Рішення

від 29.11.2016 по справі 914/2733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016р. Справа№ 914/2733/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ», м. Пустомити Львівської області

про: стягнення 33550,11 грн. заборгованості за Договором поставки № 23/06 від 23.06.2016 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

За участю представників сторін: не з'явилися

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 29.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» про стягнення 33550,11 грн. заборгованості за Договором поставки № 23/06 від 23.06.2016 року.

Ухвалою суду від 31.10.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.11.2016 року. Ухвалою суду від 15.11.2016 року розгляд справи відкладено на 29.11.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки №23/06 від 23.06.2016 р. в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

23.06.2016 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Марком» (Покупець) уклали Договір поставки №23/06 (Договір), відповідно до п.1.1. якого за даним договором Постачальник здійснює поставку (Товар), асортимент, сортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру якої визначена Сторонами у Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору.

20.07.2016 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 62089,50 грн., що підтверджується додатковою угодою (специфікацію) №1 від 23.06.2016 р. до Договору поставки №23/06 від 23.06.2016 р., рахунком-фактурою №253 від 13.07.2016 р., накладною №250 від 20.07.2016 р.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна Товару, що постачається за цим договором, узгоджується сторонами на кожну партію окремо і вказується у відвантажувальних документах на партію товару.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої позивачем продукції на суму 31050,00 грн., що підтверджується: платіжним дорученням №1 від 14.07.2016 р. на суму 2500,00 грн., меморіальним ордером №@2PL502444 від 20.07.2016 р. на суму 9800,00 грн., меморіальним ордером №952563 від 20.07.2016 р. на суму 5800,00 грн., платіжним дорученням №1 від 29.07.2016 р. на суму 12950,00 грн.

Розмір заборгованості на суму 31039,50 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2016-22.08.2016.

Окрім суми основного боргу в розмірі 31039,50 грн. відповідно до розрахунку розміру позовних вимог, що міститься в позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача 1132,61 грн. пені.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору поставки №23/06 від 23.06.2016 р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджене матеріалами справи.

У свою чергу відповідач повністю не оплатив вартість поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України (гривня), шляхом перерахування 30 % передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі рахунку-фактури та останні 70 % протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення терміну оплати за вже поставлений Товар, Покупець на вимогу Постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, пораховану за кожен день прострочення на суму неоплаченого у строк Товару.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 31039,50 грн. основного боргу та 1132,61 грн. пені.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. слід покласти на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Шевченка, будинок 181; код ЄДРПОУ 31730195) на користь стягувача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) 31039,50 грн. (тридцять одна тисяча тридцять дев'ять гривень 50 коп.) основного боргу, 1132,61 грн. (одна тисяча сто тридцять дві гривні 61 коп.) пені та 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.11.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А