Рішення

від 28.11.2016 по справі 914/2687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016р.                                                                       Справа№ 914/2687/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Бразерс», смт.Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів;

про стягнення заборгованості за договором поставки № 1202 від 12.02.2016р. в сумі 41 000,00 грн.

                                                                                Суддя Коссак С.М.

                                                             при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

          На розгляд господарського суду Львівської області 19.10.2016 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Бразерс» до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості за договором поставки № 1202 від 12.02.2016р. в сумі 41 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок – в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.11.2016р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016р.

15.11.2016р. від позивача надійшла заява (вх.№ 45705/16) про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: оригінали доданих до позовної заяви документів та інші документи, що витребовувались ухвалою суд від 20.10.2016р.У зв'язку з скрутним матеріальним становищем підприємства, просить суд розглядати справу без участі представника ТзОВ «Астра-Бразерс» та просить позов задоволити.

          В судове засідання 28.11.2016р. позивач явку повноважного представника не забезпечив.

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови Договору поставки № 1202 від 12.02.2016р. не оплативши вартість отриманої продукції. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість № 1202 від 12.02.2016р. в сумі 41 000,00 грн.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 28.11.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

          Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

          Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників у судовому засіданні суд зазначає наступне.

          Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача та відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

          Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи,

          Не явка представників сторін та не подання додаткових доказів в матеріали справи, не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

          У судовому засіданні 28.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

           12.02.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №1202 (далі - «Договір»).

          Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити Комплекс сидінь на транспортний засіб ( далі - продукція),згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умова даного Договору.

Кількість, номенклатура продукції вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору (п. 2.1. Договору). Вартість кожної партії товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у специфікаціях (п.4.2. Договору).

Згідно Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до даного Договору сторонами дійшли згоди, що постачальник передає (поставляє) покупцю продукцію вартість якої складає 41 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30 % вартості партії продукції протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання відповідної Специфікації.

Покупець здійснює остаточну оплату погодженої сторонами партії продукції протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару - на підставі виставлених постачальником рахунків – фактур, сформованих на основі специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, на кожну окрему партію товару (п.5.3. Договору).

Позивачем виставлено рахунок на оплату № 15 від 12.02.2016р. на суму 41 000,00 грн.

          На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 41 000,00 грн., що вбачається з видаткової накладної № 17 від 17.02.2016р. та довіреності № 207 від 17.02.2016р. на отримання продукції.

12.06.2016р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 0030-16 про необхідність сплати коштів за отриману продукцію за Договором в сумі 41 000,00 грн.

09.06.2016р. позивач направив відповідачу претензію від 08.06.2016р. вих. № 0039/16 про погашення заборгованості за Договором в сумі 41 000,00 грн., яка отримана відповідачем 14.06.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 07.11.2016р. у нього виникла заборгованість за поставлену продукцію в сумі 41 000,00 грн., що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

          Належних та допустимих доказів оплати за поставлену продукцію відповідачем не надано.

          Доказів повного чи часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

          При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

          Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Виконання обов'язку проведення відповідачем оплати вартості отриманої продукції не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 41 000,00 грн.

          Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 41 000,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 599, 610-612, , 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Бразерс» (20500, смт. Катеринопіль, Катеринопільський район, Черкаська область, вул. Незалежності, 11; ідентифікаційний код 32081316) 41 000,00 грн. заборгованості за отриману продукцію та 1 378,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2016 року.

Суддя Коссак С.М.