Рішення

від 30.11.2016 по справі 903/852/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2016 р. Справа № 903/852/16

Суддя господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/852/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд"

до відповідачів: 1)Фізичної особи-підприємцяОСОБА_32)Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Торгівля"

про стягнення з ТзОВ "Євро Торгівля" 38 967,00 грн. за послуги перевезення та солідарно з ФОП ОСОБА_3 1000,00 грн. за договором поруки.

Суддя Костюк С.В

при секретарі Коритан Л.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: н/з

Суть: Позивач - ТзОВ "ВестАвтоТрейд" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ТзОВ "Євро Торгівля" заборгованості в ромірі 38 967,00 грн., та солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ "Євро Торгівля" 1000,00 грн. заборгованості по договору поруки.

Заявлену вимогу обгрунтовує з посиланням на договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2016 року. Згідно умов договору Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату. Відповідно до заявки №1 від 06.06.2016 року, ціна за перевезення вантажу становить 1400 євро, оплата послуг повинна бути здійснена не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів щодо перевезення. Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань підтверджується оформленими у встановленому порядку міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

06.06.2016 року між ТзОВ "ВестАвтоТрейд" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2-п, згідно умов якого останній поручився перед ТзОВ "ВестАвтоТрейд" за виконання обов'язків ТзОВ "Укртрансінформ" по договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2016 року. Відповідно до умов даного договору відповідач 1 являється солідарним боржником по зобов'язаннях відповідача 2 на суму 1000 грн.

Позивач в заяві від 30.11.2016 року просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не зявились, вимог ухвали суду не виконали, пояснень по суті заявлених позивачем вимог не надали. Ухвали суду від 18.11.2016 року, які були направлені відповідачам за адресами зазначеними в позовній заяві повернулись без вручення адресатам з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

В п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Тому, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом здійснено всі процесуальні дії щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи тому підстави відкладення розгляду справи відсутні і суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2016 року між ТзОВ "ВестАвтоТрейд" (Перевізник) та ТзОВ "Євро Торгівля" (Замовник) було укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2016 року. (а.с.10-11)

06.06.2016 року між сторонами було узгоджено замовлення (заявка) (а.с.12) на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно позивач, як перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу, за маршрутом: Бельгія - Ягодин (м/п), Ягодин - Київ а/м.

Згідно п.1.2 договору Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

По п.1.4 вартість перевезення, а також форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невідємною частиною договору.

В заявці №1 від 06.06.2016 року, підписаній сторонами договору та скріпленій їх печатками, сторони узгодили дату та місце завантаження, вид вантажу, місце та дату розвантаження, суму оплати 1400 євро та строк оплати 7 банківських днів після отримання оригіналів документів (а.с.12). Оригінали документів на надання послуг перевезення, отримані відповідачем 07.07.2016 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення №4300601715153 (а.с.16).

Також 05.10.2016 року відповідачу-2 направлялась претензія щодо погашення заборгованості за надані транспортні послуги (а.с.17), яка залишена без відповіді.

06.06.2016 року між ТзОВ "ВестАвтоТрейд" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2-п., за яким відповідач 1 поручився перед ТзОВ "ВестАвтоТрейд" за виконання обов'язків відповідачем 2 по договору міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2016 року, відповідно до умов якого відповідач 1 являється солідарним боржником по зобов'язаннях відповідача 2 на суму 1000 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог виходячи з наступного.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договорів перевезення у міжнародному сполученні, які регулюються нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, транспортними кодексами, Законом України "Про міжнародні договори України".

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті-Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 ст.307 ГКУкраїни.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 38 967,00 грн. підтверджена матеріалами справи, на момент розгляду справи відповідачем-2 не погашена, а тому вимога про її стягнення підставна і підлягає задоволенню.

Також суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 1,2 суми 1000 грн. по договору поруки.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача-2, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. ст.554,908,909,916 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Торгівля" (03061, м.Київ, вул.Шепелєва,2, код 39030205) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" (43006, м.Луцьк, вул.Вахтангова, 2а, ЄДРПОУ 36407488) 38 967,00 грн. заборгованості, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Торгівля" (03061, м.Київ, вул.Шепелєва,2, код 39030205) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" (43006, м.Луцьк, вул.Вахтангова, 2а, ЄДРПОУ 36407488) 1000 грн. по договору поруки.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

02.12.2016

Суддя С. В. Костюк