Рішення

від 29.11.2016 по справі 917/1587/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 Справа № 917/1587/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лубенський В«АгросадВ» , вул. П.Слинька, 149, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 4896 грн. 50 коп.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.10.2016 року № 3779/01-14/02-20;

Від відповідача: ОСОБА_2, керівник.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 4896 грн. 50 коп., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивач виявив засмічення відповідачем земель відходами, що зафіксовано актами Державної екологічної інспекції у Полтавської області: обстеження засміченої ділянки №55/01-01-14/01 від 10.06.2015 року та перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 55/01-01-14 від 23.06.2015 року. Шкода у розмірі 4896,50 грн., завдана внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, тому позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про її відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченнях на позовну заяву від 01.11.2016 року (а.с. 43-44), зокрема, посилається на те, що він не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами; що відходи, на які вказує позивач, є будівельними напіввідходами, що утворилися в процесі переобладнання нежитлових приміщень в житлові. Ці відходи використовуються товариством для поточних ремонтів складів і гаражів, з огляду на що відповідач вважає помилковим посилання позивача на ст. 46 Закону України В«Про охорону земельВ» , оскільки відходи не накопичуються, а використовуються власником відходів. Відповідач вважає, що зберігаючи зазначені відходи не забруднює земельну ділянку, що з позовної заяви не вбачається, в чому саме полягає завдана шкода навколишньому природному середовищу. Також відповідач зазначив, що використовувана ним земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 29.11.2016 року.

Повне рішення складено та підписано 30.11.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Державною екологічною інспекцією в Полтавській області при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» виявлено засмічення земель відходами за адресою: м. Лубни, вул. П.Слинька, 149, про що був складений Акт обстеження засміченої земельної ділянки №55/01-01-14/01 від 10.06.2015 року, яка відноситься до земель комунальної власності Лубенської міської ради та знаходиться в оренді ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» (а.с. 11).

Обстеження земельної ділянки по вул. П.Слинька, 149 в м. Лубни було проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_3 та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_4

За результатами проведеної позапланової перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 55/01-01-14 від 23.06.2015 року (а.с. 54-67).

Даним актом зафіксовано, засмічення земельної ділянки площею 8 м2 і об'ємом 2,4 м3, а саме виявлено відходи будівельних робіт, знесення та ремонту будівель і споруд (код 4510) (бій цегли (код4510.1.3.02) та шифера, які є відходами у відповідності до Державного класифікатора відходів ДК 005-96) за адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. П.Слинька, 149, які зберігаються з порушенням правил їх зберігання, що є порушенням ст. 55 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» та ст. 17 Закону України В«Про відходиВ» .

За даним фактом порушень Державною екологічною інспекцією в Полтавській області згідно В«Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавстваВ» , затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997р. (далі Методика) здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок засмічення земель, який склав 4896,50 грн.

Державною екологічною інспекцією на адресу відповідача було направлено претензію № 46/02-08 від 06.11.2015 року та розрахунок відшкодування заподіяних державі збитків (а.с. 13-14).

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом.

Вирішуючи позов по суті вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

У відповідності до статті 35 Закону України В«Про охорону земельВ» власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За статтею 1 Закону України В«Про відходиВ» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

За ч. 1 ст. 33 Закону України В«Про відходиВ» на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Як свідчать матеріали справи, а саме відповідно до обстеження засміченої ділянки №55/01-01-14/01 від 10.06.2015 року та акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 55/01-01-14 від 23.06.2015 року, який не був оскаржений відповідачем, під час перевірки державним інспектором були виявлені відходи, що утворились при діяльності ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» , які зберігаються з порушенням правил їх зберігання.

У відповідності до п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008, № 464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Ч.2 ст. 46 Закону України В«Про охорону земельВ» передбачено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідач в порушення наведених вище норм чинного законодавства, допустив засмічення земельної ділянки за адресою м. Лубни, вул. П.Слинька, 149, яка відноситься до земель комунальної власності Лубенської міської ради та знаходиться в оренді у ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» відповідно до договору оренди землі від 03.12.2012 року (а.с. 45-48), про що був складений Акт обстеження засміченої земельної ділянки №55/01-01-14/01 від 10.06.2015р.

Стаття 41 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема п. е ч. 1 ст. 41, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно ст. 42, 43 Закону України В«Про відходиВ» , особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

У ст. 56 Закону України В«Про охорону земельВ» встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до статей 68, 69 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача шкоди завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України у розмірі 4 896,50 грн., що встановлено актами Державної екологічної інспекції у Полтавської області: обстеження засміченої ділянки №55/01-01-14/01 від 10.06.2015 року. та перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 55/01-01-14.

П. л) ст. 17 Закону України В«Про відходиВ» визначено що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами відповідно до законодавства України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавала шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, той факт, що засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 04.04.2007р. №149).

З аналізу пункту 1.3 Методики вбачається, що вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Згідно п. 2 Методики засмічення - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п.3.2 Методики).

Пунктом 3.3 Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При цьому, вказана методика встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства, зокрема, самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

У відповідності до п. 3.5. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Щодо застосування нормативно-грошової оцінки під час нарахування позивачем шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. Методики, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка засмічена.

Так, пунктом 5.6. Методики встановлено що довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

В матеріалах справи наявний лист Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 22.07.2015р. вих. №19-1602-0,5-2825/2-15 (а.с. 12), відповідно до якого земельна ділянка, відносно якої проведено перевірку станом на 01.07.2015 року перебувала в оренді ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» , відноситься до земель сільськогосподарського призначення, нормативна грошова оцінка якої складає 2 998 838,24 грн. На вимогу суду в ухвалі від 03.11.2016 року Управління Держгеокадастру в Лубенському районі надало письмові пояснення (а.с. 81), в яких підтвердило, що станом на 01.01.2015 року згідно даних державної статистичної звітності нормативна грошова оцінка землі складає 2 998 838,24 грн.

Таким чином, Держекоінспекція в Полтавській області під час розрахунку розміру шкоди діяла в межах та у спосіб визначених діючим законодавством, а саме застосовувала оцінку земель на дату виявлення правопорушення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Зокрема, відповідач посилається, що не являється суб'єктом у сфері поводження з відходами його діяльність не пов'язана з накопиченням відходів.

Відповідно до ст. 13 Закону України В«Про відходиВ» суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

У відповідності до п. з) ст. 17 Закону України В«Про відходиВ» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

При здійсненні господарської діяльності ТОВ В«Лубенський В«АгросадВ» утворює та накопичує відходи від прибирання території, проведення ремонтних робіт та іншого (акт перевірки від 23.06.2015 № 55/01-01-14). Бій цегли, матеріалів стінних камінних у відповідності до Державного класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 28.02.1996 № 89 віднесено до відходів (код 4510.1.3.02). Посилання відповідача на те, що бита цегла використовується ним як будівельний матеріал, та обліковується по бухгалтерському обліку, про що надана довідка від 03.11.2016 року є необґрунтованим, оскільки факт обліку битої цегли не змінює її визначення як відходів, відповідно до зазначеного вище класифікатора відходів. Фактичне перебування відходів на території відповідача свідчить про їх накопичення, а отже і про обов'язок дотримуватися ст. 46 Закону України В«Про відходиВ» . Перебування на території відповідача відходів свідчить про належність відповідача до суб'єктів поводження з відходами.

Посилання відповідача у запереченнях (а.с. 43-44) на те, що ним «зберігалися будівельні напіввідходи» є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про відходи» взагалі не визначає належність будь-яких матеріалів до напіввідходів. В той же час, за визначенням, яке дається в ст.1 зазначеного Закону, речовини, матеріали і предмети, які навіть частково втратили свої споживачі властивості, є саме відходами.

Посилання відповідача на те, що виявлені перевіркою матеріали не є відходами, оскільки вони підлягають використанню за місяцем їх утворення є необґрунтованим. Надані відповідачем витяги з рішень виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.07.2014 року №166 «Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок» (а.с. 88, 89), свідчать, що відповідачем були отримані дозволи на реконструкцію належних йому приміщень та будівель по вул. П.Слинька, 149 в липні 2014 року, в той час як залишки битої цегли на відповідній території були виявлені позивачем в червні 2015 року, що свідчать про їх накопичення, а не використання. При цьому відповідачем не надано доказів спеціального облаштування місця зберігання відповідних відходів.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачем не надані докази забруднення землі, а саме ні в акті перевірки, ні в додатках до позову не має посилання на масу відходів, а також глибину проникнення шкідливих (забруднюючих) речовин відповідно до Методики.

Суд такі твердження відповідача вважає хибними, оскільки предметом позову є відшкодування шкоди завданої сам е засміченням земельної ділянки площею 8 м2 і об'ємом 2,4 м3 за адресою: вул. П. Слинька, 149, м. Лубни, Полтавська область, 37500, а не її забрудненням.

Пунктом 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, передбачено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

У відповідності до п. 3.5. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Площа та об'єм засмічених земельних ділянок визначалася у відповідності до загальноприйнятих, формул. Зокрема, площа для трикутника - добуток сторін і кута між ними, для прямокутника ~ добуток сторін. Об'єм засмічених земельних ділянок визначалася у відповідності до загальноприйнятих формул.

Обстеження і заміри площі засміченої ділянки та об'ємів виявлених відходів були здійсненні посадовими особами Держекоінспекції та підтвердженні їх підписами в акті обстеження від 10.06.2015 № 55/01-01-14. Жодних заперечень щодо розмірів засміченої земельної ділянки або щодо об'ємів виявлених відходів уповноваженою особою відповідача не надано.

Таким чином, Держекоінспекцією дотримано вимоги щодо визначення на місці обсягів засмічення відходами, а визначення Держекоінспекцією глибини проникнення і забруднюючої речовини згідно п. 3.4 Методики не стосується предмета спору.

Твердження відповідача про невірне віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення спростовуються наявними у справі доказами. Так, у відповідності до листа Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 22.07.2015 № 19-1602-0.5-2825/2-15 земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Зазначена обставина підтверджується також змістом п.1 договору оренди землі від 03.12.2012 року, укладеного між відповідачем та Лубенською міською радою (а.с. 45).

Згідно з пунктом 1.6 Роз'яснень Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовищаВ» , вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Інші заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до тлумачення законодавства на свою користь.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення збитків заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 4896,50 грн. є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лубенський В«АгросадВ» , вул. П.Слинька, 149, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 30131380 на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38019348 - 4896 грн. 50 коп. збитків , завданих державі і перерахувати їх на: р/р 33117331700011, УДКСУ у м. Лубни , код ЄДРПОУ 37710415, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 В«Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльностіВ» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лубенський В«АгросадВ» , вул. П.Слинька, 149, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 30131380 на користь Державної екологічної інспекції в Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 38019348 з зарахуванням на р/р 35214047080208, банк одержувача: Державна казначейська служба України: МФО 820172, призначення платежу: В«Повернення судового збору на відновлення касових видатків КЕКВ 2800В» - 1378 грн. 00 коп. судового збору .

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2016 року.

Суддя І.І.Пушко