Рішення

від 29.11.2016 по справі 622/1074/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1074/16-ц

2/622/556/2016

29.11.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

за участі секретаря Бойко І.О.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське» про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 в особі свого представника звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №159 загальною площею 2,4327 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0252, укладений 29 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське», зареєстрований Харківською регіональною філією центра Державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 28 грудня 2007 року за №040769500244, а також зобов'язати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське» відшкодувати позивачу моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що між ОСОБА_1 та відповідачем ніколи не укладався договір оренди земельної ділянки, що належала позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР №016005. Про наявність спірного договору позивач дізналася лише у 2016 році, отримавши копію договору від відповідача. Спірний договір та акт приймання-передачі позивач не підписувала, що було встановлено експертним висновком в ході кримінального провадження порушеного за заявою позивача щодо підробки її підпису. Отримуючи орендну плату за спірним договором, позивач вважала, що отримує за оренду плату за договором оренди земельної ділянки, що належала ще її матері, так як в останньої дійсно існували договірні відносини із відповідачем. Добровільно припинити використання земельної ділянки позивача за договором відповідач не погоджується, в зв'язку з чим позивач була змушена звернутися до суду, сплативши судовий збір. Вказаними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, так як вона перелякавшись, що може взагалі втратити свою землю через підробки документів з боку відповідача, перенесла значне погіршення стану здоров'я.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 10.08.2016 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з наведених мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське» ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 25.12.2015 року, у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, вказав, що у 2007 році під час масового підписання договорів оренди із власниками ділянок, їм було видано для вивчення та підписання договори оренди, в тому числі і позивачу. Підписані договори поверталися до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське», та люди починали отримувати орендну плату, що свідчило про визнання та затвердження умов договору. Тобто відповідач не мав можливості навіть перевірити ким було підписано договір, проте він виходив з того, що своїм виконанням його умов, власник приймає та погоджує цей договір. Таким самим чином було укладено і спірний договір із позивачем 29 березня 2007 року, про оренду належної їй ділянки строком на 15 років. Вказаний договір двічі пройшов державну реєстрацію, 28 грудня 2007 року у Харківській регіональній філії центру Державного земельного кадастру та 18 квітня 2016 року у єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Протягом усього часу дії договору з 2007 по 2016 роки орендну плату за спірним договором позивач отримувала через свого племінника ОСОБА_5, тим самим надаючи, на думку позивача, усну згоду на умови договору.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 грудня 2007 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 25 листопада 2002 року №321 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,4327 га у межах згідно з планом, розташовану на території Золочівської селищної ради Харківської області, вказане право засвідчено виданим державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР №016005, вказаний державний акт зареєстровано у книзі в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №679. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6322655100:04:001:0252.

28 грудня 2007 року Харківською регіональною філією центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040769500244, яким зареєстровано договір оренди землі №159 датований 29 березня 2007 року. Сторонами у вказаному договорі зазначені ОСОБА_1 та ТОВ «Золочівське» в особі директора ОСОБА_6 У п. 1 та п. 2 вказаного договору зазначено, що на умовах платного строкового користування ТОВ «Золочівське» в оренду передається земельна ділянка орендодавця площею 2,4327 га на території Золочівської селищної ради Харківської області. В акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі цими ж сторонами зазначено про передачу ділянки належної ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

18 квітня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію обтяження ( запис № 14266869), а саме вказаного договору оренди землі №159 від 29 березня 2007 року, сторонами договору зазначені ОСОБА_1 та СТОВ «Золочівське».

З наданого суду висновку експерта від 31 травня 2016 року №176 проведеного судовим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 квітня 2016 року №12016220310000219, вбачається що експерт дійшов висновку, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» в договорі оренди землі від 29 березня 2007 року та графі «Земельну ділянку передав» в акті від 16 березня 2007 року про передачу та прийом земельної ділянки в натурі виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

З наданих суду накладних ТОВ «Золочівське» №1454, 1455, 814, 376, 377, 460, вбачається, що в рамках договору оренди земельної ділянки від 29 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 в 2013-2016 роках сплачувалася орендна плата в натуральній формі пшеницею та ячмінем.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі Закон), Земельним кодексом України (надалі Кодекс). При розгляді справи суд також керувався висновками Верховного суду України, викладеними у рішенні по справі №6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст. 207 ЦК).

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладення договору, передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

У разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

При вирішені спору судом також прийняті до уваги положення Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 N 5. Так зокрема у пункту 17 Пленуму зазначено,що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ), і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 27 ЦПК України обумовлює строки подання доказів, так, зокрема, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відтак, судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,4327 га у межах згідно з планом, що розташована на території Золочівської селищної ради Харківської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності засвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР№016005.

Оцінюючи наданий позивачем «Висновок експерта №176 від 31 травня 2016 року», суд не приймає даний доказ в якості висновку експерта, так як він проведений не за ухвалою суду в рамках даної цивільної справи, а отриманий при розслідуванні злочину за заявою ОСОБА_1 (кримінальне провадження №12016220310000219 внесене до ЄРДР 06 квітня 2016 року), водночас суд приймає даний документ в якості письмового доказу, що має відомості про обставини, які мають значення для справи в порядку ч. 1 ст. 64 ЦПК України.

Так, виходячи з наданого дослідження для його проведення особі, що його проводила було надано в тому числі спірний договір оренди землі від 29 березня 2007 року та акт про передачу земельної ділянки в натурі, вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1, що були відібрані в присутності понятих, що було відображено у відповідному протоколі. На вирішення експерта були поставлені питання: підпис в договорі оренди землі від 29 березня 2007 року та акті про передачу земельної ділянки в натурі виконані ОСОБА_1 чи іншою особою? При вивчені наданих підписів у перелічених документах, що були представлені експерту встановлені розбіжності за загальними ознаками виробленості, транскрипції, темпу та формі та напрямку рухів при виконанні, відносному розміщенню рухів при виконанні, розміщенню точки початку руху при виконанні. Зазначено, що перелічені ознаки, що різняться стійкі, суттєві та в сукупності достатні для висновку про те, що підписи в договорі виконані не ОСОБА_1 Експертом проводилося дослідження за допомогою відповідної вимірювальної техніки - мікроскопів, лупи, вимірювальної лінійки, друкуючого пристрою тощо, із урахуванням інформаційних джерел про проведення експертного дослідження «Методика дослідження підписів» ДНДЕКЦ МВС України, Київ 2008 тощо.

Оцінюючи проведене дослідження, суд вважає, що немає підстав ставити під сумнів зроблений у ньому висновок та погоджується з ним, так як в дослідницькій частині детально описано яким чином було проведено дослідження, що було використано при його проведені, та чому сформовано відповідні висновки. Дослідження проведено особою, що має спеціальні знання у галузі науки - має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової почеркознавчої і автотоварознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1. «Дослідження почерку і підписів» (свідоцтво №9783, видане ЕКК МВС України 25.12.2009р., свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №695 видане ЕКК МВС України 25.05.2015 р.) зі стажем роботи з 2008 року, є працюючим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що внесений до реєстру атестований судових експертів, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо-неправдивого висновку та відмову без поважний причин від виконання покладених обов'язків за ст.ст.384,385 КК України.

При роз'ясненні процесуальних прав та обов'язків представник відповідача, зауважив що вони йому роз'яснені та зрозумілі.

В рамках даної справи представником відповідача не заявлялося клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з мотивів наявності сумнівів у висновках викладених експертом ОСОБА_7, у його дослідженні, хоча представник відповідача не був позбавлений такої можливості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належний та допустимий доказ того, що підпис у договорі оренди від 29 березня 2007 року від його імені вчинено іншою особою, доказів протилежного суду не надано.

Бездоказовим є твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом спірного договору та погодилась на його умови, отримуючи орендну плату за спірним договором, через свого племінника, який з оригіналом її паспорта отримував натуральну продукцію в рахунок орендної плати.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач сприймала отримані орендні платежі, як плату за користування земельною ділянкою, що лишилася після смерті матері, так як остання колись мала договірні відносини із відповідачем чи його попередником. Про наявність спірного договору позивачу стало відомо після отримання копії договору у 2016 році. В судовому засіданні представник відповідача визнав, що позивач ніколи особисто не отримувала орендну плату за договором, ці дії вчиняв її племінник.

В розумінні положень ст.207 ЦК України підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Отже, за встановлених вище обставин, сам по собі факт отримання іншою особою коштів від СТОВ «Золочівське» в якості орендної плати за період 2013-2016 років за спірним кредитним договором не може свідчити про обізнаність позивача в існуванні оспорюваного нею договору оренди землі №159 від 29 березня 2007 року та про схвалення його умов, та в першу чергу про наявність волевиявлення на укладання спірної угоди.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскільки позивач не підписував спірний договір оренди землі від 29 березня 2007 року, тобто відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про волевиявлення позивача на укладення спірного договору, даний договір на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним. Заяв про застосування строку позовної давності представником відповідача не заявлено, про порушення свого права позивач дізналася у 2016 році при отриманні копії договору. Обраний позивачем спосіб захисту є адекватним допущеному порушенню, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що в розумінні положень ст. 10, 59, 60 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди, не конкретизовано яким діями вона спричинена, та ким, обґрунтування заявленого розміру шкоди відсутнє, в зв'язку з чим, відмовляє в задоволенні цієї частини вимог.

Одночасно, враховуючи задоволення судом позовних вимог частково з відповідача також підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №159 загальною площею 2,4327 га, кадастровий номер 632265100:04:001:0252, укладений 29 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське», зареєстрований Харківською регіональною філією центру Державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 28 грудня 2007 року за №040769500244.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Золочівське» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Шабас