Рішення

від 21.11.2016 по справі 916/2394/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 916/2394/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-36/22 від 21.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» про стягнення 48 208,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» про стягнення неустойки у розмірі 48 208,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе за договором оренди №81/82 нежилого приміщення від 16.01.2012р. зобов'язань у вигляді несвоєчасного повернення орендованого приміщення.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» /65003, м. Одеса, вул. Отаман Чепіги, 50/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається такими, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки будівельно-ремонтним кооперативом „ВадимВ» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16.01.2012р. між будівельно-ремонтним кооперативом „ВадимВ» (Орендар) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено договір оренди №81/82 нежилого приміщення, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 132,0 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50. Строк дії договору оренди визначено сторонами до 15.12.2014р.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Так, згідно п. п. 2.1, 2.2 договору оренди №81/82 нежилого приміщення від 16.01.2012р. орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2778,00 грн.(без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2 договору).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи №916/1134/15-г судом 19.05.2015р. було постановлено рішення, яким задоволено позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» про виселення відповідача із займаного орендованого нежитлового приміщення та стягнення з останнього суму судового збору у розмірі 3045 грн. 00 коп.

Окрім того, рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2015р. по справі №916/1134/15-г було припинено провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» про стягнення неустойки в сумі 8 384,69 грн. за період з 31.12.2014р. по 28.02.2015р. у зв'язку з оплатою відповідачем заявленої до стягнення суми.

05.06.2015р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК було видано відповідні накази на виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2015р. по справі №916/1134/15-г вбачається, що сторонами договору оренди №81/82 нежилого приміщення від 16.01.2012р. не було продовжену термін дії договору, у зв'язку з чим останній припинив свою дію 15.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2015р. по справі №916/1134/15-г, залишеною в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015р., задоволено заяву будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» , подану в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України. Зазначеною ухвалою надано будівельно-ремонтному кооперативу „ВадимВ» відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2015р. по справі №916/1134/15-г в частині виселення вказаного кооперативу з нежилого приміщення загальною площею 132 кв. м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, на строк до 01.09.2015р.

03.09.2015р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було складено акт про виселення будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» із нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 132,0 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50.

08.09.2015р. головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу, виданого господарським судом Одеської області 05.06.2015р. по справі №916/1134/15-г.

27.08.2016р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із претензією до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» , у відповідності до якої вимагав сплати неустойки у розмірі 48 208,25 грн. за період з 01.03.2015р. по 03.09.2015р.

Будівельно-ремонтним кооперативом „ВадимВ» вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо сплати неустойки у розмірі 48 208,25 грн. за період з 01.03.2015р. по 03.09.2015р. виконані не були, що змусило останнього звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майнаВ» від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

З посиланням на положення ст. 785 ЦК України позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення із будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.03.2015р. по 03.09.2015р., яка становить 48 208,25 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає за необхідне, першочергово з'ясувати правомірність нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати протягом періоду з 25.06.2015р. по 01.09.2016р., протягом якого діяла відстрочка виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2015р. по справі №916/1134/15-г .

Так, з висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015р.) вбачається, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку. (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14). Положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі. Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Варто зауважити, що господарським судом Одеської області в ухвалі від 25.06.2015р. по справі №916/1134/15-г було встановлено, що неможливість вчасного звільнення займаного орендованого приміщення будівельно-ремонтним кооперативом „ВадимВ» , пов'язана з перебуванням в орендованих приміщеннях обладнання, призначеного для здійснення будівельно-ремонтних робіт міських систем опалення, тобто встановлено наявність обставин, які ускладнюють негайне виконання рішення суду.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки неможливість звільнення нежитлового приміщення протягом періоду з 25.06.2015р. по 01.09.2015р. було пов'язано з виключними обставинами, які ускладнювали негайне виконання рішення, то у діях Орендаря відсутня вина як підстава притягнення до відповідальності, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України. З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 26 705,59 грн. за період з 25.06.2015р. по 01.09.2015р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що правомірним є нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.03.2015р. по 25.06.2015р. у загальному розмірі 21 502,66 грн., що має наслідком часткове задоволення заявлених позовних вимог в межах даної справи.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовних вимог до будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» , у зв'язку з чим з останнього слід стягнути на користь позивача неустойку у розмірі 21 502,66 грн. відповідно до ст. ст. 509, 525, 526, 611, 612, 614, 617, 625, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з будівельно-ремонтного кооперативу „ВадимВ» /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, ідентифікаційний код 22465751/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ неустойку у розмірі 21 502 грн. 66 коп. /двадцять одна тисяча п'ятсот дві грн. 66 коп./ , судовий збір у розмірі 614 грн. 63 коп. /шістсот чотирнадцять грн. 63 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 листопада 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна