Рішення

від 28.11.2016 по справі 910/14051/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016Справа №910/14051/16

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАБАЄВ"

про стягнення компенсації в розмірі 14500,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Молчанов П.В. за довіреністю б/н від 30.12.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАБАЄВ" (відповідач) про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 14500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 (суддя ОСОБА_2) порушено провадження у справі № 910/14051/16 та призначено розгляд справи на 17.08.2016.

В судове засідання 17.08.2016 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 17.08.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 відкладено розгляд справи на 11.10.2016 о 10:10.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 № 04-23/2045 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14051/16 у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Постанови про звільнення судді ОСОБА_2

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016 справу № 910/14051/16 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 справу № 910/14051/16 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 31.10.2016 о 10:10 год.

26.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 31.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 06.10.2016 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 06.10.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 відкладено розгляд справи на 14.11.2016 о 14:10 год.

11.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 1.

11.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 2 щодо розшифровки відео-звукозапису (похвилинної).

В судове засідання, призначене на 14.11.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.11.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 06.10.2016 та від 31.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.11.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016, здійснювалося дослідження доказів, а саме диску з фіксацією використання відповідачем спірного музичного твору, про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 14.11.2016.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 відкладено розгляд справи на 28.11.2016 о 12:10 год.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким надано пояснення стосовно положень пунктів 9.2.1, 9.4 та пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014, укладеного між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", щодо повноважень Організації звертатись до суду з позовами в інтересах і за захистом порушених прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". До вказаного супровідного листа також долучено копію заяви "До відома всіх зацікавлених осіб", якою ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", погоджує і згодне з кожним таким зверненням.

В судове засідання 28.11.2016 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 06.10.2016, від 31.10.2016 та від 14.11.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103038828308, № 0103038829410, які містять підпис уповноваженої особи відповідача. При цьому поштові відправлення з наведеними ухвалами Господарського суду міста Києва були направлені відповідачу за адресою: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37 А, кв. 29, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "БАБАЄВ".

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також, в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 11.11.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 28.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) звернулась до господарського суду з позовом у зв'язку з незаконним використанням відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БАБАЄВ" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1) (далі - спірний музичний твір) та просить стягнути компенсацію в загальній сумі 14500,00 грн. в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

В обґрунтування позовних вимог Організація зазначає таке:

1) факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права - позивача підтверджується:

- Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань № 05/07/15 від 03.07.2015 (далі - Акт фіксації від 03.07.2015), складеним уповноваженим представником Організації, відповідно до якого встановлено, що в приміщені закладу харчування (ресторан "Золотий Шафран") за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 41, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "БАБАЄВ", публічно виконувались музичні твори за допомогою наявного в приміщенні обладнання, серед яких спірний музичний твір;

- відеозаписом до Акту фіксації від 03.07.2015 (фіксацією використаного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату);

- розрахунковим документом (фіскальний чек б/н від 03.07.2015), згідно якого у наведеному закладі здійснює господарську діяльність саме відповідач;

2) майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу на підставі: Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Ворнер/Чаппел", Роздруківки з каталогу музичних творів від 01.11.2014;

3) Організація має право на колективне управління майновими авторськими правами позивача, зокрема, на спірний музичний твір, в тому числі право на судовий захист порушених майнових авторських прав позивача на підставі: свідоцтва про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статуту Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"; Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, укладеного між позивачем та Організацією, та Декларації музичних творів № 1 до цього договору;

4) використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу належного правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушені авторські права, передбачені вимогами пункту "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Причиною спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "БАБАЄВ" компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим, як зазначено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5), така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Судом встановлено, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статутом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", затвердженим засіданням Наглядової ради, протокол № 12 від 13.02.2015.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), які належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 Договору № АВ-24012014/01);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п. 2.2 Договору № АВ-24012014/01);

- Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління правами видавника , зокрема, на такий вид використання об'єктів авторського права як публічне виконання (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору № АВ-24012014/01);

- територія, на якій Організація здійснює колективне управління майновими правами об'єкти авторського права - територія України (п. 6.1 Договору № АВ-24012014/01 та Додаток № 1 до цього договору);

- Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 Договору № АВ-24012014/01);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, подає позови з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими права, має право :

пред'являти заяви , претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п.п. 9.2.1 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);

- дії визначені в п. 9.2.1 Договору Організація має право здійснювати без узгодження з видавником (п. 9.4 Договору № АВ-24012014/01);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).

Додатково судом враховано зміст наявної в матеріалах справи заяви "До відома всіх зацікавлених осіб", якою ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", погоджує і згодне з кожним таким зверненням . Аналогічні роз'яснення містяться у п. 30 Постанови № 12.

На виконання вимог п. 3.1 Договору № АВ-24012014/01, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надало Декларацію музичних творів № 1 (далі - Декларація музичних творів) щодо переданих в управління Організації музичних творів, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_1, виконавець - ОСОБА_1).

З наведеної Декларації музичних творів вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ "Ворнер/Чаппел" на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Договір № НЛВ-138/15).

За умовами Договору ВЧ-01112014/02-д:

- ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) надає ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) право на використання протягом строку (як він визначений у п. 11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- для підтвердження надання права використання творів субвидавник на вимогу видавника надає засвідчені роздруківки з Каталогу, які містять характеристики творів у формі, наведеній у додатку № 1 до даного договору (п. 2.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії, зокрема, способом публічного виконання творів , тобто надання творів у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник має право надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором (п. 2.7 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п. 8.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл") судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п. 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка з каталогу музичних творів") (далі - Роздруківка з Каталогу) вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.11.2014 згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_1 , виконавець - ОСОБА_1; частка правовласника (публічне виконання) - 12,5%) (п. 153 вказаного Додатку № 1).

Відповідно до Додатку № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_1, виконавець - ОСОБА_1; частка правовласника (публічне виконання) - 12,5%) (п. 153 вказаного Додатку № 1/2).

Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє зазначене товариство наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами . В тому числі і у відношенні тих музичних творів, порушення у відношенні яких були встановлені до 01.11.2014.

Судом враховано, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору № ВЧ-01112014/02-д, Роздруківка з Каталогу позивач набув майнові авторські права на спірний музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1), а Організація, на підставі Договору № АВ-24012014/01 та Декларації музичних творів, набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо спірного музичного твору. Також, згідно умов Договору № АВ-24012014/01 Організація має право подавати позови з метою захисту авторських прав позивача та реалізації своїх повноважень по управлінню цими права.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону,

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено у пункті 41 Постанови № 12, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів , публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно абз. 4 вищенаведеного пункту Постанови № 12 зазначено, що у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Судом встановлено, 03.07.2015 представником Організації Чередніченко Є.І. (у присутності адміністратора Репічь Єлизавети Миколаївни, яка відмовилась від підпису акту) проведено фіксацію фактів використання музичних творів у закладі харчування - ресторані "Золотий Шафран" за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 41, у зв'язку з чим складено Акт фіксації від 03.07.2015, яким в період часу з 13:31 до 13:57 зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_1), також актом зафіксовано публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

Перебування представника Організації Чередніченко Є.І. у закладі за адресою: вул. Автозаводська, буд. 41, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "БАБАЄВ" (відповідач), підтверджується фіскальним чеком б/н від 03.07.2015.

Факт публічного виконання спірних музичних творів підтверджується також відеозаписом, який знаходиться на mini DVD (наявний в матеріалах справи), яким підтверджено час і місце використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" саме у закладі ТОВ "БАБАЄВ" - ресторані "Золотий Шафран" за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 41.

До матеріалів справи долучено вказаний диск. Суд здійснив огляд та дослідження відеозапису фіксації порушення та встановив таке:

- демонструється вивіска ресторану "Золотий Шафран" (з початку запису до 00 хв. 20 сек. запису);

- демонструється фіскальний чек ТОВ "БАБАЄВ" б/н від 03.07.2015 (на 10 хв. 08 сек.);

- демонструються колонки (на 01 хв. 38 сек., 01 хв. 42 сек., 03 хв. 40 сек., 04 хв. 20 сек., 04 хв. 40 сек. запису);

- зафіксовано використання спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (слова та музика) (з 09 хв. 48 сек. до 13 хв. 10 сек. запису).

Враховуючи висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2015 у справі № 3-994гс 15, суду необхідно встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Відповідно до умов Договору № АВ-24012014/01, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" отримала повноваження на здійснення колективного управління майновими правами ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, шляхом публічного виконання (п. 2.1, п.п "а", "б" п. 5.1.1 вказаного договору).

Суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач не є юридичною особою, яка має ліцензію на здійснення ефірного мовлення (радіомовлення) (не здійснює трансляцію або ретрансляцію творів, що звучать в його приміщенні таким чином, щоб вони були сприйняті необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).

Водночас, як зазначалось, за результатами дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису фіксації судом було встановлено, що використання спірного музичного твору здійснювалося для фонового озвучення приміщення, в якому господарську діяльність здійснює відповідач, за допомогою наявного в ньому обладнання - колонок, а отже, використання спірного музичного твору відповідачем здійснювалося шляхом публічного виконання цього твору.

Отже, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Акт фіксації від 03.07.2015, відеозапис фіксації, фіскальний чек б/н від 03.07.2015, які суд приймає в якості належних і допустимих доказів у справі, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення його публічного виконання.

Особа, яка має намір використати об'єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об'єкта авторського права.

Доказів укладення відповідачем відповідного договору суду надано не було.

Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірного музичного твору. Про наявність відповідних доказів відповідач суд не повідомив, а рівно не залучив їх до матеріалів справи.

Таким чином, судом по наявним в матеріалах справи доказам встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення його публічного виконання без дозволу правовласника.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (така правова позиція викладена в абзаці 4 пункту 42 Постанови № 5).

Відповідно до підпунктів 51.2, 51.3 пункту 51 Постанови № 12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Наведена правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14500,00 грн. компенсації (10 мінімальних заробітних плат за факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору)).

Судом враховано, що ТОВ "БАБАЄВ" порушено майнові права позивача на спірний музичний твір, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання одного об'єкту (музичного твору).

Статтею 8 Закону України Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 450 грн. з 01.05.2016 по 30.11.2016.

Таким чином, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 14500,00 грн. (1 450 грн. х 10 х 1).

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду; належність майнових авторських прав на спірний музичний твір позивачеві; неправомірне використання ТОВ "БАБАЄВ" у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом його публічного виконання без дозволу правовласника, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, - суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації на користь Організації в інтересах позивача у заявленому Організацією розмірі 14500,00 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАБАЄВ" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37 А, кв. 29; ідентифікаційний номер 38807583) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літера А, нежиле приміщення 18; ідентифікаційний код 39019265) 14500,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016

Суддя Гумега О.В.