Рішення

від 29.11.2016 по справі 317/1612/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 317/1612/16-ц №/п 2/317/682/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Ачкасова О.М.

при секретарі - Кузіній Л.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Світточ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа : Запорізька державна адміністрація Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації), про визнання договору оренди землі недійсним, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012», третя особа Запорізька державна адміністрація Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації), про визнання договору оренди землі недійсним, якій під час розгляду справи уточнений та в якому посилається на те, що 24 березня 2008 року між Приватним підприємством «Світточ» та ОСОБА_1укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,1700 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322187200:02:001:0001,цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років та зареєстрований у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у ЗРФ Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2010 року за № 041026000050. У листопаді 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції з відповідною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була прийнята реєстратором, натомість 19.11.2015 року рішенням реєстратора було відмовлено у державній реєстрації договору оренди від 24 березня 2008 року , оскільки заявлене право вже зареєстроване. Стало відомо, що у червні 2014 року між ОСОБА_1та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» укладений договір оренди земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,1700 га, кадастровий номер 2322187200:02:001:0001, яка передана у орендне користування позивачу, відповідно до договору оренди від 24 березня 2008 року та який пройшов первинну державну реєстрацію згідно до діючого на той час законодавства України.Спірна земельна ділянка з моменту укладення договору між ПП "Світточ" та ОСОБА_1не вибувала з користування позивача, який на даний час продовжує її використовувати за призначенням. Відповідач ТОВ "Аграріс 2012" не отримували спірну земельну ділянку згідно до оскаржуваного договору оренди землі у фактичне користування від відповідача ОСОБА_1 , а тому враховуючи вищевикладене, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

В судове засідання представник позивача не з'явився, натомість на адресу суду надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутності та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_1до суду не з'явився, натомість на адресу суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, заперечень не має, проти позову не заперечує.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких пояснень або заперечень по суті позову не надав.

Третя особа - Запорізька державна адміністрація Запорізької області (сектор з питань державної реєстрації) свого представника до суду не направили. Будь-яких заперечень проти позову або пояснень стосовно суті позовних вимог до суду на надали.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПП «Світточ» є таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

В матеріалах справи міститься копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 033589 від 03 травня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010626000107, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1700 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди землі від 24 березня 2008 року укладеного між позивачем ПП «Світточ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка 5,1700 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Вказаний договір укладено на десять років та зареєстровано у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року , який діяв на момент укладення вищевказаного договору та зареєстрований у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у ЗРФ Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2010 року за № 041026000050

Відповідно акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 24 березня 2008 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 передав, а позивач ПП «Світточ» прийняв земельну ділянку площею 5 ,1700 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області від 19.11. 2015 року, яким позивачу ПП «Світточ» було відмовлено в реєстрації речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2322187200:02:001:0001 розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області в зв'язку з тим, що таке право вже зареєстровано.

Вказане речове право виникло у ТОВ «Аграріс 2012» на підставі договору оренди землі №50 від 30 червня 2014 року, який укладений між відповідачами, що підтверджується копією договору оренди.

Відповідно до копії договору оренди землі від 30 червня 2014 року, який укладений між відповідачами його предметом є передача відповідачем ОСОБА_1 на десять років в оренду відповідачу ТОВ «Аграріс 2012» земельної ділянки площею 5 ,1700 га , що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області та має кадастровий номер 2322187200:02:001:0001.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України , відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Статтями 14 , 18 , 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року , а відповідно до Указу Президента України № 134/2003 від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» , який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Не зареєстрований у встановленому законом порядку договір не є укладеним.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 24 березня 2008 року укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію передбачену діючим на той час законодавством України, відповідач ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди з ПП «Світточ». Оскільки цей договір оренди не визнано недійсним, не розірвано і не припинено, а термін його дії не закінчився (уклали на 10 років), тому він вважається чинним на час розгляду зазначеної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 6 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4 , 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК , іншим законам України. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди, відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону .

Відповідна правова позиція щодо визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними вказана у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року по справі № 6-104ц11 та у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року по справі № 6-7цс12 за позовами власників земельних ділянок до ТОВ «Яромир-Агро», які мотивовані тим, що ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Вказані постанови Верховного Суду України, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України , є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В порушення вказаного обов'язку відповідач ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, яка на той момент вже була об'єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене абз.1 ч. 1 ст. 25 Закону та ст. 93 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений відповідачами ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» є таким, що порушує вказане право позивача на користування земельною ділянкою; суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі» в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов'язковості договорів оренди землі, які укладені з дотриманням необхідних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Аграріс 2012» при укладенні договору оренди землі 30 червня 2014 року було недотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вказані норми по відношенню до захисту прав користувачів земельних ділянок конкретизовані в статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, з-поміж іншого, шляхом визнання угоди недійсною п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст. 88 ЦПК України, присуджує з відповідачів на користь позивача 690,00 грн. з кожного, суму сплаченого судового збору (в частці від суми 1380,00 грн.), оскільки позивачем був сплачений судовий збір відповідно до квитанції від 17.03.2016 р.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 57-61 , 88, 208 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , ст. ст. 2,4, 22, 116, 118, 122, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 45, 257, 261, 387 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 5,1700 га, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер: 2322187200:02:001:0001.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Світточ» судовий збір в сумі 690,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс 2012» на користь Приватного підприємства «Світточ» судовий збір в сумі 690,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: О.М. Ачкасов