Рішення

від 28.11.2016 по справі 910/20505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016Справа №910/20505/16

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості

про стягнення 1796768,29 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Сушко С.В. за довіреністю № 192 від 25.03.2016

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 31.10.2016 до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (відповідач) про стягнення 1796768,29 грн. на підставі Договору № 1 про охорону дослідницького реактора ДР-100 Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості підрозділом внутрішніх військ МВС України (спеціальна комендатура військової частини НОМЕР_1 , м. Енергодар) від 01.01.2014, з яких: 949800,00 грн. основного боргу, 61750,00 грн. 3% річних та 785218,29 грн. інфляційних нарахувань.

Позов мотивовано тим, що відповідач, прийнявши надані позивачем послуги з охорони за січень, лютий та березень 2014 року, не оплатив ці послуги на умовах вищенаведеного договору, а тому позивач заявив до стягнення з відповідача суму основного боргу, а також суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено наступне: у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд, зокрема, господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Севастопольського Національного університету ядерної енергії та промисловості є наступна адреса: 99015, м. Севастополь, вул. Курчатова, будинок 7.

Отже, оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Севастополь, то дана позовна заява підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 було порушено провадження у справі № 910/20505/16 та призначено розгляд справи на 28.11.2016 об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 28.11.2016, представник позивача з`явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.11.2016, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.11.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, враховуючи, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Севастопольського Національного університету ядерної енергії та промисловості є адреса: 99015, м. Севастополь, вул. Курчатова, будинок 7, з метою належного та своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/13428/15, на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет в розділі "Новини та події" 15.11.2016 було розміщене повідомлення про порушення провадження у справі № 910/20505/16, там же зазначено, що електронний варіант вказаної ухвали знаходить в мережі Інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.u/.

Враховуючи наведене, судом вчинено всі можливі та залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 910/20505/16.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали вирішено спору в даному судовому засіданні 28.11.2016 судом встановлено не було.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез`явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 подав клопотання про залучення третьої особи, відповідно до якого просив суд залучити до участі у справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в якості третьої особи. Клопотання залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 подав письмові пояснення, згідно яких визначив початок періоду прострочення грошового зобов`язання з 06.04.2014, у зв`язку з чим визначив суму 3% річних у розмірі 61360,00 грн. (за 786 день). Пояснення залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 28.11.2016 судом розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання представника позивача про залучення третьої особи, подане в даному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 надав усні пояснення по суті спору з урахуванням письмових пояснень, поданих в даному судовому засіданні, щодо визначення початку періоду прострочення грошового зобов`язання, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач) та Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості (відповідач) був укладений Договір № 1 про охорону дослідницького реактора ДР-100 Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості підрозділом внутрішніх військ МВС України (спеціальна комендатура військової частини 3042, м. Енергодар) (далі Договір), предметом якого сторони визначили здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 охорони та оборони дослідницького реактора ДР-100 (далі ДР-100) Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.03.2014 до Договору) вартість послуг визначається кошторисом, розробленим командуванням частини та затвердженим ректором університету, який є невід`ємною частиною Договору і складає 965600 грн. на 1 квартал 2014 року з подальшим корегуванням вартості надання послуг на 2014 рік.

Пунктом 4.2. Договору сторони узгодили, що оплата вартості охорони та оборони ДР-100 проводиться відповідачем щомісячно, в повному обсязі, до 05 числа послідуючого місяця, згідно затвердженого плану асигнувань на 2014 рік по спеціальній комендатурі з охорони ДР-100, що підтверджується актом виконаних робіт з охорони та оборони ДР-100.

Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони зобов`язались щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків з підписанням обома сторонами відповідного акту звірки протягом 15 днів з моменту закінчення звітного кварталу.

Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу послуги з охорони та оборони, що підтверджується актами виконаних робіт по охороні та обороні науково-дослідницької лабораторії з ядерним реактором за січень, лютий та березень 2014, які підписані сторонами відповідно 30.01.2014, 25.0.2014 та 18.03.2014. Загальна сума послуг, наданих позивачем за вказаними актами склала 949800,00 грн.

Проте, відповідач не виконав зобов`язання за Договором з оплати наданих позивачем послуг з охорони та оборони за спірний період, кошти у загальній сумі 949800,00 грн. не перерахував, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогами про погашення заборгованості за спірний період (листи позивача від 23.02.2014 № 75, від 03.03.2014 №153).

Відповідач листом від 16.04.2014 № 01-24-390 повідомив позивача про неможливість оплати заборгованості через відзив Головним управлінням казначейства м. Києва раніше виділених бюджетних коштів через складну політичну обстановку в країні.

За вказаних обставин, позивач неодноразово звертався до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (листи № 393 від 17.04.2014, № 527 від 19.06.2014, № 623 від 19.08.2014, № 810 від 05.11.2014, № 931 від 12.12.2014, №316 від 29.04.2015, № 84 від 03.02.2016) з проханням вирішити питання щодо перерахування коштів за надані послуги за Договором для закриття кредиторської заборгованості.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листами № 2/14-3795 від 08.09.2014, № 2/14-4879 від 18.11.2014 повідомило позивача, що після внесення відповідних змін до нормативно-правових та розпорядчих актів заборгованість з оплати наданих позивачем послуг з охорони об`єкта відповідача буде погашено.

В подальшому, листом № 3/14-2951 від 16.06.2015 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило позивача про неможливість погасити заборгованості перед ним за Договором охорони № 1 від 01.01.2014, оскільки відповідно до листа Держказначейства від 26.03.2014 № 8-08/329-6900 Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості вилучено з мережі одержувачів бюджетних коштів як такий, що розташований на території АР Крим; усі невикористані залишки асигнувань, у тому числі передбачені на утримання спец комендатури у І кварталі 2014 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" від 27.03.2014 № 1165-VІІ вилучено; Державним бюджетом України на 2015 рік Міненерговугілля України за бюджетною програмою КПКВК 1101140 "Фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів" видатки на вказані цілі не передбачені. Водночас, у наведеному листі зазначено, що захист порушених прав та обов`язків в результаті неналежного виконання договірних зобов`язань здійснюється з підстав, визначених законом чи договором у встановленому законодавством порядку.

Отже, з огляду на наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 949800,00 грн. основного боргу, а також сум 3 % річних та інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення спірного грошового зобов`язання.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 1 про охорону дослідницького реактора ДР-100 Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості підрозділом внутрішніх військ МВС України (спеціальна комендатура військової частини 3042, м. Енергодар) за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з охорони та оборони.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

По матеріалам справи судом встановлено, що в січні - березні 2014 року позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв послуги з охорони та оборони об`єкта відповідача в загальній сумі 949800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за січень 2014 року на суму 316600,00 грн., за лютий 2014 року на суму 316600,00 грн. та за березень 2014 року на суму 316600,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін відповідно 30.01.2014, 25.0.2014 та 18.03.2014 та скріплені печатками сторін. Відповідно до наведених актів сторони також підтвердили, що позивач виконав обов`язки згідно Договору в повному обсязі у відповідності до Статуту бойової служби.

Додатково факт надання позивачем послуг за Договором у спірний період в загальній сумі 949800,00 грн. та облікована за даними бухгалтерського обліку заборгованості відповідача перед позивачем в наведеній сумі підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за Договором станом на 01.04.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.4.2. Договору відповідач був зобов`язаний проводити оплату вартості охорони та оборони ДР-100 щомісячно, в повному обсязі, до 05 числа послідуючого місяця, згідно затвердженого плану асигнувань на 2014 рік по спеціальній комендатурі з охорони ДР-100, що підтверджується актом виконаних робіт з охорони та оборони ДР-100.

Враховуючи умови наведеного пункту Договору та надання позивачем спірних послуг з охорони та оборони в січні, лютому та березні 2014 року, що підтверджується вищенаведеними актами виконаних робі, суд дійшов висновку про те, відповідач повинен був оплатити вартість охорони та оборони за актом виконаних робіт за січень 2014 року до 05.02.2014 (включно), за актом виконаних робіт за лютий 2014 року до 05.03.2014 (включно), за актом виконаних робіт за березень 2014 до 05.04.2016 (включно).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, початок періоду прострочення відповідачем оплати вартості послуг з охорони та оборони за актом виконаних робіт за січень 2014 виник з 06.02.2014, за актом виконаних робіт за лютий 2014 з 06.03.2014, за актом виконаних робіт за березень 2014 з 06.04.2014.

Як встановлено судом, матеріали справи станом на час розгляду спору по суті не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості за Договором з оплати послуг охорони та оборони за період січень березень 2014 в загальній сумі 949800,00 грн. (основний борг).

Щодо наявного в матеріалах справи листа відповідача від 16.04.2014 № 01-24-390, яким останній повідомив позивача про неможливість оплати заборгованості через відзив Головним управлінням казначейства м. Києва раніше виділених бюджетних коштів через складну політичну обстановку в країні, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

Судом також враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов`язань.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 949800,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 61750,00 грн. 3% річних та 785218,29 грн. інфляційних нарахувань

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, початок періоду прострочення відповідачем оплати вартості послуг з охорони та оборони за актом виконаних робіт за січень 2014 виник з 06.02.2014, за актом виконаних робіт за лютий 2014 з 06.03.2014, за актом виконаних робіт за березень 2014 з 06.04.2014.

Водночас судом враховано, що у наданих у судовому засіданні 28.11.2016 письмових поясненнях позивач визначив початок періоду прострочення відповідачем спірної заборгованості в загальний 949800,00 грн. з 06.04.2014, виходячи при цьому з останнього місяця, в якому ним були надані відповідачу спірні послуги.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") доданих позивачем до позовної заяви розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши вищенаведені письмові пояснення представника позивача щодо початку періоду прострочення, суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 785218,29 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Водночас, вимоги позивача про стягнення з відповідача 61750,00 грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 61437,75 грн. за розрахунком суду, з огляду не вірно визначену позивачем кількість днів у загальному періоді прострочення спірної заборгованості, за який нараховувались 3% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів949800.0006.04.2014 - 31.05.20167873 %61437.75

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 312,25 грн. позивачу належить відмовити за необґрунтованістю розрахунку в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 26946,84 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (99015, м. Севастополь, вул. Курчатова, будинок 7, ідентифікаційний код 33729375) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 949800,00 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу; 785218,29 грн. (сімсот вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімнадцять гривень 29 коп.) інфляційних втрат; 61437,75 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста тридцять сім гривень 75 коп.) 3% річних, 26946,84 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок шість гривень 84 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016.

Суддя Гумега О.В.