Рішення

від 30.11.2016 по справі 926/3532/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 926/3532/16

За позовом Приватної виробничої - комерційної фірми «Юніка» м. Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Іспас, Вижницького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в розмірі 104252,78 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватна виробнича - комерційна фірма «Юніка» 17.10.2016 року (згідно штемпелю на конверті) звернулася з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 104252,78 грн. з яких 77312,50 грн. - основна заборгованість, 13196,05 грн. - пеня, 11438,01 грн. - 30 % річних та 2306,22 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору №19 від 23.03.2016 року позивач 06.04.2016 року поставив відповідачу товар - дитяча іграшка в асортименті на загальну суму 77312,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №77 від 06.04.2016 року. За несвоєчасне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 13196,05 грн. за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року, збитки завдані інфляцією 2306,22 грн. за період з квітня по серпень 2016 року та 30% річних в сумі 11438,01 грн. за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року. 16.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо проведення оплати за поставлений товар, проте відповідач на вимогу не відреагував, оплату не провів.

21.10.2016 року позовні матеріали були зареєстровані в канцелярії господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 24.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2016 року.

07.11.2016 року на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Цією ж заявою позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 30.11.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2016 року вдруге не з'явився, відзив на позов не надав, причини нез'явлення суду не повідомив, хоча і був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином.

Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу, а саме: с. Іспас, Вижницького району,Чернівецької області, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою.

Іншої адреси /місцезнаходження/ фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - не містить.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, який був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи було відкладено в зв'язку з нез'явленням відповідача, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для повторного відкладення розгляду справи в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

29.11.2016 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, також позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2016 року між приватно - комерційною фірмою «Юніка» та фізичної особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки №19 від 23.03.2016 року (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідачу) товар, а саме: дитячі іграшки в асортименті, що згідно п.1.2. договору є предметом поставки, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити цей товар у порядку і на умовах визначених даним договором.

За умовами договору (п.п. 2.1 та 3.2..) товар здійснюється партіями, на протязі терміну дії договору в обсягах та в асортименті, що визначаються замовленням покупця.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. договору оплата по договору відбувається безготівковій формі на умовах 100% передоплати, у випадку прострочення оплати товару більше чим 30 календарних дні покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) відсотки за користування чужими коштами з розрахунку 30% річних від простроченої суми.

Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною, виданої покупцю (відповідачу) (п.3.3. договору).

За умовами п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторонни несуть відповідальність визначену цим договором та чиним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.6.4 договору за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,3 % від суми простроченного платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, до повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті та несе відповідальність, передбачену ст.625 ЦК України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, припиняється через рік, коли зобовязання мало бути виконано. Порядок (черговість) сплати неустойки (пені), грошових сумм нарахованих на підставі ст.625 ЦК України та заборгованість за поставлений товар визначаються постачальником самостійно.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 22.03.2017 року (п.7.1. договору).

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

ПВКФ «Юніка» умови договору виконав, 06.04.2016 року поставила ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 77312,50 грн., який був прийнятий останнім, про що було складено видаткову накладну №77 від 06.04.2016 року.

Загальна сума поставки товару склала 77312,50 грн., відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив умови п.4.2 договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед ПВКФ «Юніка» у розмірі 77312,50 грн.

16.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою провести оплату за отриманий товар, проте зазначена вимога залишена без уваги.

Умови зазначеного договору свідчать проте, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом з достовірністю встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар, а відтак за ним рахується заборгованість в сумі 77312,50 грн.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до статті 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За невиконання умов договору позивач на підставі п.6.4 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 13196,05 грн. за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року, збитки завдані інфляцією 2306,22 грн. за період з квітня по серпень 2016 року та 30% річних в сумі 11438,01 грн. за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року.

Відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року в сумі 13196,05 грн.,

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відтак позивач правомірно нарахував відповідачу збитки завдані інфляцією в сумі 2306,22 грн. за період з квітня по серпень 2016 року та 30% річних, розмір процентів, який був погоджений сторонами в договорі в сумі 11438,01 грн. за період з 07.04.2016 року по 03.10.2016 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за отриманий товар, а тому з нього слід стягнути 77312,50 грн. основного боргу, 13196,05 грн. пені, 11438,01 грн. 30% річних та 2306,22 грн. інфляційних.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Іспас, Вижницького району Чернівецької області (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватної виробничої - комерційної фірми «Юніка» м. Луцьк, вул. Авіаторів, 2, (код 20136109) - 77312,50 грн. - основна заборгованість, 13196,05 грн. - пені, 11438,01 грн. - 30% річних , 2306,22 грн. - інфляційні та 1563,79 грн.судового збору.

Повний текст рішення складено 01.12.2016 року

Суддя С.М. Гушилик