Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/17778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа № 910/17778/16 За позовом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Комунального об'єднання "Київкіно"

про стягнення 68 052,18 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Білецька В.В. (представник за довіреністю № 060-2032 від 23.03.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального об'єднання "Київкіно" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Попереднім договором оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва від 01.01.2008р. та за Договором № 25 на відшкодування комунальних послуг та обслуговування приміщення від 25.03.2008р. в розмірі 68 052,18 грн., з яких 62 184,09 грн. сума основного боргу та 5 868,09 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладених між сторонами договорів, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних та комунальних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, на яку останнім також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму пені.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.10.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016р. розгляд справи відкладено до 15.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016р. розгляд справи відкладено до 22.11.2016р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Комунальним об'єднанням "Київкіно" (орендар) було укладено Попередній договір оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - Договір-1), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення) (об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 3 для розміщення офісу.

Згідно п. 2.1. Договору-1 об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 77,7 кв.м., в т.ч. приміщення на другому площею 77.7 кв.м., гідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1); устаткування, інвентар та інше майно не передається.

Опис технічного стану об'єкту оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання - передачі об'єкту оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №2) ( п. 2.3. Договору-1).

У відповідності до положень пунктів 3.1. та 3.2. Договору-1 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. № 34/91, та на дату підписання переднього Договору становить 81 грн. 35 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 6 320 грн. 80 коп., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього Договору на дату підписання Договору, становить 81 грн. 35 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 6 320 грн. 80 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. Договору-1).

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. Договору-1).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6. Договору-1).

Згідно п. 4.1. Договору-1 орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти об'єкт оренди по акту приймання-передачі.

Відповідно до п. п. 9.1., 9.3. Договору-1 попередній договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до розгляду в установленому порядку питання надання в оренду приміщення та прийняття рішення Київрадою. Після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи 14.01.2008 року на виконання п. 4.1. Договору-1 між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі нежилих приміщень площею 77,7 кв.м.

Крім того, між сторонами було також укладено Договір № 25 на відшкодування комунальних послуг та обслуговування приміщення від 25.03.2008р. (надалі - Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого орендар зобов'язувався сплатити орендодавцю відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо прибудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо.

Згідно п. 2.1. Договору-2 очікувана розрахункова вартість договору складає 29 739 грн. 74 коп., в т.ч. ПДВ 4 956,62 грн., яка може змінюватись та уточнюватись. Ця сума включає в себе бюджетні кошти -24000 грн. та власні кошти 5 739,74 грн.

Як передбачено в п. 3.1. Договору-2 орендар зобов'язувався сплачувати на рахунок орендодавця вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо прибудинкових мереж.

Згідно наданого до матеріалів справи розрахунку плати за комунальні послуги та обслуговування приміщення площею 77,7 кв.м. вартість комунальних послуг складає 613,82 грн./місяць, обслуговування приміщення 1 451,43 грн./місяць, всього 2 065,25 грн., ПДВ 20% 413,05 грн. за місяць, що разом становить 2 478,30 грн.

30.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору-1 відповідно до п. 1. якої сторони домовились внести зміни до п. п. 2.1. та 3.1. Договору оренди від 01.01.2008р. та невід'ємних додатків до нього, замінивши загальну площу оренди в будинку на бульв. Т.Шевченка, 3 літ. А з 77,7 кв.м. на ІІ поверсі на 34,0 кв.м. на тому ж поверсі. Замінити надані в оренду на II поверсі вищезазначеного будинку кімнату площею 33,6 кв.м. (поз.43) та кімнату площею 14,8 кв.м. (поз.42) на кімнату площею 14,0 кв.м. (поз.36), а загальну площу приміщень спільного користування змінити з 12,8 кв.м. на 3,5 кв.м., оформивши зазначену заміну відповідними актами приймання-передачі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі приміщень від 01.09.2009р., орендар повернув, а орендодавець прийняв в експлуатацію кімнату № 231, площею 33,6 кв.м. та кімнату № 230, площею 14,8 кв.м. на ІІ поверсі будинку на бульв. Т.Шевченка, 3 літ. А. Взамін повернутих орендодавець передав, а орендар прийняв у користування кімнату № 227, площею 14,0 кв.м. на ІІ поверсі вказаного будинку та з 01.07.2009р. загальна площа приміщень у будинку на бульв. Т.Шевченка, 3 літ. А., орендованих відповідачем становить 34,0 кв.м.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку плати за користування орендованими приміщеннями загальною площею 34,0 кв.м., розташованими на ІІ поверсі на бульв. Т.Шевченка, 3 літ. А розмір орендної плати становить 3 780,46 грн. без ПДВ та відповідно до положень пункту 3.2. Договору-1 підлягає індексації, оплата комунальних послуг та енергоносіїв становить 532,01 грн./місяць, витрати на утримання та експлуатацію будівлі, утримання та благоустрій прилеглої території - 700,40 грн./місяць, компенсація податку на землю - 86,77 грн./місяць, всього 5 099,64 грн., ПДВ 20% 1 019,93 грн. за місяць, що разом становить 6 119,57 грн.

Згідно п. 7.5. Договору-1 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Як видно з матеріалів справи 01.04.2015р. між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв частину нежилого приміщення площею 14 кв.м. (ІІ поверх, кабінет № 227) в будинку, що перебуває на балансі позивача, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 3.

Крім того, 23.10.2015р. між сторонами було також підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) (повернення з орендованого користування), відповідно до якого орендар повернув з орендованого користування, а орендодавець прийняв приміщення загальною площею 20 кв.м. на ІІ поверсі будівлі на бульв. Т.Шевченка, 3 літ. А згідно з п. 7.5. Договору-1.

Згідно п. 9.5. Договору-1 договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, з огляду на повернення відповідачем за вище вказаними актами приймання-передачі нерухомого майна (об'єкту оренди), з 24.10.2015р. між сторонами було припинено орендні правовідносини.

Разом з тим, в період дії договору, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині здійснення орендних та інших платежів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 62 184,09 грн., з яких 37 962,64 грн. орендних платежів, 2 611,58 грн. податку на землю, 10 705,44 грн. комунальних платежів, 7 708,04 грн. обслуговування приміщення, 3 196,39 грн. згідно акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату суми заборгованості (копії претензій № 060-364 від 29.01.2015р., №060-4732 від 15.09.2015р., № 060-6963 від 09.12.2015р. та № 060-619 від 02.02.2016р. в матеріалах справи), які були отримані відповідачем, про що свідчать підписи його представника на вказаних претензіях, проте були залишені без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату орендних та комунальних платежів, у порядку та розмірі, передбачених умовами вказаних вище договорів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено в ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних та інших платежів за період дії Договору-1 та Договору-2 та не сплатив наявну у нього перед позивачем заборгованість у розмірі 62 184,09 грн. у порядку та строки, передбачених умовами вказаних договорів.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 62 184,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5 868,09 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором-1 строк свого обов'язку внесенню орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. Договору-1 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством України.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом розміру пені.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 5 868,09 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договорів, укладених з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17778/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 62 184,09 грн. суми основного боргу та 5 868,09 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 2 756,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального об'єднання "Київкіно" (код ЄДРПОУ 05481725, адреса: 01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 3) на користь Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 02231933, адреса: 01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 3) 62 184,09 грн. (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні 09 коп.) суми основного боргу, 5 868,09 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 09 коп.) пені та 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов