у декларації з податку на додану вартість даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації.

Разом з тим, судом встановлено, що Відповідачем не було реалізовано свої повноваження щодо проведення контрольного заходу в межах строку, визначеного податковим законодавством, оскільки фактично камеральну перевірку податкової звітності Позивача за березень та травень 2015 року ним проведено у період з 20.07.2015 року по 22.07.2015 року, тобто з пропуском 30-денного строку, що настає за граничним терміном отримання таких податкових декларацій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особі гарантоване право на вмотивованість судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29- 30). Як зазначив Європейський суд з прав людини в пункті 53 рішення по праві «Серявін та інші проти України», «…ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», « 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)».

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року (К/800/31664/15) у справі №826/93/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-01» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі та скасування оскаржуваного Позивачем податкового повідомлення-рішення Відповідача.

Розподіл судових витрат підлягає здійсненню у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 липня 2015 року №0014811501.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39467012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога ХХ" (код за ЄДРПОУ 39470224) 3541 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 52 коп. суми судового збору, сплаченого Квитанцією від 13 листопада 2015 року №1570.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук