Рішення

від 30.11.2016 по справі 910/18379/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016Справа №910/18379/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" доТовариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" простягнення 51573,03 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Єлтишева С.Л. (за дов.)

від відповідача: Марусекно Ю.Г. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" про стягнення заборгованості в розмірі 12382,81 грн. 3% річних та 39190,22 грн. - втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням суду від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14, яке набрало законної сили 16.05.2016, визнано обґрунтованою наявність заборгованості та стягнуто 321231,00 грн. боргу за несплаченим страховим платежем, 23971,27 грн. пені, 24970,34 грн. 3% річних, 178925,96 грн. втрат від інфляції. Відповідач сплатив встановлені судом грошові зобов'язання 11.08.2016. 3% та втрати від інфляції за рішенням суду були стягнуті за період з 15.01.2014 по 01.05.2015. Оскільки прострочення грошових зобов'язань існувало в період з 02.05.2015 по 10.08.2016, позивач звернувся з позов про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за вказаний вище період в розмірі 12382,81 грн. - 3% річних та 39190,22 грн. - втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 11.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18379/16, розгляд останньої призначено на 09.11.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 02.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він надав свій контр розрахунок за період з 01.05.2015 по 01.08.2016. Згідно даного розрахунку сума втрат від інфляції становить 30745,56 грн., сума 3% річних - 12103,35 грн. Крім того, відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, зазначаючи, що грошове зобов'язання перед позивачем у нього виникло з рішення суду та в рамках виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для здійснення нарахувань передбачених ст.. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 09.11.2016 оголошено перерву до 30.11.2016.

В судому засіданні 30.11.2016 представник позивача позов підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначив, що правовідносини між ним та відповідачем виникли з господарських відносин, з договору страхування ризиків, правомірність вимог позивача була встановлена рішеннями судів, факт наявності заборгованості також встановлена рішеннями судів

Відповідач проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити або врахувати контр розрахунок відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" про стягнення 552533,27 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"; Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" про стягнення 592625,20 грн. вирішено первісний позов задовольнити частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" 321231,50 грн. заборгованості по несплаченим страховим платежам, 23971,27 грн. пені, 24970,34 грн. 3% річних, 178925,96 грн. втрат від інфляції, а також 10981,98 грн. судового збору. У частині вимог зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" вирішено провадження у справі припинити. У задоволенні зустрічного позову до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" вирішено відмовити повністю. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 № 910/2494/14 та постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 № 910/2494/14.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14, яке набрало законної сили, встановлено, що на підставі укладеного між Страховиком, як продавцем, та Позивачем, як покупцем, 15.01.2014 Договору, продавець продав (переуступив) покупцю права на боргові зобов'язання за договорами страхування, а покупець прийняв боргові зобов'язання (п. 3.2 договору), у тому числі по Генеральному договору № 2590 страхування ризиків від 10.07.2011 наступних сумах: - сума боргу по сплаті страхових платежів боржником (Відповідачем) - 321231,50 грн.; - нарахована пеня (0,1%) - 59431,11 грн.; - 3% річних за п. 2 ст. 625 ЦК України - 11505,01 грн. Отже, на підставі ст.ст. 512-514 ЦК України Позивач набув прав на боргові зобов'язання за договорами страхування, у тому числі за Генеральним договором № 2590 страхування ризиків від 10.07.2011 у вищенаведених розмірах, з правом нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу з дати підписання договору купівлі-продажу боргових зобов'язань. В частині обсягу прав сторони окремо передбачили, що Позивач отримав право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за договорами страхування з дати підписання цього договору , тобто з 15.01.2014.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14 стягнуто з ТОВ "Ілта" 13465,33 грн. 3% річних на за період 15.01.2014 - 08.06.2015 та 178952,96 грн. інфляційних за період 15.01.2014 - 01.05.2015.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що грошове зобов'язання ТОВ "Ілта" виникло не з рішення суду та виконавчого провадження (на чому наполягає відповідач), а з укладеного сторонами договору від 15.01.2014, умовами якого передбачено право позивача нараховувати згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та втрати від інфляції з 15.01.2014 на суму боргу у розмірі 321231,50 грн. Прийняття судом рішення про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції за певний період не обмежує право кредитора нараховувати вказані санкції до погашення заборгованості (припинення грошового зобов'язання). В зв'язку з цим доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 12382,81 грн. - 3% річних за період з 01.05.2015 та 39190,22 грн. інфляції за період 01.05.2015 - 11.08.2016.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14 встановлено, що обов'язок по виконанню грошового зобов'язання у розмірі 321231,50 грн. настав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував та Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано: згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При здійсненні розрахунків позивач не врахував дефляцію, в зв'язку з чим за перерахунками суду, загальна сума втрат від інфляції за період 02.05.2015 по 01.08.2016 становить 30745,56 грн.

Оскільки Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 у справі № 910/2494/14 стягнуто 3% річних за період по 08.06.2015, то позивач безпідставно включив в період нарахування 3% річних в дані справі 01.05.2016-08.06.2015. Суд здійснив власний перерахунок 3% річних за період з 09.06.2015 по 10.08.2016 (оскільки дата здійснення оплати не враховується в період розрахунку санкцій). Згідно перерахунку суду сума 3% річних становить 11326,71 грн. і підлягає стягненню з відповідача

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо надміру сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач вказав ціну позову у розмірі 51573,03 грн., з якої мав сплатити суму судового збору у розмірі 1378,00 грн. До матеріалів справи надано платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1450,00 грн. Отже сума надміру сплаченого судового збору становить 72,00 грн.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 6, код ЄДРПОУ 14284053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 11, офіс 2, код ЄДРПОУ 39033190) 30745 (тридцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 11326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 71 коп. - 3% річних, 1124 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 15 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.12.2016

Суддя І.В.Усатенко