Ухвала

від 29.11.2016 по справі 805/712/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №805/712/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

при секретареві судового

засідання ОСОБА_3

за участю представника

позивача ОСОБА_4 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_5В.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 р. у справі № 805/712/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інкор і Ко» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 805/712/16-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання В«Інкор і КоВ» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 року №0001142202 задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.11.2015 року №0001142202. (арк.справи 206-209)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 245-247)

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання В«Інкор і КоВ» зареєстровано в якості юридичної особи 29.12.2000 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 31297266.

Посадовими особами відповідача - Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково виробниче об'єднання В«Інкор і КоВ» з питань дотриманням вимог валютного законодавства при здійснені взаєморозрахунків з нерезидентом по контракту №11MRS-13 від 15.01.2015 року з датою здійснення операції від 30.01.2015 року; по контакту №11 BZT-11 від 19.01.2015 з датою здійснення операції від 06.05.2015 року за період з 30.01.2015 по 27.10.2015 року, за результатами чого складено акт №13/05-63-22-02/31297266 від 12.11.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки податковою інспекцією встановлені порушення позивачем статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» , п.1, п. 10 Постанови НБУ №758 від 01.12.2014 року В«Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках УкраїниВ» , п.1, п.9 Постанови НБУ №160 від 03.03.2015 року В«Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках УкраїниВ» щодо здійснення оплати в сумі 5776,22 дол. США (132309,49 грн.) по контракту №11MKS-13 від 15.01.2015 нерезидентом MKS DEVO KIMIYA SAN.TIC.A.S., Стамбул, Турція згідно виписки від 27.10.2015 року банківської установи ПАТ В«ПУМБВ» (МФО 334851) на поточний рахунок №26005962487813 ТОВ В«НВО В«ІНКОР і КоВ» з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків і іноземній валюті у період з 01.05.2015 по 27.10.2015 відповідно; здійснення оплати в сумі 66285,44 дол.США (1404286,28 грн.) у т.ч. 180 дол.США (3813,38 грн.) по контракту №11 BZT-11 від 19.01.2015, здійснена нерезидентом BOZZETTO KIMYA SANAYI VE TICARET A.S., Турція згідно виписки від 31.08.2015 банківської установи ПАТ В«ПУМБВ» (МФО 334851) на поточний рахунок №26005962487813 ТОВ В«НВО В«ІНКОР і КоВ» з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків в іноземній валюті у період з 05.08.2015 по 31.08.2015 відповідно. (арк.. справи 10-20)

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, направив відповідачу письмові заперечення від 02.12.2015 року №1983-15з, які залишенні без задоволення (лист №3478/10/05-63-22-02 від 02.12.2015 року). (арк.. справи 47-51)

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року за №0001142202, яким нараховано суму грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 65965 грн. (арк.. справи 21)

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив його у адміністративному порядку (арк.. справи 52-54), однак доказів на підтвердження розгляду її по суті сторонами до суду як першої, так і апеляційної інстанцій, не надано.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджено документами по справі, між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання В«Інкор і КоВ» та MKS DEVO KIMYA SAN.TIC.A.S, Стамбул, Турція укладено контракт від 15.01.2015 року №11MKS-13 на постачання нафталіну коксохімічного технічної марки В«ВВ» за умовами постачання згідно правил Інкотермс-2010 на базисі FCA ст. Фенольна Донецької залізниці та датою постачання з січня 2015 року, валюта контакту - долар США за умовою 100 % передоплати на підставі рахунку продавця.

На виконання умов контракту позивачем здійснено постачання товару нерезиденту MKS DEVO KIMYA SAN.TIC.A.S, Стамбул, Турція на суму 132917,46 дол. США згідно ВМД від 30.01.2015 року №700190000/2015/000372. Нерезидентом MKS DEVO KIMYA SAN.TIC.A.S, Стамбул, Турція в свою чергу була здійснена оплата в сумі 132917,46 дол. США згідно виписок банківської установи ПАТ В«ПУМБВ» по поточному рахунку позивача №26005962487813: від 17.02.2015 року в сумі 127141,24 дол.США (3351279,46 грн.), від 27.10.2015 року в сумі 5776,22 дол. США (132309,49 грн.). Граничний термін надходження валютної виручки складав 30.04.2015 року.

Крім того, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання В«Інкор і КоВ» та BOZZETTO KIMYA SANAYI VE TICARET A.S, Турція укладено контракт від 19.01.2015 року №11 BZT-11 на постачання нафталіну коксохімічного технічної марки В«ВВ» за умовами постачання згідно правил Інкотермс-2010 на базисі GFR порт ОСОБА_1, Турція, датою постачання з січня 2015 року та місцем відвантаження товару станція Фенольна Донецької залізниці. Валюта контакту - долар США за умовою 100 % передоплати на підставі рахунку продавця.

На виконання умов контракту позивачем здійснено постачання товару нерезиденту BOZZETTO KIMYA SANAYI VE TICARET A.S, Турція на суму 737333,32 дол. США (19156512,82 грн.) згідно ВМД №700190000/2015/000499 від 06.02.2015 року, №700190000/2015/001006 від 20.03.2015 року, №700190000/2015/001260 від 06.04.2015 року, №700190000/2015/001809 від 05.05.2015 року, №700190000/2015/001843 від 06.05.2015 року, №700190000/2015/003163 від 07.07.2015 року, №700190000/2015/004223 від 01.09.2015 року, №700190000/2015/004981 від 13.10.2015 року та №700190000/2015/004983 від 13.10.2015 року. Нерезидентом BOZZETTO KIMYA SANAYI VE TICARET A.S, Турція в свою чергу здійснена оплата в сумі 500563,43 дол. США (11251457,91 грн.) згідно виписок банківської установи ПАТ В«ПУМБВ» поточному рахунку позивача №26005962487813: від 27.02.2015 року в сумі 100032,22 дол. США (2777206,53 грн.), від 25.05.2015 року в сумі 92781,87 дол. США (1933287,19 грн.), від 30.06.2015 року в сумі 175042,62 дол. США (3678583,33 грн.), від 31.08.2015 року в сумі 66285,44 дол. США (1404286,28 грн.), від 01.09.2015 року в сумі 180 дол.США (3924,98 грн.), від 15.09.2015 року в сумі 66241,28 дол. США (1454174,62 грн.). Граничний термін надходження валютної виручки складає 07.05.2015 рік, 18.06.2015 рік, 05.07.2015 рік, 03.08.2015 рік, 04.08.2015 рік, 05.10.2015 рік, 30.11.2015 рік та 11.01.2015 рік.

За вказаними контрактами мало місце прострочення надходження товару у гранично встановлені терміни, що не є спірним у справі та сторонами не заперечується.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування до позивача відповідальності за встановлені в акті перевірки порушення вимог валютного законодавства з підстав знаходження підприємства в зоні проведення АТО.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом України №185/94-ВР від 23.09.1994 року В«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіВ» із змінами та доповненнями. (далі - Закон України №185/94-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Частиною 1 ст. 248 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.

Згідно з ч. 5 ст. 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Таким чином, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування - за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Також згідно ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Національним Банком України встановлено строк, який визначений в ст. 1 та ст. 2 Закону № 185/94-ВР, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статі 4 Закону №185/94-ВР (зі змінами внесеними статтею 11 Прикінцевих та перехідних положеньВ» Закону України 1669-VII від 02.09.2014 року), порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вищезазначена норма Закону №185/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом №1669-VII, передбачає звільнення суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону №1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» цього Закону.

Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише було зупинено на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів УкраїниВ» . Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Донецьк, де знаходився та здійснював свою діяльність позивач у спірний період.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 року №0001142202, прийнято в період дії редакції Закону №185/94-ВР із змінами внесеними Законом №1669-VII.

Позивачем надано до суду першої інстанції лист Донецької торгово - промислової палати від 23 лютого 2016 року №197/12.1-21-03 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, зі змісту якого вбачається, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено виняток Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» №1669-VII від 02.09.2014 року. (т. 1 арк. справи 120-122)

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги на обов'язкову наявність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин на період неповернення валютної виручки, оскільки, як вже зазначалось вище, у відповідності до частини 1 статті 4 Закону №185/94-ВР, який є спеціальним для спірних правовідносин, його наявність не є необхідною умовою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено, що він є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення в розумінні частини 1 статті 4 Закону №185/94-ВР.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку ч. 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 р. у справі № 805/712/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 р. у справі № 805/712/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2