Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/4147/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/4147/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мекс Адвертайзинг"

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

2) Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"

3) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення та зобов'язання вчинити дії

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Пархоменко О.О. - за дов;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Каракоця О.Р. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мекс Адвертайзинг" (далі -позивач) подав на розгляд господарського суду міста Києва позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - відповідач 2) та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват - Банк" (далі - відповідач 3) про стягнення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачами 2 та 3 було безпідставно здійснено списання коштів за рахунку позивача та зараховано на рахунок відповідача 1.

Ухвалою суду від 11.03.2016р. порушено провадження у справі № 910/4147/16 та призначено розгляд на 04.04.2016 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016 р. про зупинення провадження по справі, скасовано, справу направлено для подальшого розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4147/16 передано для розгляду суддя Домнічевій І.О. у з в'язу з перебуванням судді Мельник В.І. у відпустці.

Ухвалою від 25.07.2016 р. справу призначено до розгляду на 30.08.2016 р.

Ухвалою від 30.08.2016 р. розгляд справи було відкладено на 20.09.2016 р.

31.08.2016 р. надійшов запит про направлення матеріалів справи № 910/4147/16 до Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мекс Адвертайзинг" про повернення судового збору.

Ухвалою від 07.09.16р. зупинено провадження по справі до повернення матеріалів справи з Київського апеляційного господарського суду.

Матеріали справи №910/4147/16 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до резолюції заступника голови суду від 07.10.16р. справу передано судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 10.10.2016 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.2016 р.

01.11.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заяву про уточнення позовних вимог.

Судове засідання 01.11.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засідання призначене на 15.11.16р.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд, накласти арешт на грошові кошти у сумі 496 999,39 грн., що знаходяться на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Розглянувши дану заяву позивача в судовому засіданні 15.11.16, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

ТОВ «Мекс Адвертайзинг» не надало, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надало, а також нічим не підтвердило припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ «Мекс Адвертайзинг» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Повноважні представники відповідача 1,2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/4147/16 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а саме, що участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

В судовому засіданні 15.11.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 між відповідачем-2 - Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (банк за договором) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мекс Адвертайзинг» (клієнт за договором) був укладений договір банківського рахунку № 26006300094701, відповідно до умов якого банк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим договором, відкриває клієнту за його заявою поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземній валюті/ах, на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Також 10.01.2012 р. між позивачем та відповідачем-2- Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" було підписано Договір про надання послуг дистанційного обслуговування за допомогою системи "Клієнт-банкінгу", відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого банк за допомогою системи надає клієнту послуги дистанційного обслуговування рахунків клієнта, відкритих в банку. Банк надає клієнту послуги виключно за умови повної ідентифікації клієнта та осіб, уповноважених діяти від його імені, відповідно до вимог чинного законодавства та наявності у клієнта відкритого в банку поточного рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 03.03.2016 невстановлені особи здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальної машини системи платежів "Клієнт-банкінг", яка була встановлена на комп'ютері позивача, що призвело до порушення встановленого порядку її маршрутизації, а саме було сформовано платіжні доручення та від імені позивача перераховано з рахунку позивача № 26006300094701 на рахунок відповідача-1 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2, відкритий у відповідача -3 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", грошові кошти в сумі 496 999,39 грн.

03.03.2016р. позивач звернувся до відповідача-2 з заявою-повідомленням про несанкціонований платіж з рахунку позивача № 26006300094701 на суму 496 999,39 грн. та проханням сприяти з'ясуванню причин несанкціонованого доступу.

03.03.2016р. відповідач направив електронний лист на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" про несанкціонований платіж з проханням провести відповідні заходи з внутрішнього фінансового моніторингу.

Позивач зазначає, що відповідачем-1 кошти в сумі 496 999,39 грн. набуті безпідставно, оскільки правові підстави для здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем-1 відсутні, а тому просить стягнути з відповідача-1 кошти в сумі 496 999,39 грн.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу передбачено, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

- набуття або збереження майна;

- набуття або збереження за рахунок іншої особи;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

- набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

- шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);

- обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

- відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що 03.03.2016 з рахунку позивача було перераховано грошові кошти ФОП ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в Маріупольській філії ПАТ "Приватбанк", в загальній сумі 496 999,39 грн.: 48 960,00 грн. із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000086 від 11.02.2016", 64 900,50 грн. із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000097 від 22.02.2016", 115 614,80 грн. із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000086 від 11.02.2016", 51 399,15 грн. із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000055 від 19.01.2016", 82 110,80 грн. із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000073 від 04.02.2016", 26 500,00 грн., із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000053 від 18.01.2016", 107 514,14 грн., із зазначенням призначення платежу "Оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000053 від 18.01.2016".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні правовідносини про надання послуг, а тому відповідач-1 - ФОП ОСОБА_1 набув кошти без достатніх на те правових підстав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 496 999,39 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач зазначає, що відповідачами-2 було допущено порушення чинного законодавства України та не було вчинено всіх можливих та обов'язкових для банків дій щодо захисту інтересів позивача, у зв'язку з чим позивач просить ПАТ "Платинум Банк" повернути на рахунок позивача помилково списану суму у розмірі 496 999,39 грн., а також просить зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" списати з рахунку позивача помилково зараховану суму у розмірі 469 999,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Так, відповідно до п. 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція) оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 11.3 Інструкції ).

Згідно з п. 2.10 Інструкції, клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Відповідно до п. 11.5 Інструкції, відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Положеннями п. 11.8 Інструкції передбачено, що під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів.

Згідно вимог ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис.

Відповідно до розділу 2 Договору про надання послуг дистанційного обслуговування за допомогою системи "Клієнт-банкінгу" від 10.01.2012, укладеного між позивачем та відповідачем-2, для встановлення Системи клієнт отримує від банку для кожного користувача системи наступні дані на зовнішньому носії (CD-ROM): логін, початковий особистий ключ ЕЦП, який у подальшому має бути змінений користувачем ЕЦП на постійний, та, у разі необхідності, файл для інсталювання відповідного програмного забезпечення системи безпосередньо на обладнання клієнта.

Електронний цифровий підпис (ЕЦП) - еквівалент власноручного підпису уповноваженої особи клієнта, засвідченого печаткою клієнта. ЕЦП є результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати клієнта. ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Уклавши цей договір, у п. 1.5. Договору від 10.01.2012 сторони погодили, що ЕЦП користувачів прирівнюється до власноручного підпису уповноваженої особи клієнта, засвідченого печаткою клієнта. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним через його електронну форму.

Відповідно до п. 3.10. договору від 10.01.2012 клієнт визначає та підтверджує, що надані банку за допомогою системи електронні розрахункові документи з використанням ЕЦП вважаються банком такими, що належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами клієнта, на підставі яких банк здійснює списання в відкритого(их) рахунку(ків) клієнта.

Пунктом 4.3. договору від 10.01.2012 визначено, що клієнт зобов'язується забезпечити зберігання технічних в прорамних засобів системи, особистих ключів ЕЦП, паролів та паролів особистих ключів таким чином, щоб виключити можливість їх викрадення, втрати, несанкціонованого використання, копіювання або пошкодження, а також не допускати їх передачі третім особам чи несанкціонованого доступу до них, виключення можливості їх пошкодження, втрати, використання не уповноваженими особами.

Так, 03.03.2016 відповідачем-2 було отримано від позивача електронні розрахункові документи (платіжні доручення) про перерахування коштів у загальному розмірі 496 999,39 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1.

Здійснена відповідачем перевірка 496 999,39 грн. достовірності ЕЦП підтвердила, що вищезазначений платіж був підписаний легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, отриманий відповідачем-2 від позивача електронний розрахунковий документ (платіжне доручення) про перерахування на користь ФОП ОСОБА_1 коштів в розмірі 496 999,39 грн. надійшов до відповідача за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банкінг" з електронним цифровим підписом користувача-1 ТОВ «Мекс Адвертайзинг».

Отже, відповідно до вищенаведених норм, та зокрема ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 1066, 1068 ЦК України відповідач-2 був зобов'язаний прийняти та виконати належним чином оформлене та підписане розпорядження позивача щодо перерахування коштів у розмірі 496 999,39 грн.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачем не доведена вина Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в події несанкціонованого списання грошових коштів та не доведено незабезпечення відповідачем-2 належного захисту, оскільки відповідач-2 перевірив справжність ЕЦП уповноважених осіб позивача, які на час підписання платіжного доручення були дійсними.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" у відповідності з чинним законодавством на підставі платіжного доручення, сформованого і підписаного з використанням дійсних електронних цифрових підписів посадових осіб позивача належним чином виконав свої договірні зобов'язання по проведенню безготівкових платежів, у задоволенні вимоги про зобов'язання повернути на рахунок позивача як безпідставно списаних коштів, слід відмовити.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", у відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові - ФОП ОСОБА_1, грошові кошти, що йому надходять, а також, після зарахування таких коштів на рухунок, здійснювати їх списання лише за дорученням власника рахунку № НОМЕР_2 - ФОП ОСОБА_1.

Як зазначив позивач, на момент його звернення до відповідача-2 про безпідставне перерахування коштів відповідачу-1, кошти вже були зараховані на рахунок відповідача-1.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент зарахування коштів ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок ФОП ОСОБА_1, у ПАТ КБ "Приватбанк" була відсутня інформація щодо відкликання ТОВ «Мекс Адвертайзинг» перерахованих з його рахунку коштів в сумі 496 999,39 грн., а тому вимоги позивача в частині зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" списати з рахунку позивача помилково зараховану суму у розмірі 496 999,39 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (78500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мекс Адвертайзинг» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корп. 8-Б, літ.Г, код ЄДРПОУ 38050786) 496 999 (чотириста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 39 коп. безпідставно отриманих коштів та 7 454 (сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири ) грн. 99 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 17.11.2016р.

Суддя І.О.Домнічева