Рішення

від 23.11.2016 по справі 910/17066/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016Справа №910/17066/16

За позовом: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Деснянського району м.Києва"

до Громадської організації "Самооборона Деснянського району м.Києва"

про стягнення 6 523,80 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Максимова Я.С. за довіреністю № 46-4891 від 17.10.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Громадської організації "Самооборона Деснянського району м. Києва" про стягнення 6 523,80 грн., у тому числі 5 909,09 грн. основного боргу, 305,34 грн. інфляційних втрат, 101,03 грн. трьох відсотків річних та 208,34 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17066/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2016 повідомив суд, що не готовий до судового засідання.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 19.10.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 відкладено розгляд справи до 09.11.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2016 надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, надав усні пояснення.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 09.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 09.11.2016 відкладено розгляд справи до 23.11.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для витребування додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 23.11.2016 представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засіданні 23.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - позивач, балансоутримувач) та Громадського організацією «Самооборона Деснянського району міста Києва» (далі - орендар, відповідач) укладено договір № 312/15-Г про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - договір) та додаток №1 до цього договору (далі - додаток).

Відповідно до п. 1.1. договору, балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в додатку №1 до цього договору, а саме послуги з придбання прибудинкової території господарського блоку, прибирання нежитлового приміщення технічного обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарського блоку, відшкодування плати за електроенергію, відшкодування плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Бикова, 7-а, м. Київ, а орендар бере участь у витратах понесених балансоутримувачем при наданні послуг та сплачує їх.

Згідно з п. 2.2.3. договору, щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі утримання нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в додатку №1).

Відповідно до п.2.2.4. договору, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.

Позивач зазначив суду, що ним було надано послуги, відповідно до додатку №1 до цього договору своєчасно та в повному обсязі, однак відповідачем, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, взагалі не розрахувався за отримані послуги, а саме послуги з прибирання прибудинкової території господарського блоку, прибирання нежитлового приміщення, технічного обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарського блоку, відшкодування плати за електроенергію, а також відшкодування плати за землю.

В результаті зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.05.2015 по 01.07.2016 становить 5 909,09 грн.

Позивач пояснив суду, що відповідно до вищевикладеного, відповідач повинен сплатити на користь позивача при проценти річних від простроченої суми 101,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 305,34 грн.

Відповідно до абз.2 п. 2.2.4. договору, відповідач зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Тому відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 208,34 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 6 523,80 грн., у тому числі 5 909,09 грн. основного боргу, 305,34 грн. інфляційних втрат, 101,03 грн. трьох відсотків річних та 208,304 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

За таких обставин Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації «Самооборона Деснянського району міста Києва» про стягнення 6 523,80 грн., у тому числі 5 909,09 грн. основного боргу, 305,34 грн. інфляційних втрат, 101,03 грн. трьох відсотків річних та 208,304 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повині виконувати відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом встановлено, що між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва » (далі - позивач, балансоутримувач) та Громадською організацією «Самооборона Деснянського районну м. Києва» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в додатку №1 до цього договору, а саме послуги з придбання прибудинкової території господарського блоку, прибирання нежитлового приміщення технічного обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарського блоку, відшкодування плати за електроенергію, відшкодування плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Бикова, 7-а, м. Київ, а орендар бере участь у витратах понесених балансоутримувачем при наданні послуг та сплачує їх.

Згідно з п. 2.2.3. договору, орендар зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі утримання нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в додатку №1).

Відповідно до п.2.2.4. договору, орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.

Судом встановлено, що позивачем було надано послуги відповідно до додатку №1 до цього договору, своєчасно та в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, взагалі не розрахувався за отримані послуги, а саме послуги з прибирання прибудинкової території господарського блоку, прибирання нежитлового приміщення, технічного обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарського блоку, відшкодування плати за електроенергію, а також відшкодування плати за землю.

В результаті наведеного сума заборгованості відповідача перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія» за період з 01.05.2015 по 01.07.2016 становить 5 909,09 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування об'єктів оренди, господарський суд встановив, що він є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, господарський суд задовольняє позов в цій частині.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» також просить суд стягнути з відповідача 208,34 грн. пені за період з 01.05.2015 по 01.11.2015, 305,34 грн. інфляційних витрат та 101,03 грн. 3% річних за період з 01.05.2015 по 01.07.2016, за договором № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до абз.2 п. 2.2.4. договору, при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 208,34 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача 305,34 грн. інфляційних втрат та 101,03 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 312/51-Г від 25.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 305,34 грн. інфляційних втрат та 101,03 грн. 3% річних.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до Громадської організації «Самооборона Деснянського району м. Києва» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Самооборона Деснянського району м. Києва» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 8, код ЄДРПОУ 39705648) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 39605452) 5 909 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 09 коп. основного боргу, 305 (триста п'ять) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 101 (сто одна) грн. 03 коп. 3% річних, 208 (двісті вісім) грн. 34 коп. пені, та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 29.11.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина