Рішення

від 28.11.2016 по справі 904/8522/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2016 Справа № 904/8522/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ "СЛУЖБА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ", м. Київ

до Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 01.08.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Служба стягнення заборгованості" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 12630, 62 грн. основної заборгованості, 415,54 грн. інфляційних втрат, 160,47 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 31/08-15 від 31.08.2015 в частині неповної та несвоєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.11.2016.

07.11.2016 від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.11.2016 розгляд справи було відкладено на 21.11.2016.

Відповідач надав до суду контррозрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 21.11.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 28.11.2016.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.11.2016 (арк. с. 18 том 2).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Служба стягнення заборгованості" (далі - позивач, виконавець) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 31/08-15 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник доручає виконавцеві надання послуг, зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх, а виконавець зобов'язується за дорученням замовника, в межах та на умовах, визначених в цьому договорі, виключно в інтересах замовника надати останньому послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником.

Про надані виконавцем та отримані замовником послуги на підставі звіреної між ними та з боржниками інформації сторони щомісячно підписують акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.9 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розмір плати за надані виконавцем замовнику послуги з урахуванням ПДВ складає: 4.1.1 25 % від суми грошових коштів, перерахованих боржником на рахунок замовника або сплаченої через касу замовника, (в тому числі, в порядку виконання договорів про реструктуризацію).

Згідно з п. 4.2 договору, загальна сума, що має бути сплачена замовником за надані виконавцем відповідно до договору послуги визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг, на підставі яких виконавець складає та надає замовнику рахунки-фактури.

Відповідно до п. 4.3 договору, надані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі, на банківський рахунок виконавця, зазначений в реквізитах сторін у цьому договорі, або внесення готівкових коштів через касу виконавця.

На виконання умов договору, позивач за період жовтень 2015 - січень 2016 надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 83820, 46 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаним обома сторонами (арк. с. 178-181 том 1).

Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у сумі 71189, 84 грн., що підтверджується копією банківської виписки (арк. с. 187 том 1), у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 12630, 62 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів та не надано доказів їх оплати на суму 12630, 62 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 12630, 62 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 31.03.2016 по 31.08.2016 у розмірі 160, 47 грн. та інфляційні втрати за період квітень - липень 2016 у сумі 415, 54 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 415, 54грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 159, 44 грн., оскільки позивачем при нарахуванні трьох відсотків річних неправильно визначено кількість днів у періоді з 31.08.2016 по 31.08.2016, а саме позивачем здійснено нарахування за 155 днів, тоді як вищевказаний період має 154 дні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1377, 89 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідльністю "Колекторська компанія "Служба стягнення заборгованості" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, оф. 315/4; ідентифікаційний код 36304183) основний борг у розмірі 12630, 62 грн., інфляційні втрати у сумі 415, 54 грн., три відсотки річних у розмірі 159, 44 грн. та 1377, 89 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.11.2016

Суддя ОСОБА_2