Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/18816/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа № 910/18816/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернівецької філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол"

про стягнення 9 358,21 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернівецької філії (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором оренди комерційної нерухомості №337-06 від 14.07.2015р. в розмірі 9 358,21 грн., з яких 5 727,55 грн. сума основного боргу, 469,41 грн. пені, 3 118,32 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України та 42,93 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, неустойку на підставі ст. 785 ЦК України та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.11.2016р.

В судове засідання 22.11.2016р. представники сторін не з'явились, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2015р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди комерційної нерухомості № 337-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування комерційну нерухомість (майно), розташовану в м. Чернівці, на 1 поверсі триповерхового будинку за №5 по вул. Університетській, загальною площею 7 м 2 частина приміщення: 2-11 згідно з планом за поверхами) - під офіс.

Розділами 5-11 Договору сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна, умови розрахунку, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Відповідно до п. 12.1. договір набирає чинності з 14 липня 2015 року і діє до 31 липня 2016 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами п. 2.1. Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі майна (Додаток №1) до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадково пошкодження Майна переходить до орендаря з дати підписання такого Акту.

У відповідності до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування комерційну нерухомість - приміщення на 1 поверсі триповерхового будинку №5 загальною площею 7 м 2 , (частина приміщення: 2-11 згідно з планом за поверхами) під офіс, що знаходяться у будівлі, розташованій за адресою: м. Чернівці, вул. Університетська, що підтверджується відповідним належним чином оформленим Актом приймання-передачі від 14.07.2015р., підписаним обома сторонами без зауважень та засвідченим печатками сторін, що було встановлено під час розгляду справи №910/5615/16 та з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребує доказування під час розгляду даної справи.

За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе обумовлені Договором зобов'язання по наданню комерційної нерухомості в строкове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь-яких зауважень.

Факт оренди нежитлового приміщення відповідачем не заперечувався.

За умовами п. 3.8 Договору щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю Акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем на підтвердження факту надання послуг з оренди згідно Договору в період з березня 2016р. по липень 2016р. включно надані копії актів про відшкодування витрат на утримання майна та послуг з надання в оренду комерційного нерухомого майна ПАТ "Укртелеком" за квадратний метр м. Чернівці, вул. Університетська, 5, на загальну суму 5 727,55 грн., а саме:

- Акт № 73-ІОІ16-49 від 31.03.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Акт № 73-КЮВ16-88 від 30.04.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Акт № 73-КЮВ16-131 від 31.05.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Акт № 73-КЮВ16-178 від 30.06.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Акт № 73-ІОІ16-77 від 31.07.2016р. на суму 1 145,51 грн.

Крім того, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за період з березня 2016р. по липень 2016р. включно, а саме:

- Рахунок № 73-ІОІ16-54 від 31.03.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Рахунок № 73-КЮВ16-70 від 30.04.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Рахунок № 73-КЮВ16-76 від 31.05.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Рахунок № 73-КЮВ16-123 від 30.06.2016р. на суму 1 145,51 грн.;

- Рахунок № 73-ІОІ16-115 від 31.07.2016р. на суму 1 145,51 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, при цьому позивачем до складу кожного з рахунків окрім послуг з надання в оренду нерухомого майна в сумі 875,00 грн. та відшкодування витрат на його утримання в сумі 79,59 грн., всього 1145,51 грн., включено пеню в сумі 448,79 грн.

Як встановлено судом, вказані акти разом з рахунками надсилались позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями відповідних реєстрів рекомендованих поштових відправлень та фіскальних чеків від 11.04.2016р., 13.05.16р., 10.06.2016р., 11.07.2016р. та 10.08.16р.

Проте, зазначені акти не були повернуті відповідачем на адресу позивача та, відповідно, рахунки оплачені не були.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як зазначено в п. 3.1 Договору за домовленістю сторін орендна плата складається:

- плати за приміщення: починаючи з "14" липня 2015 року, 125,00 грн. за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 875,00 грн. за 7 м 2 без ПДВ за місяць (п.п. 3.1.1.1 Договору);

- плати за послуги з утримання комерційної нерухомості: 79,59 грн. за 7 м 2 без ПДВ за місяць (п.п. 3.1.2 Договору).

Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7. Договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 30 робочих днів після підписання Акту приймання-передачі орендованого майна.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності будь-яких претензій або зауважень щодо утримання та обслуговування об'єкту оренди з боку відповідача, заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов договору.

За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду нежитлового приміщення обумовленого Договором, та здійснення його утримання, а відповідачем, у свою чергу, прийнято вказане майно та послуги з його утримання без будь - яких зауважень.

Відповідно до п. 3.9. Договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

При цьому, пунктом 6.1.3. Договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Також згідно умов п. 3.10. Договору податкова накладна оформляється та реєструється орендодавцем згідно з порядком, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного пункту Договору, факту надання майна в оренду та підстав виникнення заборгованості відповідача з орендної плати за період з березня 2016р. по липень 2016р. включно надані копії відповідних податкових накладних за спірний період, а також докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за висновками суду надані позивачем копії податкових накладних позивача за спірний період додатково підтверджують факт надання позивачем відповідачеві послуг з оренди та утримання орендованого майна та належне їх оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку позивача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач розрахунків з оренди за користування комерційною нерухомістю не провів, у зв'язку з чим за період з березня 2016р. по липень 2016р. включно у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 727,55 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання зі сплати орендної плати в сумі 5 727,55 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 727,55 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 469,41 грн. пені, 3 118,32 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України та 42,93 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку внесенню орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а відповідачем не подано суду контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми пені або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 469,41 грн.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 3 118,32 грн. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 2.3. Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, сторони підписують акт-приймання-передачі майна.

Як було зазначено вище, за умовами п. 12.1. договір набирає чинності з 14 липня 2015 року і діє до 31 липня 2016 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення № 06-870 від 05.07.2016р. про припинення Договору, відповідно до змісту якого позивач просив відповідача повернути майно орендодавцю (вивільнити займані приміщення) не пізніше останнього дня строку дії договору, про що скласти відповідний акт приймання-передачі майна.

Доказів на підтвердження передачі орендарем займаного ним приміщення орендодавцеві до матеріалів справи не надано.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна позивачу в порядку, визначеному укладеним між сторонами Договором після закінчення строку його дії, до нього можуть бути застосовані заходи відповідальності, передбачені чинним законодавством.

Так, згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України , є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України , оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України , її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України , є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України , згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України , в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Судом перевірено розрахунок заявленої позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки за вказаний у позовній заяві період та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 118,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом також перевірено розрахунок позивача 3 % річних та встановлено, що розмір процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 42,93 грн. за заявлений ним період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/18816/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 5 727,55 грн. суми основного боргу, 469,41 грн. пені, 3 118,32 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України та 42,93 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол" (код ЄДРПОУ 39501629, адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 18) в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 22838086, адреса: 58002, м. Чернівці, вул. Університетська, буд. 3) 5 727,55 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 55 коп.) суми основного боргу, 469,41 грн. (чотириста шістдесят дев'ять гривень 41 коп.) пені, 3 118,32 грн. (три тисячі сто вісімнадцять гривень 32 коп.) неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, 42,93 грн. (сорок дві гривні 93 коп.) 3 % річних та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов