Рішення

від 29.11.2016 по справі 906/1066/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2016 р. Справа № 906/1066/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 24.10.2016;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом приватного підприємства "БДП-Моторс" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд" (м. Житомир)

про стягнення 10715,24 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 10715,24 грн, з яких: 8125,00 грн основного боргу, 1958,97 грн пені, 453,33 грн інфляційних та 177,94 грн 3% річних.

До початку розгляду справи до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, витребуваних ухвалою суду від 15.11.2016, документів (а. с. 51 - 56).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 50).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного 25.01.2016 між приватним підприємством "БДП-Моторс" (позивач/виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд" (відповідач/замовник) договору № 2ОТ16 про надання послуг (далі - договір, а. с. 12 - 14), виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню своїми механізмами разом з обслуговуючим персоналом навантажувально-розвантажувальних робіт, послуг з переміщення вантажів на об'єкті будівництва/будівельному майданчику замовника, а замовник - оплатити виконані роботи у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками сторін акта наданих послуг (виконаних робіт), який складається виконавцем на підставі даних підписаних довідок про виконані роботи/надані послуги і надається замовнику разом з рахунком-фактурою на оплату.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою виконання умов договору від 25.01.2016, позивачем було надано, а відповідачем, згідно з підписаних сторонами актів надання послуг від 31.01.2016 № 8 та від 05.02.2016 № 10 (а. с 15, 16), прийнято послуг автокрана ДАК КТА-18 у кількості 33 маш. год, за ціною 375,00/год (з ПДВ), на загальну суму 12375,00 грн.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.4 договору визначено, що оплата за виконані виконавцем роботи здійснюється замовником на протязі 5 банківських днів з дня отримання від виконавця всіх необхідних документів.

З банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що на виконання умов договору від 25.01.2016 в частині проведення розрахунків, відповідачем було проведено дві оплати в рахунок погашення боргу за надані послуги, а саме: 01.02.2016 на суму 2250,00 грн та 24.03.2016 на суму 2000,00 грн (а. с. 17, 18). Загальна сума проведених відповідачем оплат складає 4250,00 грн проти зазначених у актах до сплати у розмірі 12375,00 грн.

Суд встановив, що оплата боргу була проведена відповідачем з порушенням строку, визначеного умовами п. 3.4 договору, оскільки борг по акту від 31.01.2016 № 8 на суму 4125,00 грн мав бути погашений до 05.02.2016 включно, а по акту від 05.02.2016 № 10 на суму 8250,00 грн до 12.02.2016 включно.

Оскільки у вказані строки оплата боргу за надані послуги була проведена відповідачем лише частково, у нього виникла прострочена заборгованість по акту від 31.01.2016 № 8 з 06.02.2016 до 23.03.2016 на суму 1875,00 грн та по акту від 05.02.2016 № 10 з 13.02.2016 до 23.03.2016 на суму 8250,00 грн, а з 24.03.2016 по 23.09.2016 на суму 8125,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по договору № 2ОТ16 від 25.01.2016 , у відповідача виникла заборгованість, яка станом на день подачі позову до суду склала 8125,00 грн (12375,00 - 4250,00).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту містяться в статтях 525 і 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 8125,00 грн.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків ціни позову (а. с. 21 - 23, 26 - 28, 31 - 33), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 177,94 грн та 453,33 грн інфляційних втрат.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Водночас, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 442,15 грн, оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем не було враховано, що у лютому місяці 2016 році відбулися дефляційні процеси, що вплинуло на відсутність права на нарахування інфляційних втрат на суму боргу по акту від 31.01.2016 № 8, в тому числі і з тих підстав, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця (постанова Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14), що не було враховано позивачем. А тому зважаючи, що 24.03.2016 сума боргу по вище вказаному акту була погашена відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на нарахування інфляційних втрат за період лютий - березень 2016 року на суму заборгованості у розмірі 1875,00 грн.

Що стосується втрат від інфляцій, нарахованих позивачем за період лютий - вересень 2016 року на суму боргу, що виник по акту від 05.02.2016 № 10, суд вказує, що згідно з проведеним судом перерахунком, обґрунтовано заявлена сума інфляції за цей період складає 446,37 грн проти зазначених позивачем у розрахунках 442,15 грн. Оскільки стягнення інфляційних у зменшеному розмірі є правом позивача, а не обов'язком, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача 442,15 грн інфляційних втрат. Таким чином, у стягненні 11,18 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Окрім іншого, позивач згідно з позовною заявою просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1958,97 грн, обраховану за період неналежного виконання відповідачем умов договору № 2ОТ16 від 25.01.2016 про надання послуг (а. с.19, 20, 24, 25, 29, 30).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як зазначено в ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що за несплату замовником платежів за надані послуги у строки, що передбачені даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого в оплаті платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за вказаний у ньому період прострочки грошового зобов'язання відповідача, суд встановив, що позивачем було не вірно визначено період, за який може бути стягнуто пеню по акту від 05.02.2016 № 10, та допущено незначні помилки в проведених розрахунках.

Так, за ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи, що заборгованість по акту від 05.02.2016 № 10 виникла з 13.02.2016, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, період її нарахування закінчується 12.08.2016, а не 23.09.2016, як визначив позивач.

З огляду на вказане, відповідно до здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає 1664,58 грн пені (105,94 грн пені, нарахованої на заборгованість по акту № 8 від 31.01.2016, та 1558,64 грн пені, нарахованої на заборгованість по акту № 10 від 05.02.2016). У стягненні 294,39 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 10409,67 гривень, з яких: 8125,00 грн основного боргу по оплаті наданих послуг, 177,94 грн 3% річних, 1664,58 грн пені та 442,15 грн втрат від інфляції. У стягненні 11,18 грн інфляційних втрат та 294,39 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд" (01001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, офіс 703. код ЄДРПОУ 39824840) на користь приватного підприємства "БДП-Моторс" (02660, Київська обл., м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35093366): 8125,00 грн основного боргу, 1664,58 грн пені, 442,15 грн втрат від інфляції, 177,94 грн 3% річних та 1338,70 грн судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.12.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.