Рішення

від 29.11.2016 по справі 603/660/16-ц

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/660/16-ц

Провадження №2/603/303/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

за участі секретаря судового засідання - Сандалюка О.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Криницької сільської ради

про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась в Монастириський районний суд Тернопільської області до Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, де просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,1570 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0107, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953;

- земельну ділянку площею 0,8858 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0090, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 09.06.2015 року померла її тітка - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- земельної ділянки площею 0,1570 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0107, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953;

- земельної ділянки площею 0,8858 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0090, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, суду подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач - представник Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, суду подав заяву про розгляд справи в відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що 09.06.2015 року у віці 92 років в с.Криниця Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №187885 виданого 10.06.2015 року, актовий запис №06.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 0,1570 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0107, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.11.2016 року №29-1912-0.61-976/2-16, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6102842952016 сформованого 14.11.2016 року;

- земельна ділянка площею 0,8858 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0090, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.11.2016 року №29-1912-0.61-976/2-16, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6102842932016 сформованого 14.11.2016 року.

Згідно заповіту, складеного 13.07.1995 року в с.Криниця Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого в реєстрі за №25 та посвідченого секретарем виконкому Криницької сільської ОСОБА_3 народних депутатів, спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла все майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і в чому б воно не заключалось, племінниці - ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 09.06.2015 року, як спадкоємець за заповітом і як особа, яка проживала на час смерті з спадкодавцем, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов, згідно якого комісією в складі сільського голови ОСОБА_3, сусідів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала спільно з ОСОБА_2 на час її смерті, але зареєстрована не була.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров'я».

Згідно даного повідомлення вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953, виданого Монастириською райдержадміністрацією 21.05.2003 року ОСОБА_6 ОСОБА_6, загублений.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку може лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно і як вбачається з відповіді Відділу держгеокадастру у Монастириському районі Тернопільської області (а.с.17), наданої на запит адвоката ОСОБА_7, Державні акти на право власності на земельні ділянки з 01.01.2013 року не видаються, оскільки на підставі Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-VІ внесено зміни до ст. 126 ЗК України, якою встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стала причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельну ділянку згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Як було встановлено в судовому засіданні спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняла так як на час відкриття спадщини проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені нею у позовній заяві, а отже, вона, як спадкоємець за заповітом має право на спадкове майно.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, тому є підстави визнати за нею право власності на зазначене майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являється земельна ділянка.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1235 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на:

- земельну ділянку площею 0,1570 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0107, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953;

- земельну ділянку площею 0,8858 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124286500:01:001:0090, що розташована на території Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014953, що належали - ОСОБА_2, яка померла 09 червня 2015 року, в порядку спадкування за заповітом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя ОСОБА_9