Рішення

від 29.11.2016 по справі 903/763/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2016 р. Справа № 903/763/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Укр-ПетрольВ» , м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» , Луцький р-н., с.Гірка Полонка

про стягнення 110856,51грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №07/11 від 07.11.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Укр-ПетрольВ» звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» та просить стягнути 110856,51грн. за договором купівлі-продажу №23 від 01.01.2016р., в т.ч.: 70000,00грн. - основної заборгованості, 25718,55грн. - пені, 15137,96 грн. - 20% річних.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №23 від 01.01.2016р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір купівлі-продажу №23 від 01.01.2016р., видаткові накладні №682 від 31.01.2016р., №1034 від 15.02.2016р., №1322 від 29.02.2016р., №2697 від 31.03.2016р., претензію №26/04 від 26.04.2016р., акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. - 12.04.2016р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Укр-ПетрольВ» та Приватного підприємства В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 08.11.2016р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45607, Луцький р-н, с.Гірка Полонка, вул. Луцька,10) повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку В«за зазначеною адресою не проживаєВ» .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» : 45607, Волинська обл., Луцький р-н, с.Гірка Полонка, с.Гірка Полонка,10, отже суд направив ухвалу від 08.11.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01 січня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Укр-ПетрольВ» (продавець) та Приватним підприємством В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 23 (а.с. 11).

Згідно п 1.1. вказаного договору продавець зобов'язався відпускати автомобільні бензини, дизельне пальне по відомостях, по ціні із знижкою 3% від ціни, яка існує на день реалізації на всі види нафтопродуктів на АЗС продавця, а покупець оплатити і прийняти їх, згідно умов договору.

Відповідно до п.1.2 договору оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передплати за нафтопродукти на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів являється дата зарахування коштів на р/р продавця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за затримку оплати предмету договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Крім того, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь продавця 20% річних. Річні нараховуються на загальну суму прострочення оплати.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 429409,84грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №682 від 31.01.2016р., №1034 від 15.02.2016р., №1322 від 29.02.2016р., №2697 від 31.03.2016р. (а.с.12-15), які підписані сторонами та скріплені печатками.

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями №297 від 18.01.2016р., №320 від 01.02.2016р., №324 від 16.02.2016р., №29 від 29.02.2016р., №426 від 07.04.2016р., №432 від 11.04.2016р., №435 від 12.04.2016р., №435 від 13.04.2016р., №436 від 14.04.2016р., №16 від 16.05.2016р., №49 від 02.06.2016р., №81 від 17.06.2016р., №31 від 01.07.2016р., №42 від 18.07.2016р., №38 від 08.08.2016р., №46 від 01.09.2016р., №56 від 19.09.2016р., меморіальним ордером №HSAV9BTYTH від 29.04.2016р., карткою рахунку 361 за 9 місяців 2016р. (а.с.32-52).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 70000,00грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору купівлі-продажу № 23 від 01.01.2016р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.610, п. 1 ст. 611, п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.5-6) заборгованість відповідача становить 7000000грн. - основного боргу, 25718,55грн. - пені та 15137,96грн. - 20% річних.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 25658,07 грн. - 20% річних;

- 14225,76 грн. - пені.

У стягненні нарахованих 60,48 грн. - пені та 912,20 грн. - 20% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав, нарахування пені, 20% річних не заперечив, власних контрозрахунків не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу №23 від 01.01.2016р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в сумі 109883,83грн., в т.ч. 70000,00 грн. - основного боргу, 14225,76грн. - пені та 25658,07грн. - 20% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1648,27 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«Люкс-Транс-ЛуцькВ» (45607, Волинська обл., Луцький р-н., с.Гірка Полонка, вул. Луцька,10, код ЄДРПОУ 39539516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Укр-ПетрольВ» (43000, м.Луцьк, вул. Георгія Гонгадзе,5, код ЄДРПОУ 39610216) 109883,83грн. заборгованості, в т.ч. 70000,00 грн. - основного боргу, 14225,76грн. - пені, 25658,07грн. - 20% річних та 1648,27грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

30.11.2016р.

Суддя В. М. Дем`як