Рішення

від 17.11.2016 по справі 910/15850/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/15850/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія";

про стягнення 127 955,28 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Ступак Т. О.. представник, довіреність № Д-10/16 від 10.03.2016 р. ;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 83 512,19 грн. основного боргу, 15 631,62 грн. інфляційної складової боргу, 3 229,67 грн. трьох відсотків річних, 19 735,95 грн. пені, 5 845,85 грн. штрафу, а також 1 919,33 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/15850/16, розгляд справи призначено на 20.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року слухання справи відкладено на 06.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року слухання справи відкладено на 27.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року слухання справи відкладено на 17.11.2016 року.

У судовому засіданні 17.11.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВІЯ» 30.12.2011 року укладено договір № 241517 (надалі - договір) на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за якими позивач зобов'язався поставити природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Додатковими угодами до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів ті інших суб'єктів господарювання від 24.12.2012р, 31.12.2013р., 31.12.2014р.та 30.06.2015р. підписану сторонами, було пролонговано дію відповідного договору до 30.06.2015 р. в частині постачання природного газу.

Між сторонами, згідно умов договору, підписуються акти прийняття-передачі послуг, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку до договору.

Згідно з п. 4.6., 4.7. договору, остаточний розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами протягом 5-ти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених позивачу послуг за звітний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку природного газу на користь відповідача на загальну суму 146 270,49 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів прийому-передачі послуг з газопостачання, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в свою чергу неналежно виконував свій обов'язок по забезпеченню надходження коштів за спожитий природний газ на рахунок позивача, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 83 512,19 грн. в період з березня 2015 року по червень 2015 року включно.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин є договором про енергопостачання, а згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Також ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, обставин прострочки оплати за договором у сумі 83 512,19 грн. не спростував, а тому, при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами, з яких в вбачається факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, вартість неоплаченої частини з яких становить 83 512,19 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 83 512,19 грн. заборгованості, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 241517 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 30.12.2011 року у сумі 83 512,19 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за газ, позивач на підставі п. 6.2.2. договору нарахував та заявив до стягнення пеню в загальній сумі 19 735,95 грн. за період з 15.08.2015 по 15.02.2016, а також штраф в розмірі 7% від суми заборгованості у загальній сумі 5 845,85 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 19 735,95 грн. та 5 845,85 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному розмірі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3 229,67 грн., а також 15 631,62 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія" (03142, м. Київ, вул. А. Кримського, буд. 27, код ЄДРПОУ 31084740) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 4 Б, код ЄДРПОУ 03346331) 83 512 (вісімдесят три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 19 коп. заборгованості, 19 735 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 95 коп. пені, 5 845 (п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 85 коп. штрафу, 15 631 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 67 коп. трьох процентів річних та 1 919 (одну тисячу дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 22.11.2016 р.