Рішення

від 01.11.2016 по справі 921/579/16-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа № 921/579/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 13 231,66 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

За участю представників сторін від:

Позивача: Бояр О.В.- представник (довіреність № 493/2 від 26.09.2016 р.); Ярош О.П. - представник (довіреність № 494/2 від 26.09.2016 р.)

Відповідача: не з'явився.

Представникам позивача в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено права і обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

В судовому засіданні 01.11.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 13 155,28 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2016р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 04.10.2016р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 21 жовтня 2016 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

21.10.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 21.10.2016 року заяву позивача (вх. №18168) про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та розгляд справи відкладався на 01.11.2016р.

Таким чином, ціна позову, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог становить 13 231,66 грн, з яких: 6 960,61 грн - основний борг; 626,00 грн - 3% річних; 5 645,05 грн - інфляційні втрати.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просять позов задоволити повністю. Також, через канцелярію суду подали додаткові документи (вх.№18756 від 01.11.2016р.).

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Поштові конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, м. Тернопіль повернулись на адресу суду без вручення адресату. Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований господарським судом Тернопільської області станом на 01.11.16р.

Поштові конверти з рекомендованими повідомленнями, направлені відповідачу за поштовою адресою: АДРЕСА_2, яка зазначена позивачем в позовній заяві також повернулись без вручення адресату.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі статті 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року № 268 видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №271/08-2 СПД - ФО ОСОБА_5

Враховуючи заяву ФОП ОСОБА_2 від 01.11.2012р. Управління стратегічного розвитку міста Тернополя ТМР дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року №268 переоформлено з ФОП ОСОБА_5 08.11.2012р. на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

08.11.2012р. Управлінням стратегічного розвитку міста Тернополя видано наказ №271/08-2 "Про внесення змін у дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008р. №271/08-2", яким внесено зміни у Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008р. до розділу та викладено в новій редакції: "Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року №268 ФОП ОСОБА_2 з 08.11.2012р. Укласти з ОП ОСОБА_2 договір на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності з 08.11.2012 року.

На підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами №271/08-2, СПД - ФО ОСОБА_5 передав, а СПД - ФО ОСОБА_2 прийняв у власність рекламний засіб, що розташований за адресою м. Тернопіль вул. Бережанська - Львівська, про що свідчить акт приймання - передачі рекламних засобів від 29.10.2012 року.

Крім того, Відділ Технічного нагляду Тернопільської міської ради своїм листом №748 від 31.10.2012р. надав згоду на переоформлення дозволу №271/08-2 на розміщення реклами за адресою м. Тернопіль вул. Бережанська-Львівська виданого ОСОБА_5 на передачу місця розташування даної конструкції СПД ОСОБА_2

08 листопада 2012 року між Управлінням стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради (надалі, Управління/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Розповсюджувач/відповідач) укладено договір №271/08 на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності, відповідно до умов якого Управління, на правах уповноваженого органу, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради надає Розповсюджувачу в тимчасове користування місце для розташування рекламних засобів, шо перебуває в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами згідно додатку №1 (специфікація - додаток №1 до даного договору), у зв"язку із переоформленням дозволу з ФОП ОСОБА_5 №271/08-2 від 11.03.2008р. Розповсюджувач бере в тимчасове користування місце для розташування власних рекламних засобів і сплачує до бюджету міста Тернополя плату за надані йому місця відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.1.2 Договору).

Згідно п.3.2 Договору, Управління зобов"язується надати Розповсюджувачу по акту прийому - передачі місця (згідно додатку №2 до даного договору), що зазначені у заяві, дозволі на розміщення зовнішньої реклами протягом трьох днів з дня надання такого дозволу.

В свою чергу, відповідно до п. 3.4 Договору Розповсюджувач зобов"язується своєчасно та в повному обсязі на умовах визначених у р. 4 договору перерахувати до бюджету міста Тернополя плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності.

Розділом 4 Договору, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності визначається згідно специфікації (додаток №1 до договору). Оплата проводиться помісячно не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця. Сума оплати може щорічно коригуватись з врахуванням інфляції. Форма розрахунків - безготівкова.

Розділом 5 Договору, сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін із 08.11.2012 року. Термін дії договору становить термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, тобто до 10.03.2013 р. включно. У випадку невиконання розповсюджувачем умов договору Управління має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та скасувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, письмово попередивши не менше ніж за двадцять днів. У випадку продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами даний договір автоматично пролонгується на термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Розповсюджувач погоджується на одностороннє розірвання даного договору та скасування відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у відповідності із розділом п"ятим даного договору - у випадку систематичного невиконання умов даного договору (заборгованості по оплаті більше двох місяців).

Також, 08.11.2012 р. між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №271/08 на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності - Специфікацію, якою сторони погодили власника рекламного засобу - ФОП ОСОБА_2; адресу місця розташування рекламного засобу - вул. Бережанська - Львівська, а також суму оплати в розмірі 561,34 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв місце розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності, за адресами у місті Тернополі: вул. Бережанська - Львівська, про що свідчить акт прийому - передачі місця розташування рекламного засобу від 08.11.2012 р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 960,61 грн, про що свідчить картка рахунок та яку просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що 20.11.2013 р. Управлінням стратегічного розвитку міста Тернополя ТМР наказом №271/08-2 внесено зміни у Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008 р., а саме: "Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11.03.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету ТМР від 05.03.2008 р. №268 ТОВ "СВ-Трейд ЛТД" з 20.11.2013р.".

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, за своєю правовою природою останній має ознаки договору найму, адже опосередковує тимчасове платне користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами, що зумовлює висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір про тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів №271/08 від 08.11.2012 р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов"язань, визначених його умовами.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України "Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Закон України "Про рекламу" регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу", реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 затверджено "Типові правила розміщення зовнішньої реклами", які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 32 Типових правил, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору №271/08 на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності (відповідно до умов якого Управління, на правах уповноваженого органу, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради надає Розповсюджувачу в тимчасове користування місце для розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач бере в тимчасове користування місце для розташування власних рекламних засобів і сплачує до бюджету міста Тернополя плату за надані йому місця відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.1.2 Договору)) позивач надав відповідачу в тимчасове користування місце для розташування рекламних засобів, шо перебуває в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами за адресою вул. Бережанська - Львівська, в свою чергу відповідач прийняв дане місце, що підтверджується актом прийому - передачі місця розташування рекламного засобу від 08.11.2012 р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (міститься в матеріалах справи).

Так, згідно п. 3.2 Договору, Управління зобов"язується надати Розповсюджувачу по акту прийому - передачі місця (згідно додатку №2 до даного договору), що зазначені у заяві, дозволі на розміщення зовнішньої реклами протягом трьох днів з дня надання такого дозволу. В свою чергу, відповідно до п. 3.4 Договору Розповсюджувач зобов"язується своєчасно та в повному обсязі на умовах визначених у р. 4 договору перерахувати до бюджету міста Тернополя плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності.

Розділом 4 Договору, сторони домовились, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності визначається згідно специфікації (додаток №1 до договору). Оплата проводиться помісячно не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця. Сума оплати може щорічно коригуватись з врахуванням інфляції. Форма розрахунків - безготівкова.

Також, 08.11.2012 р. між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №271/08 на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності - Специфікацію, якою сторони погодили власника рекламного засобу - ФОП ОСОБА_2; адресу місця розташування рекламного засобу - вул. Бережанська - Львівська, а також суму сплати в розмірі 561,34 грн.

Однак, відповідач порушив умови договору щодо сплати за користування місцем розміщення зовнішньої реклами, у зв"язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 960,61 грн, що підтверджується карткою рахунка відповідача, долученої позивачем.

Як визначено положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Як встановлено пунктом 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належить зокрема розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії та видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Згідно п. 24 Типових правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що 11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року № 268 видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 271/08-2 СПД - ФО ОСОБА_5

Враховуючи заяву ФОП ОСОБА_2 від 01.11.2012 р. Управління стратегічного розвитку міста Тернополя ТМР дозвіл № 271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року № 268 переоформлений з ФОП ОСОБА_5 08.11.2012 р. на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

08.11.2012 р. Управлінням стратегічного розвитку міста Тернополя видано наказ №271/08-2 "Про внесення змін у дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008 р. № 271/08-2", яким внесено зміни у Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008р. до розділу та викладено в новій редакції: "Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.03.2008 року №268 ФОП ОСОБА_2 з 08.11.2012 р. Укласти з ФОП ОСОБА_2 договір на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності з 08.11.2012 року.

На підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами №271/08-2, СПД - ФО ОСОБА_5 передав, а СПД - ФО ОСОБА_2 прийняв у власність рекламний засіб, що розташований за адресою м. Тернопіль вул. Бережанська - Львівська, про що свідчить акт приймання - передачі рекламних засобів від 29.10.2012 року.

Відділ Технічного нагляду Тернопільської міської ради своїм листом №748 від 31.10.2012 р. надав згоду на переоформлення дозволу №271/08-2 на розміщення реклами за адресою м. Тернопіль вул. Бережанська-Львівська виданого ОСОБА_5 на передачу місця розташування даної конструкції СПД ОСОБА_2

Розділом 5 Договору, сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін із 08.11.2012 р. Термін дії договору становить термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, тобто до 10.03.2013 р. включно. У випадку невиконання розповсюджувачем умов договору Управління має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та скасувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, письмово попередивши не менше ніж за двадцять днів. У випадку продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами даний договір автоматично пролонгується на термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Розповсюджувач погоджується на одностороннє розірвання даного договору та скасування відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у відповідності із розділом п"ятим даного договору - у випадку систематичного невиконання умов даного договору (заборгованості по оплаті більше двох місяців).

А тому, 20.11.2013 р. Управлінням стратегічного розвитку міста Тернополя ТМР наказом №271/08-2 внесено зміни у Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами від 11.03.2008 р., а саме: "Дозвіл №271/08-2 на розміщення зовнішньої реклами виданий 11.03.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету ТМР від 05.03.2008 р. №268 ТОВ "СВ-Трейд ЛТД" з 20.11.2013 р.".

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 960,61 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо сплати за користування місцем розміщення зовнішньої реклами, тому позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 626 грн 00 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5 645 грн 05 коп.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 626 грн 00 коп. 3% річних та 5 645 грн 05 коп. інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 6 960 грн 61 коп. основного боргу, 626 грн 00 коп. 3% річних та 5 645 грн 05 коп. інфляційних втрат.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46016 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001 (ідентифікаційний код 37710766) 6 960 грн 61 коп. основного боргу, 626 грн 00 коп. - 3% річних, 5 645 грн 05 коп. інфляційних втрат та 1 378 грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "30" листопада 2016 року.

Суддя Я.Я. Боровець