Рішення

від 08.11.2016 по справі 910/17882/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016Справа №910/17882/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"

про визнання нікчемного правочину недійсним

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Шлапак І.С. - за довіреністю №53 від 30.08.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про визнання нікчемного правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача укладений 27.06.2014 року між сторонами Договір про внесення змін №1 до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (в національній валюті) від 26.06.2014 року та укладений 30.04.2015 року між сторонами Договір про внесення змін до договору банківського вкладу "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014 року - є нікчемними, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі договори недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.11.2016 року.

01.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.11.2016 року оголошено перерву до 08.11.2016 року.

В судове засідання 08.11.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (далі по тексту - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (далі по тексту - вкладник, відповідач) укладено Договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26150099509004 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. в національній валюті, (надалі за текстом - депозит) на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 р. по 27.06.2015 р. включно; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 Договору).

За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26001099509001, відкритий у ПАТ "Банк національний кредит", Код Банку 320702. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% (два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про внесення змін №1 до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (в національній валюті) від 26.06.2014 року (далі по тексту - Договір про внесення змін від 27.06.2014р.) відповідно до якого п. 3.7. Договору викладено в новій редакції: «Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1286/1-1 від 27.0б.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів Вкладнику.

Після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладника.».

В квітні 2015 року відповідач звернувся до Банку із заявою про дострокове припинення дії Договору та повернення грошових коштів разом з відсотками.

30.04.2015 року між Банком та відповідачем укладено Договір про внесення змін до договору банківського вкладу "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014 року (далі по тексту - Договір про внесення змін від 30.04.2015р.), за умовами якого викладено п. 3.7. Договору в наступній реакції: «У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються ставкою у розмірі 23,00 (двадцять два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.».

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав (на думку позивача) для визнання недійсним Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсними договорів, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (договорів) недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсними Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р. позивач вказує на те, що такі правочин є нікчемним, тобто такими, недійсність яких встановлена приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 р. № 358 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 р. № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 р. по 07.09.2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 р. № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 р. № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

31.08.2015 р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора позивача, визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31.08.2015 р. до 31.08.2016 р. включно.

Проведеною перевіркою уповноваженою особою Фонду гарантування було виявлено нікчемність Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р. з тих мотивів, що Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

Підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із умов Договору, його пунктом 3.7 сторонами було погоджено, що у випадку розірвання Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

При цьому:

1) Договором про внесення змін від 27.06.2014р. змінено абзац третій пункту 3.7 договору та викладено його у такій редакції: «Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1286/1-1 від 27.0б.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів Вкладнику.

Після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладника.».

2) Договором про внесення змін від 30.04.2015р. змінено абзац третій пункту 3.7 договору та викладено його у такій редакції: «У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються ставкою у розмірі 23,00 (двадцять два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку».

Таким чином, укладення Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р. є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%) потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 23,00%.

За таких обставин суд приходить до висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи висновок суду про нікчемність Договору про внесення змін від 27.06.2014р. та Договору про внесення змін від 30.04.2015р., позовні вимоги про визнання недійсним таких договорів є правомірним та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним нікчемний Договір про внесення змін №1 від 27.06.2014 року до договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (в національній валюті) від 26 червня 2014 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (04053, м. Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, будинок 4, ЛІТЕРА А, Н/П № 19; код ЄДРПОУ 39254387) та Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) в частині незастосування зниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

3. Визнати недійсним нікчемний Договір від 30.04.2015 року про внесення змін до договору банківського вкладу "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців +1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (04053, м. Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, будинок 4, ЛІТЕРА А, Н/П № 19; код ЄДРПОУ 39254387) та Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) в частині незастосування зниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (04053, м. Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, будинок 4, ЛІТЕРА А, Н/П № 19; код ЄДРПОУ 39254387) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; код ЄДРПОУ 20057663) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.11.2016 року.