Рішення

від 28.11.2016 по справі 910/20274/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016Справа №910/20274/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВОКС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕК ІНДАСТРІ»

про стягнення заборгованості 28 287,47 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Дарда С.С. за довіреністю б/н від 21.10.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВОКС УКРАЇНА» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до з обмеженою відповідальністю «СІНТЕК ІНДАСТРІ» (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 287,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем в усній формі було укладено договір поставки товару, згідно якого за домовленістю сторін відповідач мав поставити позивачу товар, а позивач в свою чергу мав сплатити даний товар згідно виставленого відповідачем рахунку. На підставі виставленого відповідачем рахунку № 239 від 05.08.2016 позивач того ж дня сплатив 28 287,47 грн. за товар. Однак, станом на дату подання позову відповідач визначений товар позивачу не поставив. Враховуючи зазначене позивач просить суд стягнути з відповідача 28 287,47 грн. попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20274/16 та призначено розгляд справи на 28.11.2016 о 10:10 год.

28.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.11.2016 з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.11.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/20274/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/20274/16 було направлено відповідачу за адресою 02125, м. Київ, пр. Визволителів, 17, вказаною позивачем у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «СІНТЕК ІНДАСТРІ» станом на 10.11.2016.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВОКС УКРАЇНА» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕК ІНДАСТРІ» (відповідач) було укладено і договір поставки у спрощений спосіб, згідно якого за домовленістю сторін відповідач мав поставити позивачу товар, а позивач в свою чергу мав сплатити даний товар згідно виставленого відповідачем рахунку.

Відповідачем було виставлено рахунок № 239 від 05.08.2016 на суму 28 287,47 грн., який був сплачений позивачем того ж дня, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 33 від 05.08.2016.

Позивач стверджує, що у встановлений строк відповідач не передав оплачений товар.

Враховуючи зазначене, 20.09.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 05-1.09, відповідно якого просив відповідача поставити товар, сплачений згідно рахунку № 239 від 05.08.2016, а, у разі відсутності даного товару, повернути кошти в сумі 28 287,47 грн., сплачені платіжним дорученням № 33 від 05.08.2016 на підставі рахунку № 239 від 05.08.2016.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач не поставив сплачений позивачем товар та не повернув кошти, сплачені позивачем на підставі рахунку № 239 від 05.08.2016 в сумі 28 287,47 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28 287,47 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Пунктом 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (п. 1 ст. 640 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи рахунок № 239 від 05.08.2016 на суму 28 287,47 грн., який підписаний уповноваженою особою відповідача, та платіжне доручення № 33 від 05.08.2016 на суму 28 287,47 грн., свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сплата позивачем товару згідно рахунку № 239 від 05.08.2016 на суму 28 287,47 грн. засвідчує укладення між сторонами договору поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, оскільки інше не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив поставку товару, вартість якого було сплачено позивачем на підставі рахунку № 239 від 05.08.2016.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Вищенаведені рахунок та платіжне доручення суд приймає в якості належних і допустимих доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату товару та оплати позивачем товару згідно вказаного рахунку. При цьому судом враховано, що докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи зазначене, відповідач мав поставити спірний товар позивачу.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив поставку позивачу товару, оплата якого в сумі 28 287,47 грн. була здійснена позивачем 05.08.2016 згідно виставленого відповідачем рахунку № 239 від 05.08.2016.

Матеріалами справи підтверджується, що листом № 05-1.09 від 20.09.2016 позивач звернувся до відповідача з проханням поставити товар, сплачений згідно рахунку № 239 від 05.08.2016, а, у разі відсутності даного товару, повернути кошти в сумі 28 287,47 грн., сплачені платіжним дорученням № 33 від 05.08.2016 на підставі рахунку № 239 від 05.08.2016.

Наведене свідчить, що у позивача виникло право вимоги повернення коштів в сумі 28 287,47 грн., сплачених на підставі рахунку № 239 від 05.08.2016, виставленого відповідачем.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті відповідач не здійснив поставку спірного товару та не повернув позивачу сплачені за цей товар кошти у розмірі 28 287,47 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 287,47 грн. основного боргу за оплачений позивачем, але непоставлений відповідачем товар, визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕК ІНДАСТРІ» (02125, м. Київ, пр. Визволителів, буд. 17; ідентифікаційний код 39729962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВОКС УКРАЇНА» (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, 8; ідентифікаційний код 40379806) 28 287,47 грн. (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят сім гривень 47 коп.) заборгованості, 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016.

Суддя Гумега О.В.