Постанова

від 23.11.2016 по справі 805/3382/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.                               Справа №805/3382/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14-30

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом                     Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області

до                               Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення)

про                               визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13 серпня 2016 року № 0031361303/276 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу в сумі 41 723,02 грн та пені в сумі 1 319,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до норм колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом організації позивача, виплата заробітної плати здійснюється двічі на місяць, а перерахування сум єдиного внеску проводиться у поточному місяці одночасно з виплатою заробітної плати. Випадків несвоєчасної сплати єдиного внеску за 2015 рік не було; з 1 січня 2015 року рахується переплата на особовому рахунку позивача в ДПІ по єдиному внеску близько 15 тис.грн. У поясненнях, наданих суду 26 жовтня 2016 року, позивачем зазначено, що на підставі п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI він як платник єдиного соціального внеску є звільненим від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як знаходиться на території проведення антитерористичної операції (а.с. 4-6, 69-70 том 1).

Представник позивача до суду не з'явився, у заяві, отриманій судом 9 та 15 листопада 2016 року (електронною поштою та у паперовому форматі), міститься клопотання про розгляд позов за відсутності представника Навчально-методичного центру (а.с. 103, 139 том 2).

Представник відповідача до суду також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином, причини неявки представника суду не повідомлені.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, вмотивовані наступним.

Позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року не залежно від фінансового стану. Відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску у період з 21 січня 2015 року до 23 жовтня 2015 року, що відображається в інтегрованій картці платника, яка ведеться контролюючим органом відповідно до встановленого законом порядку. Крім цього, у запереченнях зазначено, що платіжні доручення від 12 грудня 2016 року №№ 62, 66,67 та від 22 грудня 2016 року № 107, 110, 112, що додані позивачем до позову, взагалі є сумнівними, оскільки не мають відбитку штемпелю органів казначейства (а.с. 44-46 том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області, є державною організацією (установою, закладом), зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 26154203, місцезнаходження: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 74, перебуває на обліку відповідача, що вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, а.с. 34-35 том 2).

13 серпня 2016 року відповідачем у відношенні позивача сформовано рішення № 0031361303/276 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 січня 2015 року по 23 жовтня 2015 року на суму 43042,59 грн, з яких штраф в сумі 41723,02 грн (нараховано з 1 січня 2015 року у 20 %-му розмірі), нарахована пеня – 1319,57 грн (а.с. 31 том 2). Вказане рішення отримано позивачем 22 серпня 2016.

Будучи незгодним зі спірним рішенням, вважаючи, що сплата ЄСВ з боку центру здійснюється своєчасно, позивач 16 вересня 2016 року, тобто, у строк передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 36 том 2).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VIплатники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

При вирішенні питання своєчасності/несвоєчасності здійснення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску за період з грудня 2014 року (строк сплати – до 20 січня 2015 року) по вересень 2015 року (строк сплати – до 20 жовтня 2015 року) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, суд зазначає наступне.

Зі звіту позивача з ЄСВ за грудень 2014 року вбачається, що у строк до 20 січня 2015 року підлягало сплаті в якості єдиного внеску 157748,63 грн (а.с. 77 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, перерахування грошових коштів в якості єдиного внеску здійснювалось позивачем платіжними дорученнями: від 12 грудня 2014 року № 62 на суму 3 081,49 грн, № 66 на суму 606,02 грн, № 67 на суму 34743,10 грн; від 22 грудня 2014 року № 102 на суму 1 111,08 грн, № 107 на суму 10 740,66 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн (в загальній сумі - 227333,68 грн) (а.с. 12-17 том 1, а.с. 120, 121, 129, 130 том 2).

Суд зауважує, що рахунком отримувача ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ ДМ (код 38769302) у платіжних дорученнях від 12 грудня 2014 року №№ 62, 67 та від 22 грудня 2014 року №№ 107, 112 значиться рахунок № 37196201000564, а у платіжних дорученнях від 12 грудня 2014 року № 66, від 22 грудня 2014 року № 110 – рахунок № 37195202000564. Обидва вказаних рахунка, за поясненнями ГУ ДКС у Донецькій області (а.с. 109, 138, 151 том 2) на час здійснення вказаних платежів належали ДПІ у Київському районі м. Донецька.

В матеріалах справи наявна копія звернення позивача до Центрально-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 10 жовтня 2016 року № 529 щодо підтвердження факту перерахування помилково сплачених коштів платіжними дорученнями: від 12 грудня 2014 року № 62 на суму 3 081,49 грн, № 66 на суму 606,02 грн, № 67 на суму 34 743,10 грн; від 22 грудня 2014 року № 102 на суму 1 111,08 грн, № 107 на суму 10 740,66 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн - з ДПІ у Київському р-ні ГУ МД м. Донецька р/р 37196201000564 на р/р 37192201010581 ОДПІ у Жовтневому р-ні м. Маріуполя (а.с. 72 том 2).

У відповідь на вищезазначене звернення Центрально-Донецьке відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області листом від 10 жовтня 2016 року № 38332/10/05-62-07 повідомило позивача, що фіскальний орган підтверджує перерахування помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску у сумі 227333,68 грн 16 листопада 2015 року до Жовтневої ОДПІ у м. Маріуполі ГУ ДВС у Донецькій області згідно інформації УДКСУ у Волноваському районі Донецької області (а.с. 73 том 2). При цьому, як встановлено судом, зазначене не відповідає відомостям, що містяться в обліковій картці позивача (а.с. 50-54 том 2).

Відповідно до пояснень відповідача від 7 листопада 2016 року, отриманих судом 15 листопада 2016 року (а.с. 141, 142 том 2), вказані вище грошові надходження відображені у обліковій картці позивача 10 листопада в сумі 119696,22 грн та 16 листопада 2015 року - в сумі 17 789,76 грн та 89847,70 грн, що відповідає змісту облікової картки навчального центру (а.с. 54, 143 том 2).

В поясненнях, отриманих судом від ГУ ДКС у Донецькій області від 8 листопада 2016 року № 09.2-11/3401 (а.с. 137-138 том 2), зазначено, що з рахунку позивача списання коштів було проведено:

1.          на рахунок № 37196201000564:

-          12 грудня 2014 року: платіжними дорученнями № 67 на суму 34743,10 грн, № 62 на суму 3 081,49 грн;

-          22 грудня 2014 року: платіжними дорученнями № 107 на суму 10 740,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн.

2.          на рахунок № 37195202000564:

-          12 грудня 2014 року: платіжними дорученнями № 66 на суму 606,02 грн;

22 грудня 2014 року: платіжними дорученнями № 102 на суму 1 111,08 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн (а.с. 137-138 том 2).

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Таким чином, списання органами казначейства з рахунку позивача платежів у загальній сумі 227333,68 грн в рахунок сплати ЄСВ за грудень 2014 року (з метою перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів) відбулось до 20 січня 2105 року, тобто, у строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI.

Разом із цим, як вбачається з копії довідки про взяття на облік платника податків № 5749/10/29-014-1, виданої позивачу ДПІ у Київському районі м. Донецька, з 16 лютого 2006 року, позивач перебував на обліку саме у цій податковій установі, знаходився за адресою 83054, Донецька область, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, б. 12 (а.с. 71 том 2).

З інформації, наданої відповідачем з Автоматизована система «Податковий блок» (а.с. 155-156 том 2), вбачається, що позивач був взятий на облік у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення) 11 грудня 2014 року (а.с. 156).

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, враховуючи, що позивач взятий на облік відповідачем 11 грудня 2014 року, платежі з ЄСВ, здійснені позивачем 12 грудня 2014 року та усі подальші платежі, мали перераховуватись платником на рахунки відповідача.

У той же час, платежі від 12 та 22 грудня 2014 року позивачем були здійснені не до органу доходів і зборів за основним місцем обліку центру як платника єдиного внеску, а до ДПІ у Київському районі м. Донецька, тобто, до фіскального органу, в якому позивач знаходився на обліку до 11 грудня 2014 року.

Як вже зазначалось судом, у зверненні до Центрально-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 10 жовтня 2016 року № 529 позивач вказує про сплату ЄСВ платіжними дорученнями: від 12 грудня 2014 року № 62 на суму 3 081,49 грн, № 66 на суму 606,02 грн, № 67 на суму 34 743,10 грн; від 22 грудня 2014 року № 102 на суму 1 111,08 грн, № 107 на суму 10740,66 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн – як помилкову, про що також зазначає і фіскальний орган у відповіді на вказана звернення від 10 жовтня 2016 року № 38332/10/05-62-07 (а.с. 72, 73 том 2).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2016 року судом, зокрема, було зобов'язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області та Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області (Центрально-Донецьке/Жовтневе відділення) надати суду пояснення (та докази на їх підтвердження) стосовно помилковості здійснення позивачем сплати єдиного внеску за платіжними дорученнями: від 12 грудня 2014 року № 62 на суму 3 081,49 грн, № 66 на суму 606,02 грн, № 67 на суму 34 743,10 грн; від 22 грудня 2014 року № 102 на суму 1 111,08 грн, № 107 на суму 10 740,66 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн (у загальній сумі 227 333,68 грн); та зобов'язано повідомити суд – чи не були повернуті платнику (позивачу у справі) кошти, сплачені останнім за зазначеними платіжними дорученнями, у зв'язку із помилковістю їх сплати (а.с. 86-89 том 2).

На виконання ухвали суду позивачем були надані пояснення, у яких вказано, що з 12 грудня 2014 року після переміщення на підконтрольну владі України територію Навчально-методичний центр перебуває у м. Маріуполь, втім, у зазначений час діяльність центру відбувалась у форс-мажорних обставинах, у зв'язку із чим сплату єдиного внеску вищенаведеними платіжними дорученнями було здійснено на рахунки ДПІ, які були на той час відомі позивачу. Повідомлень від ДПІ у Київському районі м. Донецька та органів казначейства щодо помилковості сплати ЄСВ до позивача не надходило (а.с. 118-119, 127-128 том 2).

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного та не надано пояснень щодо визначення здійснення позивачем сплати єдиного внеску за вищезгаданими платіжними дорученнями саме як помилкової.

Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VIсуми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам упорядкуі строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно ізЗакономпокладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначав Порядокзарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений Наказом Міністерства доходіві зборів Українивід 9 вересня 2013року № 450 (діяв під час виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок № 450).

За правилами п. 3 Порядку № 450 у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску на відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України відповідно до законодавства, територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаними та спеціалізованими державними податковими інспекціями Міндоходів здійснюється зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.

Згідно з п.п. 4-7 Порядку № 450 повернення коштів здійснюється у випадках, зокрема, помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів.Повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, одержавши від платника заяву, у строк не більше п'яти робочих днів проводить перевірку викладених у ній даних та у разі необхідності вимагає від платника та його посадових осіб надання додаткових документів, інформації та пояснень. У разі наявності у платника єдиного внеску заборгованості зі сплати єдиного внеску або фінансових санкцій за іншими рахунками, повернення надміру або помилково сплачених коштів здійснюється після погашення платником такої заборгованості. Координаційно-моніторинговий підрозділ органу доходів і зборів у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою структурного підрозділу органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, про підтвердження повернення надміру або помилково сплачених коштів, на підставі даних інтегрованих карток платників готуєвисновкиза формою, наведеною у додатку 1, та два примірникиРеєстру висновків про повернення надміру або помилково сплачених коштівза визначеною формою.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Порядку № 450 у разі помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок органу доходів і зборів, в якому платник не перебуває на обліку, такі кошти перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документу про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, у яком платник перебуває на обліку, за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у п. 7 цього Порядку.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі помилкової сплати сум єдиного внеску на рахунок органу доходів і зборів, в якому платник не перебуває на обліку, такі кошти перераховуються на відповідний рахунок органу доходів і зборів, у якому платник перебуває на обліку, лише за заявою платника та на підставі наданого висновку, зазначеного у п. 7 Порядку № 450. Тобто, зазначеним Порядком перерахування сум сплати з ЄСВ з рахунку фіскального органу, у якому платник не перебуває на обліку та на рахунок якого сплатив ці суми помилково, на належний рахунок контролюючого органу за місцем обліком – в автоматичному режимі не передбачено.

Відповідно, у випадку помилкової сплати ЄСВ на неналежні рахунки податкового органу (рахунки такого органу не за місцем обліку), на належному рахунку за платником ЄСВ може утворитись заборгованість.

Згідно з абз. 2 п. 10 Порядку № 450 у разі неможливості здійснення повернення одноразово на загальну суму, підрозділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку здійснює повернення частковими сумами шляхом оформлення відповідних розрахункових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти з ЄСВ сплачені позивачем на рахунки ДПІ у Київському районі м. Донецька платіжними дорученнями від 12 грудня 2014 року № 62 на суму 3 081,49 грн, № 66 на суму 606,02 грн, № 67 на суму 34 743,10 грн; від 22 грудня 2014 року № 102 на суму 1 111,08 грн, № 107 на суму 10 740,66 грн, № 110 на суму 1 224,00 грн, № 111 на суму 14 848,66 грн, № 112 на суму 160 978,67 грн (у загальній сумі 227 333,68 грн) надійшли до Жовтневої ОДПІ у м. Маріуполі ГУ ДВС у Донецькій області 10 листопада в сумі 119696,22 грн та 16 листопада 2015 року в сумі 17 789,76 грн та 89847,70 грн.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до податкового органу із відповідною заявою про перерахування помилково сплачених коштів у строк до 20 січня 2015 року (строк сплати зобов'язань з ЄСВ за грудень 2014 року).

Разом із цим, враховуючи висновок суду щодо можливості перераховування коштів, помилково сплачених платником ЄСВ, на належний рахунок органу доходів і зборів, у якому платник перебуває на обліку, виключно за наявності заяви цього платника, беручи до уваги лист Центрально-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 10 жовтня 2016 року № 38332/10/05-62-07, яким підтверджено перерахування помилково сплачених позивачем коштів ЄСВ у сумі 227333,68 грн 16 листопада 2015 року до Жовтневої ОДПІ у м. Маріуполі ГУ ДВС у Донецькій області (а.с. 73 том 2), суд дійшов висновку про імовірність звернення позивача до органу доходів і зборів із заявою щодо перерахування на належний рахунок податкового органу помилково сплачених сум єдиного внеску з рахунку органу, в якому центр не перебуває на обліку, наприкінці жовтня 2015 року - початку листопада 2015 року, але в будь-якому випадку - як після 20 січня 2015 року (строк сплати зобов'язань з ЄСВ за грудень 2014 року) так і після 20 жовтня 2015 року (строк сплати зобов'язань з ЄСВ за вересень 2015 року).

Отже, сплата єдиного соціального внеску за грудень 2014 року – вересень 2015 року позивачем у строк, встановлений Законом № 2464-VI, не була здійснена.

Відповідно до відомостей облікової картки позивача, у зв'язку із наявністю в позивача недоїмки з єдиного внеску через несвоєчасну сплату ЄСВ за грудень 2014 року, переплата, що виникла в подальшому, разом із здійсненими платежами з ЄСВ протягом спірного періоду, не покривала його зобов'язань з єдиного внеску, що відображались позивачем у звітах за кожний наступний місяць цього періоду, не зважаючи на те, що при співставленні копій платіжних доручень, наданих позивачем на підтвердження сплати ЄСВ за січень-вересень 2015 року (а.с. 18-72 том 1), та відомостей картки особового рахунку позивача (а.с. 50-54, 94-97, 143-148 том 2) встановлено, що такі платежі відображені у особовій картці відповідно до дат, зазначених у платіжних дорученнях.

Враховуючи викладене вище сплата позивачем єдиного соціального внеску за грудень 2014 року - вересень 2015 року позивачем у строк, встановлений Законом № 2464-VI, не була здійснена.

Разом із цим суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI випливає, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Донецьк, м. Маріуполь, де був зареєстрований позивач та куди він перемістився, та де здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (м. Донецьк, м. Маріуполь) у певні періоди часу (у тому числі у спірний період) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, є м. Донецьк, м. Маріуполь.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 2 листопада 2016 року відповідачем отримано заяву позивача від 1 листопада 2016 року вих. № 511 (а.с. 131 том 2) про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) з 14 квітня 2016 року та до закінчення проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на день розгляду судом даної справи АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом на спірний період та станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення.

Також суд зазначає, що як вбачається з сертифікату Донецької торгово-промислової палати України від 16 січня 2015 року № 2641 (вих. № 33/12.12-03), копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 81 том 2), цим сертифікатомзасвідчено позивачу настання обставин непереборної сили з 15 липня 2014 року по 12 грудня 2014 року при здійсненні діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих акті для продовження граничного терміну подачі податкових декларацій.

Суд звертає увагу, що сертифікатом засвідчено настання певних обставин непереборної сили з 15 липня 2014 року по 12 грудня 2014 року, у той час як спірним рішення відповідача застосовано до позивача штраф і пеню за несплату ЄСВ з грудня 2014 року по вересень 2015 року.

Разом із цим, приписами п. 9-4 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ – необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

До цього ж, п. 9-4 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI наголошує на тому, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі – Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VIсаме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірного рішення приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні.

Крім цього, період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, - є періодом, що передував прийняттю Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за спірний період є неправомірним.

Відповідно, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн (а.с. 3).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення) від 13 серпня 2016 року № 0031361303/276 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області за період з 21 січня 2015 року до 23 жовтня 2015 року в сумі 43042,59 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення) (код ЄДРПОУ 39883670) на користь Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області (код ЄДРПОУ 26154203) судовий збір у сумі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 листопада 2016 року.

Суддя                                                   Волгіна Н.П.