Рішення

від 24.11.2016 по справі 908/2556/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/78/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016 справа № 908/2556/16

за позовом концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Вознесенівського району (юр. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт. адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «³канВ» (69057, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, 131)

про стягнення 691,49 грн. основного боргу за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року за договором № 203725 від 01.01.2013 р., 32,86 грн. 3% річних, 331,82 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 250,72 грн. пені

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 239/20-19 від 11.07.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 30 вересня 2016 року звернувся концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі філії концерну В«Міські теплові мережіВ» Вознесенівського району з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «³канВ» про стягнення 2726 грн. 93 коп. основного боргу за договором № 203725 від 01.01.2013 р. за період з листопада 2014 року по квітень 2014 року та з листопада 2015 року по грудень 2015 року, 87 грн. 57 коп. 3% річних, 566 грн. 89 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 250 грн. 72 коп. пені. Підставою для звернення з позовом є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 203725 від 01.01.2013 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 15, 16, 258, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України В«Про теплопостачанняВ» від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, В«Правилами користування тепловою енергієюВ» , затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

Ухвалою суду від 03.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2556/16, присвоєно справі номер провадження 18/78/16, судове засідання призначене на 02.11.2016 р.; розгляд справи відкладався на 24.11.2016 р. здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 24.11.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Від позивача 21.11.2016 р. до суду надійшла заява вих. № 6249/27 від 14.11.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 691,49 грн. основного боргу за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року, 32,86 грн. 3% річних, 331,82 грн. інфляційних втрат та 138,30 грн. 20 % штрафу.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 1306,89 грн., з яких: 691,49 грн. основного боргу за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року, 32,86 грн. 3% річних, 331,82 грн. інфляційних втрат та 250,72 грн. пені.

Позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення 138,30 грн. 20 % штрафу згідно п. 7.2.10 договору, яким встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Вимоги про стягнення з відповідача 138,30 грн. 20 % штрафу судом до розгляду не прийняті, оскільки позивачем у позовній заяві первісно не заявлялась вимога про стягнення з відповідача 20 % штрафу.

Відповідно до приписів п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом також розглядається вимога про стягнення 250,72 грн. пені, оскільки позивач не відмовлявся від стягнення пені, а у заяві про зменшення розміру позовних вимог не визначився зі своїми вимогами щодо пені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовними запитами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.2016 р. та 02.11.2016 р. адресою товариства з обмеженою відповідальністю «³канВ» є: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Примірник ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2016 р., який адресовано відповідачу, повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду з позначкою причини повернення В«за закінченням терміну зберіганняВ» .

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, місце та час розгляду справи.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Вікан» (споживач, відповідач у справі) 01.01.2013 р. уклали договір № 203725 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з наступними змінами та доповненнями (надалі - договір).

На підставі розпорядження мера міста Запоріжжя В«Про виконання Закону України від 09.04.2015 р. № 317-VIII В«Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону їх символіки" про перейменування топонімів міського підпорядкування і демонтажі об'єктів монументального мистецтва" перейменовано район обласного центру Орджонікідзевський на Вознесенівський, у зв'язку з чим теплопостачальна організація змінила назву Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі філії концерну В«Міські теплові мережіВ» Вознесенівського району.

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити переплату.

Додатковою угодою № 1 від 18.12.2013 р. до договору сторони домовились змінити пункт 10.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір діє з 01.01.2013 р. до 31.12.2014 р.».

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2014 р. по грудень 2014 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 691,49 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 61-62).

Пунктом 6.7 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1 договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що розроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2 договору встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідачу направлено документи, передбачені п. 6.7 договору, за адресою місцезнаходження об'єкта оренди/теплопостачання (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131, кім. 351) про що свідчать реєстри відправлених документів Філії концерну В«Міські теплові мережіВ» Орджонікідзевського району (арк. с. 63-64). У зв'язку із зазначеним вказані акти приймання-передачі оформлені у відповідності до вимог п. 6.7.2 договору та, згідно пункту 6.3 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з листопада 2014 року по грудень 2014 р. не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 691,49 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на його адресу надсилались претензії № 1002/05-юр від 21.07.2015 р. та № 1531/05-юр від 25.11.2015 р. з вимогою терміново вирішити питання щодо погашення заборгованості за договором № 203725.

Претензії залишені відповідачем без відповіді, борг не сплачений, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 691,49 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 691,49 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 691,49 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 32,86 грн. за період з 20.12.2014 р. по 08.08.2016 р., а також 331,82 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. по червень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними невірно через допущені арифметичні помилки при визначені кількості днів прострочення. Перерахувавши суму 3 % річних за вказаний позивачем період, належна до стягнення сума є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 3 % річних у заявленому позивачем розмірі - 32,86 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнав виконаним невірно, через допущені арифметичні помилки при визначені сукупного індексу інфляції за відповідні спірні періоди. Перерахувавши суму інфляційних втрат за вказаний позивачем період: з січня 2015 року по червень 2016 року (за нарахованою до сплати сумою за листопад 2014 року 320,45 грн.) належна до стягнення сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 161,51 грн.; з лютого 2015 року по червень 2016 року (за нарахованою до сплати сумою за грудень 2014 року 371,04 грн.) належна до стягнення сума є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат за цей період у сумі 170,24 грн. Отже, судом задовольняється вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 331,76 грн., в задоволенні 0,07 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 250,72 грн., нарахованої за період з 20.12.2015 р. по 19.07.2016 р., позивач обґрунтовує приписами ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та умовами договору. Як вбачається, умовами договору, на які посилається позивач, не передбачено нарахування пені. Таким чином, посилання позивача на умови договору суд вважає безпідставним, а розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ необґрунтованим. Відповідно до Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та приписів ст. 231 ГК України штрафні санкції визначаються законом або передбачаються договором. Суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами. В задоволенні вимог про стягнення пені відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «³канВ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131, ідентифікаційний код 31757264) на користь концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) 691,49 грн. (шістсот дев'яносто одну грн. 49 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «³канВ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131, ідентифікаційний код 31757264) на користь концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) 32,86 грн. (тридцять дві грн. 86 коп.) 3% річних, 331,76 грн. (триста тридцять одну грн. 76 коп.) інфляційних втрат, 1113,57 грн. (одну тисячу сто тринадцять грн. 57 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 30 листопада 2016 р.

Суддя В.В. Носівець