Рішення

від 30.11.2016 по справі 371/1370/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.11.2016 Єдиний унікальний № 371/1370/16-ц

Провадження 2/371/664/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.,

за участю секретаря Смиченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права на завершення процедури приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку у порядку спадкування ,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 квітня 2011 року померла її мати ОСОБА_3. Після її смерті залишилась спадщина, у тому числі право на земельну частку (пай). Померлій за життя вказана частка була виділена в натурі, проте державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався. Будучи спадкоємцем померлої за заповітом, позивач спадщину прийняла, однак має перешкоди у оформленні спадкових прав. Просила визнати за нею право на завершення приватизації та свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222982200:01:015:0008, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області, призначену для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування за заповітом.

У судове засідання позивач та її представник не з’явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів і підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з’явився. В надісланій до суду заяві сільський голова ОСОБА_4 просив слухати справу у відсутності представника сільської ради, позов визнав.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна за законом та заповітом відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов’язання встановлено законодавством у зв’язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (п. а) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

У судовому засіданні встановлено, що 1 квітня 2011 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 215255, виданим 1 квітня 2011 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області.

За життя мати позивача ОСОБА_3 працювала санітаркою в с. Зеленьки Миронівського району Київської області.

Як працівнику соціальної сфери села у неї було право на отримання земельної ділянки площею 1,0000 га., яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області, пай №1370 вид використання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222982200:01:015:0008.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Позивач, будучи спадкоємицею за заповітом після смерті матері, в установлений законом строк звернулася до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини, однак у в одержанні свідоцтва про право на спадщину на земельну частку пай їй було відмовлено у зв’язку із тим, що спадкодавицею не були отримані відповідні правовстановлюючі документи, процедура приватизації земельної ділянки нею не була завершена (а.с. 16).

Окрім позивача інші спадкоємці відсутні, вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи (а.с.31-54).

ОСОБА_3 як працівник соціальної сфери села, мала право на отримання земельної ділянки площею 1,0000 гектари, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського районного суду Київської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації Київської області №7 від 14 січня 2010 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, громадянам-працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області.

В списку додатку до вказаного розпорядження під номером 130 значиться ОСОБА_3.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Земприватцентр» виготовлено та погоджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідно до якого ОСОБА_3 мала право на отримання у власність земельну ділянку площею 1,0000 гектари, кадастровий номер 3222982200:01:011:0009, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, земельна частка (пай) була виділена в натурі. Мало місце формування земельної ділянки, яке передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області був затверджений наказом головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 серпня 2015 року.

За положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути обєктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право власності на земельну ділянку не видавалось, реєстрація права власності на земельну ділянку не мала місця.

В разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на імя спадкоємця.

Померла ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте померла, не завершивши її та не отримавши правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельної ділянки у власність, яке належало померлій на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті та в порядку спадкування за заповітом, перейшло до позивача ОСОБА_1

У матеріалах справи міститься відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, що полягають у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.

Вказані обставини підтверджуються листом державного нотаріуса Миронівської районної державної нотаріальної контори Миронівського району Київської області від 9 листопада 2015 року № 113119/02-14 та матеріалами спадкової справи померлої ОСОБА_3

Враховуючи ті обставини, що позивач прийняла спадщину за заповітом, вона успадкувала право на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності земельної ділянки, яке мала спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно, то успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 даного Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Стосовно зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви вимоги про видачу свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку після завершення процедури приватизації то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто на відміну від положень ст. 125 ЗК України в попередній редакції виникнення права власності на земельну ділянку не пов’язується з видачею свідоцтва, державного акта чи будь-якого іншого документа, а виникає виключно з моменту реєстрації такого права власності в порядку, встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином задоволення вимоги позивача про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом після померлої 1 квітня 2011 року ОСОБА_3 права на завершення приватизації на земельну ділянку є підставою для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем після завершення процедури приватизації, а не підставою для видачі їй свідоцтва про право власності.

На підставі викладеного, ст.ст. 373, 1216, 1218, 1223, 1225, 1268, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1, 125, 152, 158 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 215, 218, 222, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 1 квітня 2011 року ОСОБА_3 право на завершення приватизації на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222982200:01:015:0008, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миронівського району Київської області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.В. Гаврищук