Ухвала

від 30.11.2016 по справі 810/5053/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5053/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шен - Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шен - Сервіс» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача № 0003052200 та № 0003062200 від 23 вересня 2015 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 04 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу відповідача № 682 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» в період з 05.08.2015 року по 12.08.2015 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Шен-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38013278) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тоніс ЛТД» (код ЄДРПОУ 39198904) за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 261/10-13-22-02-12/38013278 від 18.08.2015 року (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0003052200 від 23.09.2015 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 17 117 198 грн., з яких: 11 411 465 грн. - за основним платежем; 5 705 733 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003062200 від 23.09.2015 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 29 665 985 грн., з яких: 19 777 323 грн. - за основним платежем; 9 888 662 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення - рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Шен-Сервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД».

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «КВП Груп», судом встановлено наступне.

01.08.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «КВП Груп» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з прибирання нежитлових приміщень № 108/14, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «КВП Груп» укладені додатки до Договору, в яких визначено зони прибирання, послуги, приміщення, в яких повинні проводитися такі роботи, та вартість наданих послуг, а саме: додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11 від 01.08.2014 року до Договору № 108/14 від 01.08.2014 року.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2014 №ОУ-0000010, від 31.08.2014 №ОУ-0000011, від 31.08.2014 №ОУ-0000012, від 31.08.2014 №ОУ-0000013, від 31.08.2014 №ОУ-0000014, від 31.08.2014 №ОУ-0000015, від 31.08.2014 №ОУ-0000016, від 31.08.2014 №ОУ-0000017, від 31.08.2014 №ОУ-0000018, від 31.08.2014 №ОУ-0000019, від 31.08.2014 №ОУ-0000020, які підписані сторонами Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «КВП Груп» були оформлені на користь позивача податкові накладні № 25 від 31.08.2014, № 26 від 31.08.2014, № 27 від 31.08.2014 року, № 28 від 31.08.2014 року, № 29 від 31.08.2014 року, № 30 від 31.08.2014 року, № 31 від 31.08.2014 року, № 32 від 31.08.2014 року, № 33 від 31.08.2014 року, № 34 від 31.08.2014 року, № 35 від 31.08.2014 року. Дані накладні оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія БТС», судом встановлено наступне.

28.02.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Компанія БТС» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з прибирання нежитлових приміщень № 2802, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ "Шен-Сервіс" та ТОВ "Компанія БТС" укладені додатки до Договору за 2014 рік, в яких визначено зони прибирання, послуги, приміщення, в яких повинні проводитись такі роботи, та вартість наданих послуг.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2014 рік, які підписані сторонами Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія БТС» оформлені на користь позивача податкові накладні за 2014 рік та які оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також, 01.10.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Компанія БТС» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з генерального прибирання нежитлових приміщень № 110ГК, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по генеральному прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «Компанія БТС» укладений додаток до Договору, в якому визначено перелік послуг, які виконуються під час генерального прибирання, адреси об'єктів прибирання та вартість наданих послуг, а саме: додаток № 1 від 01.10.2014 року до Договору № 110ГК від 01.10.2014 року.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000838 від 31.10.2014 року, № ОУ-0000845 від 31.10.2014 року, які підписані сторонами Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія БТС» були оформлені на користь позивача податкові накладні № 77 від 31.10.2014 року, № 78 від 31.10.2014 року, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Грандісбуд», судом встановлено наступне.

03.06.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Грандісбуд» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з прибирання нежитлових приміщень № 0306, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «Грандісбуд» укладені додатки до Договору, в яких визначено зони прибирання, послуги, приміщення, в яких повинні проводитись такі роботи, та вартість наданих послуг, а саме: додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27 від 03.06.2014 року до Договору № 0306 від 03.06.2014 року.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3006/444, № 3006/445, № 3006/446, № 3006/447, № 3006/448, № 3006/449, № 3006/450, № 3006/451, № 3006/452, № 3006/453, № 3006/454, № 3006/455, № 3006/456, № 3006/457, № 3006/458, № 3006/459, № 3006/460, № 3006/461, № 3006/462, № 3006/463, № 3006/464, № 3006/465, № 3006/466, № 3006/467, № 3006/468, № 3006/469, № 3006/487 від 30.06.2014 року, які підписані сторонами Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Грандісбуд» оформлені на користь позивача податкові накладні № 97, № 152, № 153, № 154, № 155, № 156, № 157, № 158, № 159, № 160, № 161, № 162, № 163, № 164, № 165, № 166, № 167, № 168, № 169, № 170, № 171, № 172, № 173, № 174, № 175, № 176, № 177 від 30.06.2014 року, які оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тоніс ЛТД», судом встановлено наступне.

31.10.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Тоніс ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 118-10, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по генеральному прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «Тоніс ЛТД» укладені додатки до Договору, в яких визначено перелік послуг, які виконуються під час генерального прибирання, адреси об'єктів прибирання та вартість наданих послуг, а саме: додатки № 1 від 01.11.2014 року, № 2 від 01.12.2014 року до Договору № 118-10 від 31.10.2014 року.

Також, 31.10.2014 року між ТОВ «Шен-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Тоніс ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 3110/14, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень Замовника, розташованих за адресами вказаними в додатках, який є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік, об'єми, терміни і вартість послуг приведені в додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного Договору між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «Тоніс ЛТД» були укладені додатки до Договору за 2014 - 2015 роки, в яких визначено зони прибирання, послуги, приміщення, в яких повинні проводитися такі роботи, та вартість наданих послуг.

Факт отримання вищезазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів надання послуг за 2014 - 2015 роки та які підписані сторонами Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Тоніс ЛТД» оформлені на користь позивача податкові накладні № від 30.11.2014, № 15 від 30.11.2014 року, № 16 від 30.11.2014 року, № 26 від 30.11.2014 року, № 27 від 30.11.2014 року, № 28 від 30.11.2014 року, № 29 від 30.11.2014 року, № 30 від 30.11.2014 року, № 31 від 30.11.2014 року, № 32 від 30.11.2014 року, № 16 від 31.12.2014 року, № 17 від 31.12.2014 року, № 18 від 31.12.2014 року, № 19 від 31.12.2014 року, № 20 від 31.12.2014 року, № 21 від 31.12.2014 року, № від 31.12.2014 року, № 23 від 31.12.2014 року, № 24 від 31.12.2014 року, № 25 від 31.12.2014 року, № 25 від 31.01.2015 року, № 26 від 31.01.2015 року, № 31 від 31.01.2015 року, № 27 від 31.01.2015 року, № 30 від 31.01.2015 року, № 28 від 31.01.2015 року, № 23 від 31.01.2015 року, № 24 від 31.01.2015 року, № 29 від 31.01.2015 року, № 22 від 28.02.2015 року, № 14 від 28.02.2015 року, № 19 від 28.02.2015 року, № 21 від 28.02.2015 року, № 20 від 28.02.2015 року, № 17 від 28.02.2015 року, № 18 від 28.02.2015 року, № 15 від 28.02.2015 року, № 16 від 28.02.2015 року, які оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Як убачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

В той же час, відповідно до Акту перевірки, позивачем надавалися відповідачу належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» послуг по прибиранню приміщень.

При цьому, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані обставини підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» послуг по прибиранню приміщень.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на день розгляду справи у судовому порядку, відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Що стосується доводів відповідача про відсутність реальності надання контрагентами позивачу послуг, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки за даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є загальне прибирання будинків.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля послуг з прибирання нежитлових приміщень, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, приходить до висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалося належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД»; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, посилався на акти Вишгородської ОДПІ № 147/22-00/39246879 від 25.09.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Оілспецекспорт» (код за ЄДРПОУ 39246879) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року», № 150/22-00/39174878 від 26.09.2014 року «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Креативкомпані» (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року», № 154/22-00/39247427 від 30.09.2014 року «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39247427) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року» та № 200/22-00/39308290 від 28.10.2014 року «Про результати зустрічної перевірки ТОВ «Авант Маркетинг» (код за ЄДРПОУ 39308290) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, вересень 2014 року», Акт ДПІ у Подільському районі № 400/26-56-22-01-05/39156419 від 31.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандісбуд» (код за ЄДРПОУ 39156419) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року» та Лист ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві № 6243/7/26-58-22-01 від 09.10.2014 року щодо податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «КВП Груп».

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту вказаних актів перевірок та податкової інформації убачається, що їх предметом були господарські відносини ТОВ «Оілспецекспорт», ТОВ «Креативкомпані», ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», ТОВ «Авант Маркетинг», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «КВП Груп» із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу взаємозв'язку даних господарських операцій, з господарськими операціями позивача з його контрагентами податковим органом не було надано.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані акти перевірки, податкова інформація не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Грандісбуд» для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року у справі № 826/11539/14, яка залишена частково без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо внесення до інтегрованої автоматизованої інформаційної теми «Податковий блок» інформації на підставі Довідки № 400/26-56-22-01-05/39156419 від 31.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандісбуд» (код ЄДРПОУ 39156419) щодо твердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» суму податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які ТОВ «Грандісбуд» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Грандісбуд» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту є необґрунтованими. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Також, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі постанову старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. від 25.06.2015 року про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Шен-Сервіс» та пояснення директора ТОВ «Тоніс ЛТД» ОСОБА_3 щодо непричетності його до діяльності підприємства, оскільки вказані документи в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який би набрав законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ «Тоніс ЛТД».

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах підприємства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість дій ТОВ «Шен-Сервіс» щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

У рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД», можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Окремо колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У своїй апеляційній скарзі представник податкового органу посилався на те, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм прийняв рішення про розгляд даної справи у письмовому провадженні. Таким чином, на його думку, суд незаконно відмовив в доступі до правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізувати надані їм процесуальні права, у зв'язку з чим було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, порушено принцип змагальності сторін та можливості надання доказів. Також, апелянт звертав увагу суду на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги ч. 4 ст. 122 КАС України.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції 21 жовтня 2015 року своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду на 26 жовтня 2016 року на 09 год. 15 хв. Даною ухвалою було зобов'язано у відповідача в разі невизнання адміністративного позову у строк до 26 жовтня 2015 року подати до суду письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення та вчинення дій, з приводу яких подано позов.

26 жовтня 2015 року судове засідання було відкладено у зв'язку з неприбуттям позивача до суду. Справу відкладено на 02 листопада 2015 року на 09 год. 40 хв. Матеріали справи містять розписку представника податкового органу від 26 жовтня 2015 року про те, що він повідомлений про дату, час наступного судового засідання. (а/с 35, Т. І)

02 листопада 2015 року представником позивача було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника. Також, у даному клопотанні, представник позивача просив суд слухати дану справу у його відсутності.

Проте, 02 листопада 2015 року дана справа знята з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи перенесено на 04 листопада 2015 року на 09 год. 30 хв. Представник податкового органу була повідомлена про дату та час розгляду даної справи, що підтверджується її розпискою, яка наявна в матеріалах справи (а/с 166, Т. IV).

04 листопада 2015 року суд першої інстанції, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, прийняв рішення здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що у суду першої інстанції були відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку мав право розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду від 21 жовтня 2015 року витребовувалися у відповідача письмові заперечення та докази, якими він обґрунтовував свої заперечення, у зв'язку з чим у відповідача по справі були всі права та можливості подати докази. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав сторонам право доступу до правосуддя, не порушуючи принципу змагальності сторін. Таким чином, колегія суддів вважає, що дані обставини спростовують доводи представника податкового органу про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ «Шен-Сервіс» та ТОВ «КВП Груп», ТОВ «Компанія БТС», ТОВ «Грандісбуд», ТОВ «Тоніс ЛТД», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0003052200, № 0003062200 від 23.09.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Літвіна Н. М.