Рішення

від 29.11.2016 по справі 910/18459/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016Справа №910/18459/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1»

про стягнення заборгованості в розмірі 194 527,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 21.04.2015);

від відповідача: Жигун С.С. (довіреність б/н від 04.09.2016);

вільний слухач: ОСОБА_3 (НОМЕР_1 від 24.12.1996),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 230 444,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з виплати дивідендів позивачу, як учаснику Товариства-відповідача.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті дивідендів за І-ІV квартали 2014 року у розмірі 230 444,00 грн.

Провадження в справі № 910/18459/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 та призначено її розгляд на 01.11.2016.

27.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, послався на видатковий касовий ордер № 111 від 25.11.2014 на суму 22 950,00 грн, а також на лист позивача від 10.02.2015, у якому, на думку відповідача, позивач підтверджує отримання ним дивідендів. А також вказав про те, що під час проведення у 2015 році суцільної позапланової інвентаризації касових документів Товариства за період з січня 2011 по серпень 2015 було виявлено зникнення ряду розрахункових касових ордерів, які підтверджують виплату дивідендів учасникам Товариства у 2012-2014 роках, а також протоколів загальних зборів Товариства, на підставі яких виплачувались дивіденди, у зв'язку з чим, на підставі звернення відповідача було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015100090011551. Зважаючи на викладене відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

01.11.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зобов'язано надати суду матеріали реєстраційної справи відповідача; Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) зобов'язано надати суду відомості щодо нарахованих/виплачених доходів, не пов'язаних з веденням господарської діяльності за І-ІV квартали 2014 року відповідачем позивачу; розгляд справи відкладено на 29.11.2016.

22.11.2016 через загальний відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали від 01.11.2016 надійшов лист ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві № 7531/9/26-58-08-02-08 від 16.11.2016.

24.11.2016 через загальний відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали від 01.11.2016 надійшов лист Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108-18637 від 18.11.2016.

28.11.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті дивідендів за І-ІV квартали 2014 року в розмірі 194 527,00 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

29.11.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Також заявив усне клопотання про витребування у відповідача копій протоколів загальних зборів учасників Товариства-відповідача за 2014 рік щодо розподілу дивідендів між учасниками Товариства.

Представник відповідача пояснив, що на підприємстві було виявлено зникнення вищевказаних протоколів, у зв'язку з чим на даний час здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100090011551.

З огляду на наведені пояснення представника відповідача, судом відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про витребування протоколів загальних зборів учасників Товариства-відповідача за 2014 рік щодо розподілу дивідендів між учасниками Товариства.

Представник відповідача позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, просив суд у їх задоволенні відмовити. Крім того, заявив усне клопотання про зупинення провадження в даній справі до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100090011551 та прийняття відповідним органом остаточного рішення по справі.

Судом відмовлено в задоволені вищевказаного клопотання представника відповідача з огляду на відсутність нормативно-правового обґрунтування зазначеного клопотання, а також відсутність обґрунтування необхідності такого зупинення провадження у даній справі в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (далі - відповідач) з часткою у статутному капіталі - 50%.

Так, відповідно до п. 1.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (далі - Статут) засновником Товариства-відповідача (учасником), зокрема, є позивач - громадянин України ОСОБА_1, який мешкає за адресою: України, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 19.11.1999 Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Положеннями п.п. 5.1 та 5.2 Статуту встановлено, що статутний фонд Товариства становить 18 500,00 грн, а позивач вносить грошові кошти в сумі 9 250,00 грн, що складає у статутному фонді частку в розмірі 50%.

Згідно з п. 6.4 Статуту чистий прибуток, який залишається після сплати податків та інших платежів до бюджету в розмірі та порядку, визначеному законодавством України, а також процентів по кредитах банків та облігаціях і витрат на оплату праці, є власністю учасників і розподіляється між ними пропорційно їх внескам до статутного фонду, а також використовується для створення фондів.

З листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 7531/9/26-58-08-02-08 від 16.11.2016 вбачається, що протягом І-ІV кварталів 2014 року відповідачем нараховано позивачу дивіденди в розмірі: за І квартал - 56 350,00 грн; за ІІ квартал - 75 700,00 грн; за ІІІ квартал - 39 270,00 грн; за ІV квартал - 42 000,00 грн, а всього 213 320,00 грн.

Проте, згідно з твердженнями позивача, нараховані йому протягом І-ІV кварталів 2014 року дивіденди виплачені відповідачем не були.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої представником позивача 28.11.2016, просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті дивідендів за І-ІV квартали 2014 року в розмірі 194 527,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався на видатковий касовий ордер № 111 від 25.11.2014 на суму 22 950,00 грн, а також на лист позивача від 10.02.2015, у якому, на думку відповідача, позивач підтверджує отримання ним дивідендів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що з листа позивача від 10.02.2015 не вбачається про які саме дивіденди, в якому розмірі та за який період йде мова, а первинними бухгалтерськими документами, які є належними в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, вказаний лист не підкріплено.

Щодо видаткового касового ордеру № 111 від 25.11.2014 на суму 22 950,00 грн, копія якого долучена до матеріалів справи, суд зазначає, що у зазначеному ордері не вказано повного імені одержувача дивідендів, у графі «найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача» не вказані паспортні дані одержувача дивідендів, а також не визначено дивідендами за який саме період є грошові кошти в розмірі 22 950,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд не вважає видатковий касовий ордер № 111 від 25.11.2014 та лист позивача від 10.02.2015 належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. ст. 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, та не приймає вказані документи до уваги.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що під час проведення у 2015 році суцільної позапланової інвентаризації касових документів Товариства за період з січня 2011 по серпень 2015 було виявлено зникнення ряду розрахункових касових ордерів, які підтверджують виплату дивідендів учасникам Товариства у 2012-2014 роках, а також протоколів загальних зборів Товариства, на підставі яких виплачувались дивіденди. У зв'язку з цим, відповідач звернувся до правоохоронних органів, а 27.11.2015 слідчим Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015100090011551.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вирок суду у кримінальному провадженні за фактом доведення вини позивача у викраденні у відповідача розрахункових касових ордерів за 2012-2014 роки та протоколів загальних зборів Товариства відсутній. Тому посилання відповідача на зникнення частини документів, які за наявності могли б підтвердити виплату дивідендів позивачу, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з акту управління господарською діяльністю (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що сукупний розмір дивідендів за І-ІV квартали 2014 року становить 213 320,00 грн. Крім того, з листа ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві № 7531/9/26-58-08-02-08 від 16.11.2016 вбачається, що загальний розмір податку, нарахованого на вказані дивіденди, становить 18 793,00 грн. Таким чином, виплаті на користь позивача підлягають дивіденди за І-ІV квартали 2014 року в сумі 194 527,00 грн (213 320,00 - 18 793,00).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували виплату ним позивачу дивідендів за спірний період або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по виплаті дивідендів за І-ІV квартали 2014 року в розмірі 194 527,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом повністю, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 917,91 грн та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість по виплаті дивідендів за І-ІV квартали 2014 року в розмірі 194 527,00 грн (сто дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять сім грн 00 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_4) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 917,91 грн (дві тисячі дев'ятсот сімнадцять грн 91 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01 грудня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань